Ми любимо стояти перед безоднею часу, відчувати її подих таємничости, із реліґійно-містичним захопленням світити ліхтариком і щось там розглядати. Ми відчуваємо цю таємничість, бо ми крокуємо до неї. Нас вражає не пройдений шлях, а той, до якого ось-ось торкнемось. Ми стоїмо на човні свого життя і відчуваємо під ним плин гісторії. Нас зачаровує цей головокрут у ковзкому русі вперед.
:: ХХ :: 29.06.99.
Левченко О.Г. На човні життя [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.5.
Немає коментарів:
Дописати коментар