Рветься на волю все далі і далі!
Листя зриває, дерева згинає -
Сам собі знає, кудись пориває.
Рух нескінченний не в міру, а в край,
Аж розливається цей вітрограй!
Подих зринає в густі небеса,
Пружним затоном кипить глибина...
Левченко О.Г. Подих вітру : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 15.
Немає коментарів:
Дописати коментар