Олег Левченко, Олєзя Левків. Від бересня до верезня (поетична добірка)

Олег ЛЕВЧЕНКО

**

Зупиниться час 

біля аорти.

33 роки сумуючого серця.

28 лютого 2005 р.

**

Я почну боятися місячної стежки

посеред вогню і води..

Друкує пальцем по горлянці

сезон гнилої трави..

28 лютого 2005 р.

МИР ВАМ

Блакитне сонце

в жовтім небі -

мій стяг 

у зашморгу подій.

Моя держава

в стрільнім леті

збиває нафіґ

голубів.

**

Пора зірок пройшла,

Тепер ми - демократи

І мозок розриває щем.

А успіх нас веде,

Як і Христа - до страти.

Зірки готують нам

Прощальний реквієм.

**

Народжені, щоб вижити,

Здобувши право в герці.

У грудях червоніє те, 

Що зветься “серце”.

В долонях рани, а не злитки.

Із шибениць цих слів були б

Принаймні шибки.

**

Всіх нас в історію

вписано

золотими списами.

Кого куди...

А мене –

“візьми та вирви”.

**

Кроки застигли поночі.

Храми клекочуть боляче.

Серце-тварючка мишкою

Точить крізь груди нішку...

**

Я пишу поезію смертну,

адже вічність -

річ відносна!

Моє

таке

вам

недоречне ремство -

літературно пхати носа!..

**

Ти можеш відрізати згостреним "ні!",

Та серце ковтатиме з кровію гомін:

У світі, як правило, безліч шляхів

І всі, як один - карбуватимуть спомин.

**

Тебе всі пам’ятають за прізвищем

Незабутнім, як у Сальєрі.

Я ж не з казки, щоб бути Гориничем

На три голови битись в істерії.

**

Називаєш себе хлопчиком правильним,

Ти не віриш у живих і щасливих.

У руці з подарованим каменем

Ти ідеш до людей, наче з хлібом.

**

Пора прийти на день раніше,

Й, нарешті бути в не-свій-час.

Зробити вірші досить іншими

І - камікадзе на Парнас.

**

Відбути молодість,

Щоб швидше стать дорослим,

І власним робом міряти свій шлях,

Згубивши статус тих, що лиш спроможні

Себе творити на словах.

**

А втома дається взнаки -

Вже не той козак, як в моді,

Щоб на олімпи до богів

Іти й отримувать по морді.

**

Від мене вам тема,

Коли "больна нада"!..

"Мені більше треба" -

Така ось принада.

**

Зблудивши, часом, душу із журбою,

Понівечений голос дужить серце кров’ю;

А в мислях лиш одне звучить напоготові –

Тримайтесь за життя, панове!

**

Під пресом неба гинуть космонавти

Долаючи вагому висоту.

Мої герої ті, що вже на старті

Сягають більше за мету.

РАДІСТЬ - НЕВЗНАЧАЙ

Минув наш сум. Панове, досить пити!

Пройшов цей день і наша з ним печаль.

На груди треба брати те, що в силах жити

Й приносити нам радість невзначай.

**

Ми не здійматимемо вас на вістря суєти.

Ми не прийшли для того, щоб піти чим нижче,

Ми вільні обирати ті думки,

Що нас робитимуть сильнішими.

**

Сонце у моїм серці сповнене круглістю

та непристойними дурницями,

що відвідують її круглу досконалість.

**

Кричиш? Кричи!

Й гвіздки вливаються у горло,

і смокче нутрощів малинова печаль.

Захаркав кров’ю день

й біжить до повороту,

щоб зупинитися де ти стоїш,

мов лань.

**

Серце має три кроки сладости.

Серце має три роки вічности,

А душі, що народжена в радості

Подаруйте будь ласка фриґідності.

**

У нас усі специ і профі,

Мені ж до того просто – пофіґ...

Прийміть від мене славний жест (...) –

Це, знацця, всім панам за честь!

КОЛИШНІМ ТА ПРИЙДЕШНІМ

Ми не прийшли, щоб звести все на “ні”,

Не час, не час тримати серце в шорах!..

Шукають виходу ідеї бунтівні,

А серце, що мовчить в подавніх колах

Бажає голосу, бо час іти: “на Ви”!

Вчимось потроху в обраних богів,

Звертаємося в очі зпересердя,

Справляємо шабаш для мертвих тіл,

Що весело пішли на перехрестя 

Своїх, давно немолодих років.

05 квітня 2005 р.

_________________________________

Олєзя ЛЕВКІВ

**

Моєму другові

Олегові Левченку присвячую

Тобі б навчитися любови

Й природи болю на щочас.

Переманіжитися в лою,

Щоб на Пеґасі на Парнас.

**

Цих пару днів надійного єства,

Цих пару днів надійної свободи...

Я Ющенку хочу сказати "Так"

Й "забити" на таких, як я, народе!

**

Я вірю у твій з перемогами успіх,

На вигляд він скромний, але досить мужній.

Часові спромоги втрачаючи в пруки,

Хтось - інший, а ти, як в хвості - надолужуй!

**

Мені б твою судьбу хох-land'ську

Й зразок "in China" народити!

Ціню можливість громадянську

В мільйонах бути - одноликим.

200 V

До болю репані роти

Тримать оголені доти.

Яка ж солодка ця примана

Ковтать напругу до дурману.

**

По спині б’єш 

налигачем,

викликаєш

в хребті моїм щем.

І усе це за те,

що я,

моя мила,

не дав ні...

не дав.

"ТАК"

Втримати у голові

вітри?

Три скиби мозку

відітни!

Згадай слова,

що ріжуть до крови,

і спілкуйся на три...

На три...

**

Ось -

вісь

і 

на цих підмурках

тримаєтесь ви - придурки.

**

Де ви є, підлабуззя слухняне,

Коли ті - під ким ви - ням вас?

Блазнюєте дупцями файними

З надмірними горе-стараннями?

**

Всі до болю зусилля старанні

Виявляються, просто, засрані.

Так ідеї політико-крайні

Кимось "послані", сиріч - заслані!

А... Я?

Сидьмом сидячи,

ти мене зустріла на світанку

колупаючись у носі біля ґанку.

Я ж тобі подарував пів неба!

Щож "втикати" в нього

й так чекати мене?..

**

З усіх боків авторитет

Випинає наче сало.

Подайте мило на кларнет -

Мені заприндилось в клозет,

І гадка є, що буде мало...

**

Першу безмежно довгу скибку сала

"Еротичним посиденькам" присвячую

Десь ідеї фліртують мужичі

Дичину зобачаючи в дівчині,

Щоб зірватися в шалі фалічнім

полювати за миті лічені.

P.S.

О питання ці, справи одвічні -

Дичину зобачати у дівчині...

**

Другу безмежно довгу скибку сала

"Еротичним посиденькам" присвячую

І плоть, і кров, і в серці б’ються щеми,

І успіху навідатися час.

Тримають перемогу сильні ґени

І, в перемогу граючи, орґазм.

Копірайт: Олег Левченко, 2005 р.

Копірайт: Олєзя Левків, 2005 р.