Ледь дихає промінь в обіймах,
Так ревно горить, не згаса,
В розкішно-наповнених хмарах
Відчутна могутня краса.
Розчиняться сонячні хвилі
У вічному смутку часу,
Миттєвості, серденьку милі,
Для себе, як спогад, візьму.
Як хочеться в сяйві згоріти, -
Та недоступне воно!
Як хочеться в небо злетіти,
Та тільки схилив я чоло...
Немає коментарів:
Дописати коментар