І мова її хай відродиться знов,
І пісня козацька, стрілецька - дідівська,
І в душах квітує духовне зерно.
Святе це зерно для дочки та й для сина,
Що мати в колиску ронила в словах,
Коли нахилялась, мов вишенька біла,
Навіки запало у наші серця.
Не згине Вкраїна, бо рідную мову
Віками плекали у дітях батьки,
Тому не загине духовнеє слово,
Яке невмирущо живе у душі!
Левченко О.Г. Нехай у Любові живе Україна... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 24.
Немає коментарів:
Дописати коментар