Ласкав жовте море, - хилив колоски;
В’юночком крутив легкий пил по дорозі,
Злітаючи в небо, знов падав униз.
Він досхочу грався, як сонечко гріло,
Та ось із-за обрію хмара пливе,
А грізна така, із небесного світу,
Бо подих кипучий з собою несе!
Отямився вітер, почав утікати -
Навколо усе з переляку збудив,
Хотів він од хмари у полі сховатись,
Та грім оту хмару на клапті розбив...
Немає мелодій, гармонії сонця,
Вже мить не повернеш таку, як була...
Відродиться з хаосу знову природа,
А потім воскресне і пісня нова.
Левченко О.Г. Вітер : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 13.
Немає коментарів:
Дописати коментар