На небі веселка з непритаманними їй кольорами висить лахміттям наших смутків. Якісь вони занадто брудні!.. Уривчаста хмара безнадій наростає, рухаючись з-за обрію. Висквирилось сонце, застигши у небі плямою - сірою плямою сьогодення.
Чому сірою?.. Так, чому?..
Хтось дивиться в чорну безодню минулого і бачить там світло, а хтось рухається до Світла, вже давно втративши віру! Як дитина, що відкриває світ, торкається до пелюсток троянди, розуміє небезпеку стеблини, так і люди, що крокують у майбутнє, підсвідомо виборсуються з тенет минулого.
Сіра пляма сонця - сіра пляма сьогодення у брудних тонах смутків і безнадій.
:: ХХ :: 20.07.99.
Левченко О.Г. Сіра пляма [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.5.
Немає коментарів:
Дописати коментар