Думка жахається власної тіні,
Бо несвідома того, що учинить.
Йдемо на берег постійного «буде»,
Ми поміж небом та «світлим» минулим.
Мабуть, zбудований світ інших бачень,
Бо повноцінність: не маємо, zначень;
Десь zагубили двокрапку чи кому,
Щоб прочитати усе по-новому?
11.02.99.
Левченко О.Г. Вірш: "Думка жахається власної тіні..." / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.17.
Немає коментарів:
Дописати коментар