Вступ
Афоризм — жанр, у якому літературне слово поєднується з філософською рефлексією. Лаконічність вислову вимагає максимальної ємності змісту та водночас відкритості для інтерпретації. Від античних фрагментів Геракліта до моральних сентенцій Паскаля та Ларошфуко афористика виступала способом інтелектуального самоосмислення та комунікації зі світом [^1]. В українській традиції особливе місце належить Григорію Сковороді, чиї короткі вислови мали і практичний, і духовно-педагогічний вимір [^2].
Збірка Олега Левченка «Афоризми. Філософські спостереження» (1996–2002) є зразком молодіжної афористики пострадянської доби, що поєднує екзистенційний досвід особистості та громадянську рефлексію в умовах соціальних трансформацій кінця ХХ – початку ХХІ ст.
Жанрово-естетичні особливості
Афоризми Левченка репрезентують такі риси:
стислість і парадоксальність («Час гартувати не кригу, а крицю!»);
метафоричність («Руки – его людини», «Думка – танк»);
поєднання серйозного й іронічного («Любов, як булка – смачна поки свіжа» ↔ «Остання зупинка – цвинтар»);
жанрова гнучкість: від моралістичних сентенцій до поетичних мініатюр.
Таке поєднання наближає текст до традиції європейської моралістики XVII ст., з одного боку, і до модерної «філософії фрагмента» Ніцше — з іншого [^3].
Тематичні домінанти
1. Онтологічні питання
Афоризми часто осмислюють час, буття, кінечність:
«Людина обмежена життям»;
«Минуле зникає в майбутньому»;
«Досконалий – час».
Ці мотиви перегукуються з екзистенційною традицією М. Гайдеґґера та А. Камю [^4].
2. Людина і характер
У роздумах про людину спостерігаємо амбівалентність:
індивідуалістичне начало: «Я є такий, яким себе створив»;
соціальна зумовленість: «Оточення формує».
Подібні суперечності були властиві як моралістам (Ф. де Ларошфуко), так і Сковороді, який шукав баланс між «сродністю» та суспільною роллю.
3. Любов і страждання
У висловах про любов звучить як поетичне, так і буденне:
«Від любові крок до болю»;
«Любов, як булка – смачна поки свіжа».
Таке поєднання підносить приватне до універсального, а водночас розвінчує ідеалізацію почуттів.
4. Мистецтво і творчість
Автор неодноразово звертається до проблеми поезії:
«Поезія звужує рамки слів, щоб надати волю думкам»;
«Поезія має бути шерехатою, щоб не вислизала».
У цьому відчувається модерністський пафос оновлення мистецької мови, близький до розуміння поезії у М. Рильського [^5].
5. Суспільство та історія
Афоризми містять соціально-політичні спостереження:
«Кожному поколінню по випробуванню»;
«Суспільству необхідно мати людей протесту»;
«Коли політика мовчить – це небезпечно».
Ці формули перегукуються з українською традицією громадянської публіцистики (І. Франко, М. Драгоманов).
Філософський підтекст
Екзистенційність: «Навіть у безвиході є вибір».
Стоїчна інтонація: «Впевненість – шлях до спокою».
Критика матеріального світу: «Гроші, як вітер – не втримаєш у кишені».
Усе це свідчить про прагнення молодої людини до формування власної життєвої філософії через афористичне мислення.
Висновки
Збірка «Афоризми» (філософські спостереження) постає унікальним документом інтелектуального самопошуку української молоді доби незалежності. Афористична форма дала змогу поєднати щоденникову інтимність, художню образність і суспільну рефлексію. Тексти Олега Левченка, попри молодечу категоричність, органічно вписуються у традицію європейської та української афористики, продовжуючи її розвиток у нових культурно-історичних умовах.
Використані джерела
[^1]: Pascal B. Pensées. Paris, 1670.
[^2]: Сковорода Г. Повне зібрання творів у двох томах. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1973.
[^3]: Nietzsche F. Menschliches, Allzumenschliches. Leipzig, 1878.
[^4]: Heidegger M. Sein und Zeit. Tübingen, 1927; Camus A. Le Mythe de Sisyphe. Paris, 1942.
[^5]: Рильський М. Поетичне мистецтво. Київ: Радянський письменник, 1957.
Аналіз ШІ від GPT-5
Джерело: Олег Левченко. Афоризми / Житомир : Liga ArtiS [Самвидав] ; [Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України “Liga ArtiS”], 2002. - 24 с. - https://olehlevchenkopoems.blogspot.com/2025/08/blog-post_21.html?m=1
Немає коментарів:
Дописати коментар