Сонце б'є крилами у візерунках дерев. Зникають зелені символи літа.
Усічені напівколірні барви. Час сповіді. Зеленошатна краса крізь швидкоплинну пожовклість скидає на землю. Між цих дерев кружеляє, мабуть, останній лист... Згасаючу осінь сповиває сивина інею. Повстала мовчазність дихає спогадами. Хтось дмухає у руки і збирає з приморозку кленове листя в яскравий букет спогадів.
:: ХХ :: 26.10.99.
Левченко О.Г. Символи бабиного літа [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.7.
Немає коментарів:
Дописати коментар