ІSВN 5-7592-0506-4
© Левченко О.Г., поезія, 1999.
КРОК У ДИВОВИЖНИЙ СВІТ ПОЕЗІЇ
Про поезію можна сказати: спочатку було відчуття краси і неповторності світу, який вразив, здивував, потряс душу, а потім було слово як спроба виразити трепетне відчуття. Поміж Відчуттям і Словом завжди є відстань, яку поет долає все своє життя, аби досягти їхнього злиття, гармонії. І це, перш за все, проблема техніки образотворення й віршування.
В Олега Левченка є оте відчуття краси й неповторності світу, яке він прагне відтворити засобами поетичного слова. Але як поету, котрий робить перші кроки в художньому освоєнні світу, йому ще нелегко долати опір слова, знаходити відповідну тональність, досягати образної досконалості. Все це прийде з часом - за умови наполегливої і невтомної праці душі й розуму.
Проте вже й тепер Олег Левченко може пишатися своїми маленькими відкриттями, в яких вгадуються зародки власного стилю і самобутності. Його поезія еволюціонує від традиційного, у чомусь вторинного - до імпресіоністичного письма з динамічною ритмікою, оригінальними варіаціями, розкутим польотом поетичної фантазії. Ряд віршів цієї першої поетичної збірки Олега привертає увагу не стільки тематикою, скільки характером творчого мислення. А це вселяє сподівання на перспективність юного таланту. В добру і світлу путь, Олеже!
Петро БІЛОУС
Левченко Олег. Камертон почуттів. Паралельний переклад поезій з російської на українську / Житомир: Видавництво "Житомир", 2000. - 24 с.
ІSВN 5-7592-0522-6
© Левченко О.Г., 2000.
Левченко Олег. Афоризми. Думки вголос / Житомир: Бібліотека ЖОО Спілки творчої молоді України “Liga ArtiS”, 2002. - 24 с.
© Левченко О.Г., 2002.
Левченко Олег. Перетинаючи поглядом / Traversing With a Glance. Паралельний переклад поезій / Переклад на англійську Оксани Кавун / Translated into english by Oksana Kavun / Передмова Стронґовського. - Житомир: Видавництво "Житомир", 2002. - 24 с.
ISBN 5-7592-0619-2
© Левченко О.Г., поезія, 2002.
© Кавун О.О., переклад, 2002.
ПЕРЕДМОВА ПРО МОВКА
Серед усіх Мовків Levchenko мовк незвичайний. Гібрид всього. Cкупчення завченого, забутого й недописаного. Відтак дивно було б як не зробив він щось Neue (нім.). Ось Левченко рідний жовтоблакитний, ось він вже, і водночас не він. Відсвічадення (віддзеркалення) непевного, шмат желе на окулярі мікроскопу. Амеба з якої почав ділитися світ. Кінцепочаток. Зможеш сказати про себе “Я”? Переклади іншою мовою й переконайся що помилився. Ти вже (ще) не ти. Що є ти – дай відповідь сам. Наступної миті (разом із миттю) світ зміниться. І відповідь. Вже непевний? Збери Каєві крижинки-скельця і спробуй скласти себе. Бачиш як з собою цікаво? Погляд є – перетинай, доки не перетнешся. Ти читач? А може автор? Ти світло чи ні?
Хто є хто?
Приємного розбирання себе на себе.
Грайтесь, панове!
A Foreword about the Author
Out of all poets Levchenko is a singular one. He is a hybrid of everything, a concentration of the things memorized, forgotten and unwritten. Thus, it would have been strange if he hadn’t created something new. Here he is, so close and well-known, yellow and blue, here he is ... and at the same time it’s not him. A reflection of the vague, a piece of jelly on the eyepiece of a microscope. An amoeba which germinated the world with its fission. The end and the beginning. Will you be able to say «I» speaking about yourself? Translate it into a different language and discover that you have been mistaken. You are no longer (not yet) your own self. Who are you? – give your own answer. In an instant (together with this instant) the world will change. And the answer will, too. You lack confidence now? Collect Kay’s glassy ice-blocks (try and piece together your own self). See how much fun keeping yourself company is? There is a glance – traverse with it, until you reach an intersection. Are you a reader? Or maybe the author? Are you light or not?
Who is who?
Have fun puzzling yourself into small pieces.
Play the game, ladies and gentlemen!
Левченко Олег. Zорова поеzія / Передмова Б. Горобчука. - Житомир: Видавництво "Житомир", 2002. - 48 с.
ISBN 5-7592-0618-4
© Левченко О.Ґ., зорова поезія, 2002.
ПЕРЕДНАСОЛОДА
Іноді хочеться чути, а бачиш
Іноді хочеться бачити, а чуєш
А тут просто хочеться...
...насолодитись...
ОЛЕГ ...і надихатись...
ЛЕГКО Обраzи глухо ліzуть в
ЛЕВЧЕНКО глибини моzку шукаючи
ВЧЕН О асоціяцій. Zнайдуть обов'язко-
ві. Але не вартО на останніх zважати
-вартО вчитуватись
і вчитись
у Левченка (це до Митців)
і насолоджуватись
(це до простих ~ непростих ~ смертних)
Левченко Олег. Ґлосолалія. Поезії / Житомир: Бібліотека журналу “Косень”. - Вип. 7. - 2002. - 36 с.
ISBN 5-7592-0614-1
© Левченко О.Ґ., поезія, 2002
Левченко Олег. Без надсад вічности. Проза / Житомир: Бібліотека “Nеабищо”. - Вип.1. - 2003. - 20 с.
ISBN 5-7592-0617-6
© Левченко О.Ґ., проза, 2003.
ІSВN 5-7592-0522-6
© Левченко О.Г., 2000.
Левченко Олег. Афоризми. Думки вголос / Житомир: Бібліотека ЖОО Спілки творчої молоді України “Liga ArtiS”, 2002. - 24 с.
© Левченко О.Г., 2002.
Левченко Олег. Перетинаючи поглядом / Traversing With a Glance. Паралельний переклад поезій / Переклад на англійську Оксани Кавун / Translated into english by Oksana Kavun / Передмова Стронґовського. - Житомир: Видавництво "Житомир", 2002. - 24 с.
ISBN 5-7592-0619-2
© Левченко О.Г., поезія, 2002.
© Кавун О.О., переклад, 2002.
ПЕРЕДМОВА ПРО МОВКА
Серед усіх Мовків Levchenko мовк незвичайний. Гібрид всього. Cкупчення завченого, забутого й недописаного. Відтак дивно було б як не зробив він щось Neue (нім.). Ось Левченко рідний жовтоблакитний, ось він вже, і водночас не він. Відсвічадення (віддзеркалення) непевного, шмат желе на окулярі мікроскопу. Амеба з якої почав ділитися світ. Кінцепочаток. Зможеш сказати про себе “Я”? Переклади іншою мовою й переконайся що помилився. Ти вже (ще) не ти. Що є ти – дай відповідь сам. Наступної миті (разом із миттю) світ зміниться. І відповідь. Вже непевний? Збери Каєві крижинки-скельця і спробуй скласти себе. Бачиш як з собою цікаво? Погляд є – перетинай, доки не перетнешся. Ти читач? А може автор? Ти світло чи ні?
Хто є хто?
Приємного розбирання себе на себе.
Грайтесь, панове!
стронґовський
A Foreword about the Author
Out of all poets Levchenko is a singular one. He is a hybrid of everything, a concentration of the things memorized, forgotten and unwritten. Thus, it would have been strange if he hadn’t created something new. Here he is, so close and well-known, yellow and blue, here he is ... and at the same time it’s not him. A reflection of the vague, a piece of jelly on the eyepiece of a microscope. An amoeba which germinated the world with its fission. The end and the beginning. Will you be able to say «I» speaking about yourself? Translate it into a different language and discover that you have been mistaken. You are no longer (not yet) your own self. Who are you? – give your own answer. In an instant (together with this instant) the world will change. And the answer will, too. You lack confidence now? Collect Kay’s glassy ice-blocks (try and piece together your own self). See how much fun keeping yourself company is? There is a glance – traverse with it, until you reach an intersection. Are you a reader? Or maybe the author? Are you light or not?
Who is who?
Have fun puzzling yourself into small pieces.
Play the game, ladies and gentlemen!
strongovski
Левченко Олег. Zорова поеzія / Передмова Б. Горобчука. - Житомир: Видавництво "Житомир", 2002. - 48 с.
ISBN 5-7592-0618-4
© Левченко О.Ґ., зорова поезія, 2002.
ПЕРЕДНАСОЛОДА
Іноді хочеться чути, а бачиш
Іноді хочеться бачити, а чуєш
А тут просто хочеться...
...насолодитись...
ОЛЕГ ...і надихатись...
ЛЕГКО Обраzи глухо ліzуть в
ЛЕВЧЕНКО глибини моzку шукаючи
ВЧЕН О асоціяцій. Zнайдуть обов'язко-
ві. Але не вартО на останніх zважати
-вартО вчитуватись
і вчитись
у Левченка (це до Митців)
і насолоджуватись
(це до простих ~ непростих ~ смертних)
Богдан ГОРОБЧУК,
представник Мистецької ґільдії "Nеабищо"
Левченко Олег. Ґлосолалія. Поезії / Житомир: Бібліотека журналу “Косень”. - Вип. 7. - 2002. - 36 с.
ISBN 5-7592-0614-1
© Левченко О.Ґ., поезія, 2002
Левченко Олег. Без надсад вічности. Проза / Житомир: Бібліотека “Nеабищо”. - Вип.1. - 2003. - 20 с.
ISBN 5-7592-0617-6
© Левченко О.Ґ., проза, 2003.
© Левченко О.Ґ., поезії, 2003.
Коли людина творить, творить мистецтво, вона стає на один щабель з Творцем. Мистецтво вирізняє нас із суцільної сірости.
Людина творить, творить високе, світле, прекрасне. Чи то буде живопис, чи то поезія, чи й навіть маленькі дитячі плетені рукавички.
Людина творить, людина змінюється, людина намагається змінити Світ.
«Краса врятує світ!!!» Не затуляйте очі на цю банальну фразу. Лише так – краса, духовна краса, духовна сила – врятує наш меркантильний світ.
Візьміть до рук книжку, довірте своє серце поезії.
«Віzія віzерунків», так називається чергова збірка вже досить відомого, незважаючи на вік, Олега Левченка. Це ретроспективна збірка його творів, де можна чітко прослідкувати становлення ще молодого поета, який шукає себе в мистецтві і мистецтво в собі.
Серед творів традиційної класичної форми зустрічаються ориґінальні зорові, незвичні. Але навіть змінюючи форму пан Олег залишається собою, зі своїми болями і радощами, стражданнями і захопленнями.
«Напівзречено» споглядає він дійсність, «думка жахається власної тіні». Але ж творець мистецтва, творець поезії не може бути песимістом – «Спасіння у Бога для латаних крил».
Візерункова мова поезій Олега Левченка звернена до Вас, до Ваших спраглих душ. Черпайте мистецтво, змінюйте світ на краще.
Наталя ШЕРЕМЕТА,
голова Житомирського обласного
елітарного літературного клубу
“Перевесло” ім.Олени Теліги
Левченко Олег. Розташування простору. Візерункові поезії / Передмова Олени Лудченко. - Житомир: бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”. - Вип.19 (зшиток перший). - 2004. - 108 с.
© Левченко О.Ґ., поезії, 2004.
© Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо", 2004.
Левченко Олег. Розташування простору. Гормональні поезії / Передмова Ромця Здорика. - Житомир: Бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”. - Вип.19 (зшиток другий). - 2004. - 84 с.
© Левченко О.Ґ., поезії, 2004.
© Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо", 2004.
КІЛЬКА ДУМОК ПО ПРОЧИТАННЮ
/ якщо ви шукаєте відпочинок для свого мозку, “сльози-мімози”, про кохання й природу, для прочитання перед
сном — краще не відкривайте цю книжку. Важко сказати, чи спеціально пан Левченко знущається з вас, чи йому просто подобається епатувати... “Віzерункові поеzії” - далеко не ширвжиткова серветочка; / не читайте ціх віршів, якщо вважаєте, що словниковий запас нашої мови незмінний, недоторканий і непорушний.
Доведеться понервувати: Левченко змінює його, торкається до слів то як до клавіш фортапіано, то як до гримучих
тарілок барабанника, порушує спокій;
/ мова в паніці, коли Левченко пише: він безперервно порпається в ній, як у дірявій торбі, і від того нахабного порпання, з неї жманями вилітають дорогоцінні слова в
існуючих та неіснуючих варіантах;
/ літeру він розпанахує на звуковому ряді. Так уже розкладали ядро на атоми - дочекалися реакції... Схоже, щоб малювати образи, слова він вичавлює на палітру,
порожню оболонку викидає, а золотий зміст обережно підчіплює пінцетом;
/ краще складіть своє враження.
“Авторе! Дайте потиснути вашу руку!”.
- С.12, другий вірш зверху.
“Ха!.. Мило!..”. - С.13, перший зверху.
“От і медитація”. - С.18, вірш другий.
“Покритикуйте його, якщо захочете, після такого вірша”. - С.34, другий зверху.
“Сподобалося: “непомітно спливає час сонця в небо”.
- С.55, другий знизу.
“На здоров’я!..”. - С.65, перший вірш знизу.
“Це дуже нахабно звучить”. - С.102, перший зверху.
!freude-для-фройда!
Або
ґурі-ґуріне
= воістину олєzю zаслаба можна було би вичерпати сією фраzою = адже найбільшою радістю було би для zіґґі дожити до левченкових часів і написати на основі його вивчення іще один “некислий” трах-тат шнобелівського рівня = та не судилося zіґґі. тому він не zнає, скільки втратив =
= більшість понівечених післямайбуттям башт вперто наполягають, що левченко – то діяґноz = пам’ятається + коли нас халєра zакинула на старперівську тусівку для
молоді + де нас /молодь/ нахабно та цілеспрямовано чавило тоте zмарудніле старперство на темат + як варт писати + zа відсутности води спільно народили /zа
повитуху був юрко малихін/ фраzу: ~ роzкрадання державного лайна ~ = отакі от ми великі цабе /ліпше, ніж хай великі, але ~ тпру ~/= = для післямайбута критика чи потлумачення своїх /а тим паче сусідів по барикадах/ – річ остання = най тим
zаймаються піарівці від літератури – критики /від слова ~ крити ~+ від фраzи ~ крити матом ~/ = тому давайте полишимо тоту марудність і не будемо лишати на беzхліб’ї тих + хто криє + – сиріч вищеzгаданих істот = щоправда +
до останніх олєzя більш терпимий – не кидається бити мармиzи тим + хто його не пошановує = = тому крити олєzю не буду = на сім zамовкаю + а ви відкривайте вічі +
вуха і сприймайте у весь zріст сього хлєбнікова оріянського постфутуриzму – олєzю левченка!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
© Левченко О.Ґ., поезії, 2004.
© Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо", 2004.
Левченко Олег. Розташування простору. Гормональні поезії / Передмова Ромця Здорика. - Житомир: Бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”. - Вип.19 (зшиток другий). - 2004. - 84 с.
© Левченко О.Ґ., поезії, 2004.
© Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо", 2004.
КІЛЬКА ДУМОК ПО ПРОЧИТАННЮ
/ якщо ви шукаєте відпочинок для свого мозку, “сльози-мімози”, про кохання й природу, для прочитання перед
сном — краще не відкривайте цю книжку. Важко сказати, чи спеціально пан Левченко знущається з вас, чи йому просто подобається епатувати... “Віzерункові поеzії” - далеко не ширвжиткова серветочка; / не читайте ціх віршів, якщо вважаєте, що словниковий запас нашої мови незмінний, недоторканий і непорушний.
Доведеться понервувати: Левченко змінює його, торкається до слів то як до клавіш фортапіано, то як до гримучих
тарілок барабанника, порушує спокій;
/ мова в паніці, коли Левченко пише: він безперервно порпається в ній, як у дірявій торбі, і від того нахабного порпання, з неї жманями вилітають дорогоцінні слова в
існуючих та неіснуючих варіантах;
/ літeру він розпанахує на звуковому ряді. Так уже розкладали ядро на атоми - дочекалися реакції... Схоже, щоб малювати образи, слова він вичавлює на палітру,
порожню оболонку викидає, а золотий зміст обережно підчіплює пінцетом;
/ краще складіть своє враження.
“Авторе! Дайте потиснути вашу руку!”.
- С.12, другий вірш зверху.
“Ха!.. Мило!..”. - С.13, перший зверху.
“От і медитація”. - С.18, вірш другий.
“Покритикуйте його, якщо захочете, після такого вірша”. - С.34, другий зверху.
“Сподобалося: “непомітно спливає час сонця в небо”.
- С.55, другий знизу.
“На здоров’я!..”. - С.65, перший вірш знизу.
“Це дуже нахабно звучить”. - С.102, перший зверху.
Олена ЛУДЧЕНКО
!freude-для-фройда!
Або
ґурі-ґуріне
= воістину олєzю zаслаба можна було би вичерпати сією фраzою = адже найбільшою радістю було би для zіґґі дожити до левченкових часів і написати на основі його вивчення іще один “некислий” трах-тат шнобелівського рівня = та не судилося zіґґі. тому він не zнає, скільки втратив =
= більшість понівечених післямайбуттям башт вперто наполягають, що левченко – то діяґноz = пам’ятається + коли нас халєра zакинула на старперівську тусівку для
молоді + де нас /молодь/ нахабно та цілеспрямовано чавило тоте zмарудніле старперство на темат + як варт писати + zа відсутности води спільно народили /zа
повитуху був юрко малихін/ фраzу: ~ роzкрадання державного лайна ~ = отакі от ми великі цабе /ліпше, ніж хай великі, але ~ тпру ~/= = для післямайбута критика чи потлумачення своїх /а тим паче сусідів по барикадах/ – річ остання = най тим
zаймаються піарівці від літератури – критики /від слова ~ крити ~+ від фраzи ~ крити матом ~/ = тому давайте полишимо тоту марудність і не будемо лишати на беzхліб’ї тих + хто криє + – сиріч вищеzгаданих істот = щоправда +
до останніх олєzя більш терпимий – не кидається бити мармиzи тим + хто його не пошановує = = тому крити олєzю не буду = на сім zамовкаю + а ви відкривайте вічі +
вуха і сприймайте у весь zріст сього хлєбнікова оріянського постфутуриzму – олєzю левченка!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
ромцьо ZДОРИК
від ґуру до ґуру
Олег Левченко. Лютні лютня: поезії. - Житомир: Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо", вип. 28, 2007. - 8 с.
© Олег Левченко, поезії, 2007.
Олег Левченко. Лютні лютня: поезії. - Житомир: Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо", вип. 28, 2007. - 8 с.
© Олег Левченко, поезії, 2007.
Зшиток псевдохоку неоднозначного житомирського автора пропонує сягнути передчуття весни за період тих лютневих днів, коли народжувалися ці твори.
Олєзя Левків & Олег Левченко. Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру / К.: Видавець Романенко О.В., 2010. - 72 с. (Видавничий проект "Маузер")
ISBN 978-966-2494-01-3
ISBN 978-966-2494-01-3
© Олєзя Левків & Олег Левченко, текст, 2010.
© Богдан Горобчук, ґрафіка, 2004.
© Bojo Nachtigall, післямова, 2004.
Немає коментарів:
Дописати коментар