Олег Левченко. Тихих днів... (вірш)

Тихих днів
Сіра печаль
Хоче здаватись кольоровою.

Тихі сни,
Що приходять до мене
І не мають спокою...

Я живу
І тому,
Що комусь це потрібно.(!)

Як прикро
Прикривати очі,
Що не мають очей.

Я іду
І то тихо,
Що світ не шелесне.

Як іноді хочеться
...
Не промовчати.

Де ти,
Аморфносте
Моя?

Забери в мене світ,
Що грішить
На тебе!

Я стулю тихих вуст
Монотонність.
Посипались пелюстки.

Я вбираю в себе
Забагато
Свого.

Я холодний
І мертвий,
Здається.

Час мовчить
І мовчатиму я
Безтурботний.

Наплювати б
На світ цей,
Що проситься віршем.

Я земний
І тому
Виражатиму Землю.

Збочення (P.S.)
І все одно не зрозуміють!
17.02.02.

Левченко О.Г. Тихих днів... : вірш / Олег Левченко. Ґлосолалія : слововеди [поезії] / Житомир : Косень, 2002. - 36 с. - (Бібліотека журналу "Косень" ; вип. 7). - С.8-10.