У блакиті моря хлюпала рожева пляма сонця. Вона дихала повільно та уривчасто, несподівано обриваючись у сплюснуту лінію. Іноді її рух видавався схожим до порухів думок споглядача, заворожуючи своєю динамікою до стану якоїсь ейфорії.
Все банально, узвичаєно. Море, сонце, якісь плями... Хай собі!
:: ХХ :: 5.08.99.
Левченко О.Г. Узвичаєно [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.6.
Немає коментарів:
Дописати коментар