Примружившись од світлих кольорів,
Що пломеніють барвами бурштину
Жовтневих листограйних ручаїв.
У душу ллється трепетністю промінь,
На землю почуттів розливши свій потік.
Назавжди там залишить ніжний спомин,
Цей невід’ємний, як минулий, диво-рік.
І з кожним роком вогник не згасає,
Але росте, росте у почуттях.
Коли щось в’яне - знову воскресає,
Злітає пісня вгору, наче птах!
Левченко О.Г. Цілую день веселими очима... : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 34.
Немає коментарів:
Дописати коментар