Олег Левченко. Калина (вірш)

Із пекучо-ясними очима
Та дівчина - червона калина.
Ніжно вітер її обіймав
Та долоні-листки цілував.

Як шептав про кохання відверто!
Що для неї було так приємно.
А як лютий морозець прийшов,
Ніжність зникла, а з нею й любов.

Чарівною була та калина
До тих пір, як прийшла люта днина...
Бо красу вже клюють горобці,
І на неї вже сиплять сніги.


Левченко О.Г. Калина : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 19.

Олег Левченко. Ось дерева скидатимуть листя... (вірш)

Ось дерева скидатимуть листя
Жовто-барвисте,
Сонце не зійде високо в небо,
Й листу не треба!
Вже сховається сяйво надовго,
Спокоєм повне.
Вранці покриє мороз килимами -
Інеєм трави.
А удень оживе вмить яскравий
Промінь останній,
Що спалахне на тлі листограю
Рідного краю.


Левченко О.Г. Ось дерева скидатимуть листя... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 18.

Олег Левченко. Дерева у сяйві заграви - хмільні... (вірш)

Дерева у сяйві заграви - хмільні,
Розплавлені хмари зникають в імлі,
Усе в переливах рум’яних горить,
Відірване листя за вітром летить.

Осінніх поривів миттєва краса,
З’явившись, зникає, мов тихі слова.
Холодне повітря зриває щодень
Мільйони барвистих листочків-пісень.

Все це розлилось у моїм почутті,
Тремтливо ковзнуло по струнах душі.
Бо так возвеличилась думка моя,
Немовби я більше, ніж свідок життя!


Левченко О.Г. Дерева у сяйві заграви - хмільні... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 17.

Олег Левченко. Заведи мене, осінь, в обійми краси... (вірш)

Заведи мене, осінь, в обійми краси,
В листопад листограєм жовтневим візьми,
Щоб я завжди з тобою кружляв на вітрах,
Мчавсь у зиму на хвилях, мов рідкісний птах.

Шаленіє натхнення - поривна душа,
Споглядаю в природі її чудеса,
Що навколо поліський охоплюють край,
Де не глянь - падолист, чарівний сонцеграй!

Левченко О.Г. Заведи мене, осінь, в обійми краси... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 16.

Олег Левченко. Подих вітру (вірш)

Вітер бурхливий кружляє по гаю,
Рветься на волю все далі і далі!
Листя зриває, дерева згинає -
Сам собі знає, кудись пориває.

Рух нескінченний не в міру, а в край,
Аж розливається цей вітрограй!
Подих зринає в густі небеса,
Пружним затоном кипить глибина...

Левченко О.Г. Подих вітру : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 15.

Олег Левченко. Поліські гаї (вірш)

Тихо віти шумлять - то дерева не сплять,
Та й в мені не заснуть - їх красу не забуть!
Ті поліські гаї, як маленькі раї -
Як же їх не любить, без пісень їх не жить?..

Бо в природі - життя, як у віршах - слова,
Котрі просяться в світ, мовби променів квіт.
І хай ллються рядки, як живі ручаї,
Хай виспівують думи і мрії мої!

Левченко О.Г. Поліські гаї : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 14.

Олег Левченко. Вітер (вірш)

Блукаючи, вітер стелився по полю,
Ласкав жовте море, - хилив колоски;
В’юночком крутив легкий пил по дорозі,
Злітаючи в небо, знов падав униз.

Він досхочу грався, як сонечко гріло,
Та ось із-за обрію хмара пливе,
А грізна така, із небесного світу,
Бо подих кипучий з собою несе!

Отямився вітер, почав утікати -
Навколо усе з переляку збудив,
Хотів він од хмари у полі сховатись,
Та грім оту хмару на клапті розбив...

Немає мелодій, гармонії сонця,
Вже мить не повернеш таку, як була...
Відродиться з хаосу знову природа,
А потім воскресне і пісня нова.

Левченко О.Г. Вітер : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 13.

Олег Левченко. Торкнулось небо до води... (вірш)

Торкнулось небо до води,
Своє чоло схиливши в море.
Мов безпритульні кораблі,
Спливають хмари десь за гори.

Свій подих вітер з гір несе -
Його потік живий, холодний.
Дурманить свіжістю мене
Цілющий аромат природи.

Той вітер грає на басах
І десь летить у хмарний простір...
Вдивляюсь я у небеса,
Де воскресає в барвах промінь.

Левченко О.Г. Торкнулось небо до води... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 12.

Олег Левченко. Хмари (вірш)

Простір широкий,
Холодний, глибокий,
Та не самотній...

Скиби відтінків
Розлиті між барв -
Сірістю хмар.

Небо просторе
Розписане ними
По синьому сірим;

Мов сколоті скелі,
Пливуть по безмежжю
Мовчазно і тихо.

Неповна картина,
Нема в ній гармонії -
Роздроблена вщент. 

Левченко О.Г. Хмари : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 11.

Олег Левченко. Подих бузковий в повітрі несеться... (вірш)

Подих бузковий в повітрі несеться,
Ніжно, шовково весною озветься,
Буйно поллються потоки його,
Груди наповнить квіткове вино.

Зором я п’ю кольористеє диво,
Серцю до щему споглянути мило:
Край нескінченний бузкових лісів,
Подих духм’яний на просторах нив.

Левченко О.Г. Подих бузковий в повітрі несеться... : вірш /
Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 10.

Олег Левченко. Я від весни хмелію (вірш)

Мов щедрий дар,
Я п’ю із келиха весни
Духм’яний подих квітів.
Він повен чар,
Солодких диво-мрій ясних,
Палких надій на літо.
І я, мов цар,
Мов срібний птах у вишині,
Несу на крилах мрію.
П’янить нектар.
Так гарно на душі мені!
Я від весни хмелію...

Левченко О.Г. Я від весни хмелію : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 9.

Олег Левченко. Коли людина зазирає... (вірш)

Коли людина зазирає
В могутні таїнства краси,
То подих музи відчуває
В найменших проявах її.

Коли шепочуть бистрі води,
Коли хвилюються гаї...
Що не покладено на ноти,
Знаходить запис в почутті.

Де непорушні вічні мрії,
Там серце, прагнучи життя,
Квітує у духовній дії,
Бо кличе сонячна весна!

То зве поривами природа,
Що віддзеркалилась в душі...
Дзюркочуть швидкоплинні води,
Й курличуть в небі журавлі!

Левченко О.Г. Коли людина зазирає... : вірш / Олег Левченко.
Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 8.

Олег Левченко. Ряхтять кольори у нестримному танці... (вірш)

Ряхтять кольори у нестримному танці -
Сміливими рухами жестів стрімких.
Усюди музичнеє сонце світанку
Розквітло у райдугах барв голосних.

Мелодія кольору в фарбах здійснилась,
На пензель вітрів підхопив безум-час,
І так несподівано, рвучко змінилась
У душу квітучу, що звабила нас.

І ми, спокушаючись ніжним створінням,
Блукаєм, як в казці, в природі живій.
Нас світ зустрічає безмежним видінням,
Яке в почуттях - квіти наших надій.

Левченко О.Г. Ряхтять кольори у нестримному танці... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 7.

Олег Левченко. Ранок-дитина (вірш)

Величаво, літургічно
Сходить сонце в неба синь.
Світлим променем магічно
Розчиняє ночі тінь.

Сон-видіння вже зникає,
Ранок, наче немовля,
Рученята простягяє,
Сонце сповнює життя.

З материнською любов’ю,
Прикрашаючи блакить,
Що охоплює всю землю,
Сяйво шле дитині мить;

Мить чарівну нескінченну
У колиску назавжди
Ллє любов благословенну
Також батько - дух землі.

Левченко О.Г. Ранок-дитина : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 6.

Олег Левченко. Зірви полотна хмар... (вірш)

Зірви полотна хмар -
І небо вже без чар.
Холодне та німе,
Безмовне, мов чуже...

Хто бачить майстра хмар?
Який він, цей маляр?
Чарівний світ картин
Малює в небі він...

Левченко О.Г. Зірви полотна хмар... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 5.

Олег Левченко. Полотно неба (вірш)

Насичені тіні,
Розлите проміння
На полотні.

Вируюче небо
Грізно й грозово
Вдивляється в землю.

Краплі звисають
На хмарах кошлатих,
На межах шпарин.

Ось-ось і впадуть...
І картина землі
Перетвориться вмить.

Бо тіні і світло
Гратись,  як діти,
Будуть в дощі. 

Левченко О.Г. Полотно неба : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 4.

Олег Левченко. Ледь дихає промінь в обіймах... (вірш)

Ледь дихає промінь в обіймах,
Так ревно горить, не згаса,
В розкішно-наповнених хмарах
Відчутна могутня краса.

Розчиняться сонячні хвилі
У вічному смутку часу,
Миттєвості, серденьку милі,
Для себе, як спогад, візьму.

Як хочеться в сяйві згоріти, -
Та недоступне воно!
Як хочеться в небо злетіти,
Та тільки схилив я чоло...

Левченко О.Г. Ледь дихає промінь в обіймах... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 3.

Петро Білоус. Крок у дивовижний світ поезії (передмова до поетичної збірки Олега Левченка "Подих")

Про поезію можна сказати: спочатку було відчуття краси і неповторності світу, який вразив, здивував, потряс душу, а потім було слово як спроба виразити трепетне відчуття. Поміж Відчуттям і Словом завжди є відстань, яку поет долає все своє життя, аби досягти їхнього злиття, гармонії. І це, перш за все, проблема техніки образотворення й віршування.
В Олега Левченка є оте відчуття краси й неповторності світу, яке він прагне відтворити засобами поетичного слова. Але як поету, котрий робить перші кроки в художньому освоєнні світу, йому ще нелегко долати опір слова, знаходити відповідну тональність, досягати образної досконалості. Все це прийде з часом - за умови наполегливої і невтомної праці душі й розуму.
Проте вже й тепер Олег Левченко може пишатися своїми маленькими відкриттями, в яких вгадуються зародки власного стилю і самобутності. Його поезія еволюціонує від традиційного, у чомусь вторинного - до імпресіоністичного письма з динамічною ритмікою, оригінальними варіаціями, розкутим польотом поетичної фантазії. Ряд віршів цієї першої поетичної збірки Олега привертає увагу не стільки тематикою, скільки характером творчого мислення. А це вселяє сподівання на перспективність юного таланту. В добру і світлу путь, Олеже!

Петро БІЛОУС

Білоус П.В. Крок у дивовижний світ поезії : передмова / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 2.

Олег Левченко. Публікація в антології "ПАРК Шодуара" (2018)

Олег Левченко. "Глевка глина...", "В ім'я перетворення..." : вірші / ПАРК Шодуара (Поетична Антологія Рідного Краю) Шодуара / укладачі: В.Бендерська, С.Касьянов, О.Кобринський, Л.Колганов, М.Котлярський, І.Хариф, О.Шимановська; укр., рос., англ., пол. мовами. - Житомир : О.О. Євенок, 2018. - 420 с. : кольор. іл. - С. 237.

Олег Левченко. Публікація в збірнику "Тридцять три серця української літератури" (2013)

Олег Левченко. Серце-тварючка [вірш] / Тридцять три серця української літератури [збірка поезій] ; [ел. публ. : 16.11.2013] / Режим доступу: http://probapera.org/publication/13/20347/trydtsyat-try-sertsya-ukrajinskoji-literatury.html