середа, 1 грудня 2021 р.

Олег Левченко. Презентація поетичного театру Мистецької ґільдії "Неабищо" в Будинку письменників у Києві "Ми не самотні - ми просто перші"Києві

ЩО Є ТВОРЧІСТЬ?
або
Поетичний театр Мистецької ґільдії “Nеабищо”: представлення молодої поезії нашого краю 
з виставкою-презентацією творів молодих художників Житомира
“МИ НЕ САМОТНІ – МИ ПРОСТО ПЕРШІ!”

Що є творчість? Чим вона живе? Які у неї коріння? І біля яких джерел ці коріння – коріння, що мають живити нас?
Хліб, житній хліб – життя. Жива вода – молоко. Ми з давніх часів освячуємо ними своє життя, вогонь твóрчості, його нерв, біль – живить наше життя… і народжує радість, радість спілкування з цим світом. Наша пам’ять знає цей біль і радість, вони дісталися нам не тільки за наше життя, вони дісталися нам від батька, матері, бáтьківщини, батьківщини, усесвіту… і це дає нам повне відчуття щастя, нехай миттєвого… як промінь сонця в кроні дерева!
Поезія – хліб духу! 
Нам моторошно і боляче коли спостерігаємо, як у наш час, замість поезії (високого мистецтва), нам пропонують американський тип нового мислення. “Помиї”, що маємо вживати і вживлювати у національну свідомість, “заокруглені сідниці” на обкладинках журнальних, касові (грошові) кінопродукції виховують в нас не культурну, інтеліґентну людину, а людину зі стадним штибом мислення. 
Наш час, на шляху духовного відродження, потребує усвідомлення культурницьких цінностей, що закладені у глибинності нашого народу. Наш час прагне реалізувати свої національні можливості, зберегти свої національні корені, помножити за рахунок національно свідомої еліти свою ідентичність у поезії, музиці, мистецтві, театрі. Ми (народ України) прагнемо прилинути, стати часткою молодої поезії (молодої парості), що пробиватиметься у нашу свідомість щастям, радістю, любов’ю, вірою у світлу зорю нашого роду. Поезія як повітря, яким ми маємо дихати щодня!
Відкрити на широкий загал поезію, мистецтво і протиставити їх нашому часові – ось, яка головна мета була у представників Житомирської міської молодіжної орґанізації “Мистецька ґільдія “Nеабищо”, що представили поетичний театр 24 вересня у Будинку письменників України. на базі не тільки своїх творів, але й творів своїх краян.
Небайдужі до літератури та мистецтва ґільдійці спробували представити обличчя не просто  поезії свого краю, але й житомирську школу постфутуризму. То були обличчя молодих митців,  таких як Вероніка Кавун, Богдан Горобчук, Олена Лудченко, Ілля Стронґовський, Ірена Радзивілл, Валентина Налапко, Олег Левченко, Наталя Васьковська, Людмила Сайко, Сергій Кобилко, Володимир Гребьонкін та їх творчості неня – Галина Кавун. Представляв Мистецьку ґільдію “Nеабищо” голова Житомирської обласної орґанізації Національної спілки письменників України – Олексій Опанасюк. 
Поет творить словом. Художник творить світлом і живить барвами, своїми барвами, бо світ пропускає крізь себе… і всі присутні вдивлялись у світ картин Вероніки Кавун, Богдана Горобчука, Сергія Кобилка, Ірени Радзивілл, зорових поезій Олега Левченка, бо він уже був їхнім світом!
Відкривав вечір уривок з пісні Ніни Матвієнко “Молитва”. Ніна Матвієнко, як і представлені автори є уродженкою нашої землі, у її піснях звучить голос нашого краю, з пісенними джерелами рідної нам духовності. 
Вечір підсумував вірш Юрка Ґудзя “Ось чоловік, що надвечір…”, а також перший заступник голови НСП України Петро Осадчук – пречудовим пародійним кліпом-експромтом, її секретар Олесь Лупій, редактор ґазети “Житичі” Михайло Прилуцький – мудрим і дотепним аналізом. Наші спілкування із В’ячеславом Медведем. Євгеном Пашківським, Олексієм Микитенко, Оленою Степаненко, молодими літераторами Києва були пройняті чистотою і щирістю, які мали бачити на обличчях усіх творців поетичного дійства присутні, осяяні мистецтвом слова, фарби, дії на завершальній ноті. що підсилила Матвієнкова “Молитва”. 
Ми чуємо поезію, яку прагнемо розуміти. Ми її читаємо, вчитуємось і робимо маленькі відкриття. Ці відкриття запропонували автори, яких ми можемо бачити в нашому житті. Ми можемо їх чути, прагнути розуміти. Є ті, що на очах у нас відходять у вічність, як Юрко Ґудзь. Але й звучала поезія тих, що творять саме зараз – для нас. Сила поезії і мистецтва підкріплена режисерською роботою, втіленою у сценічному виконанні, поетичному оформленні зали картинами, зоровими поезіями, що підсилювало силу мистецтва, подивувала не тільки спілчан, але й запрошених молодих поетів, художників, молоду і не тільки еліту. 
Жити високому в наших серцях!

Олег Левченко, режисер, ведучий презентації.

Немає коментарів:

Дописати коментар