Повільно крізь натовп рухались жахливі ікони облич. У них прочитувалась неприхована дикість часу. Погляд відчував відтінки боязких думок, що лягали на обличчя старечим інеєм переживань. Світ раптово світлішав, коли сяяв чийсь образ...
Мого погляду торкалась невимовна святковість.
:: ХХІ :: 3.04.00.
Левченко О.Г. Інеєм [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.10.
Немає коментарів:
Дописати коментар