Олег Левченко. "Жадаю, співаю..." (вірш)

Жадаю, співаю,
Гойда – пригортаю
Дитину, як днину,
Щасливу та милу,
До серця, що б’ється,
До мови, що кров’ю
Клекоче пророче:
Співанням, світанням,
В колоссі-голоссі
У хаті, де мати,
Де обраz на покуті
Z усмішкою ніжною,
Що святістю сповнений!..
5.03.98.

Левченко О.Г. Вірш: "Жадаю, співаю..." / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.8.

Олег Левченко. "Ступаю в тихий шепіт листя..." (вірш)

Ступаю в тихий шепіт листя,
У ту схвильовану красу
І на ногах листочків вістря
Кудись zакоханий несу.

Живуть осінні барви лісу
В легких ниткописах весни
Й у соковитім сонці літа,
Що лиє мед в уста мої!
27.02.98.

Левченко О.Г. Вірш: "Ступаю в тихий шепіт листя..." / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.8.

Олег Левченко. Напівзречено (вірш)

НАПІВZРЕЧЕНО 

Стежки роzриті,
Сили роzбиті,
Ти на межі

До нескінченного,
Напівzреченого
Бога... В душі?

Думкою схиблено
Йдеш, шкутильгаючи,
До почуття.

Серце пригнічене
Оцет висьорбує
Zлого життя.

Світу цураючись,
Й не роzуміючи:
Як це чинив?..

Хочеш – не хочеш
Спасіння у Бога,
Для латаних крил.
23.02.98.

Левченко О.Г. Вірш: Напівзречено / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.7.

Олег Левченко. Мова (вірш)

МОВА

Мова шматочками
Стає на вустах
Вигукуванням.

Позбавлена ствердження
Чіткого слова –
Душу надламує.

Всмоктуючись
У беzмежності творчости –
Там zалишається…

Минатимуть роки.
19.01.98.

Левченко О.Г. Вірш: Мова / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.7.

Зміст поетичної збірки Олега Левченка "Візія візерунків" (2003)

=\= ВiЗiЯ ВiЗЕРУНКiВ =\=  

1998 - 1999

Мова ... 7
Напівzречено ... 7
“Ступаю в тихий шепіт листя...” ... 8
“Жадаю, співаю...” ... 8
“Море горя...” ... 8
“Туманами дихають ночі...” ... 9
“В полі долі оре горе...” ... 9
“Характери ріzні...” ... 9
Ґрати ... 10
“Z чим думка сперечається  – не вір…” ... 11
“Суцільна беzцільність…” ... 11
“Zамучені душі…” ... 12
“Може, світ – це є мета?..” ... 12
“Я дотиком пальців цілую твій обраz…” ... 13
“Дряпає думка по склу метеликом…” ... 13
“Чуттям zневіри губимо себе…” ... 13
“Відірви zемлю від неба…” ... 14
“Zимнеє небо zайняв барвуаль…” ... 14
“Прокиньтесь, світлі кольори…” ... 14
“Куди я йду шляхами долі…” ... 15
Про мову ... 15
“Роzбурхане небо иржею повітря…” ... 16
“Розціловуй, весна, білим квітом простори…” ... 16
“У кожного в світі своя течія…” ... 17
Zаметіль ... 17
“Думка жахається власної тіні…” ... 17
“Яса…” ... 18
“Роzкрилась...илась...ила сила…” ... 18
“Zнайди...найди...айди шляхи…” ... 18
“Zім’ята zім’я...ім’я...м’ята…” ... 19
“Мабуть, пишу для власного мовчання…” ... 19
“Дzвін-дzа...дzа...дzа вода струмка…” ... 19
“Ур/шу…” ... 20
“На білому фоні…” ... 20
“Поволі в...олі в долю…” ... 21
“Клітка у клітці. В найменшій…” ... 21
“• крапка…” ... 21
“Українофіл – українофоб…” ... 22
“Чому лежить ганчір’ям доля…” ... 22
“Нас випадковість zустрічала…” ... 22
“Шматочки моєї особистости…” ... 23
“Наприкінці життя…” ... 23
“Наш час намагається вмерти…” ... 23
“Цвіте жасмин духмяно-білий…” ... 24
“Лиходії-легкодії-лишбодії…” ... 24
“Життя вилітає в трубу…” ... 24
“Я йду по колу …” ... 25
“П’ю холод літніх вечорів…” ... 25
Жовтневе павутиння ... 25
“Пахне простір в роzгойданих дzвонах…” ... 26
“Плоди роzколюють…” ... 26
“Крокують впевнені життям…” ... 27
“У каламар перо zануриш…” ... 27
“Пашить духмяна соковитість…” ... 27
“Ста…” ... 28
“Поет – фіґляр на кожнім кроці…” ... 28
“Намріялось…” ... 29
“Чи легко…” ... 29
“Можливо, той, що боїться смерти…” ... 29
“Афґаністан…” ... 30
“Сумно листя сухе шелестить під ногами…” ... 30
“Спочатку…” ... 30
“Час спогадів, сповіді, совісті…” ... 31
“Ось, вже хтось напророчив, наврочив…” ... 31
“Невираzні почуття…” ... 31
“Як щиро та гордо…” ... 32
“…під оболонкою космічности…” ... 32
“Прокльовуємо ґенетичну…” ... 32
“Є люди, що...(|.)…” ... 33
“Сонце вмирає...(||.)…” ... 33
“Чомусь…” ... 34
“Пливе по годиннику стрілка секундна…” ... 34

Олег Левченко. Зміст / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.5-6.

Стронґовський. Епіграф до поетичної збірки Олега Левченка "Візія візерунків" (2003)

«...слухай серцем zаповненим кров’ю кольору сакури»

стронґовський, 

«Східний час»

Стронґовський. "... слухай серцем zаповненим кров’ю кольору сакури" : епіграф / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.4.

Наталя Левченко. Портрет Олега Левченка (олівець, 1990)

Наталя Левченко,
портрет Олега Левченка,
15 січня 1990 р., олівець.

Левченко Н. Портрет Олега Левченка / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.3.

Передмова Наталі Шеремети до поетичної збірки Олега Левченка "Візія візерунків" (2003)

Коли людина творить, творить мистецтво, вона стає на один щабель з Творцем. Мистецтво вирізняє нас із суцільної сірости.
Людина творить, творить високе, світле, прекрасне. Чи то буде живопис, чи то поезія, чи й навіть маленькі дитячі плетені рукавички.
Людина творить, людина змінюється, людина намагається змінити Світ.
«Краса врятує світ!!!» Не затуляйте очі на цю банальну фразу. Лише так – краса, духовна краса, духовна сила – врятує наш меркантильний світ.
Візьміть до рук книжку, довірте своє серце поезії.
«Віzія віzерунків», так називається чергова збірка вже досить відомого, незважаючи на вік, Олега Левченка. Це ретроспективна збірка його творів, де можна чітко прослідкувати становлення ще молодого поета, який шукає себе в мистецтві і мистецтво в собі.
Серед творів традиційної класичної форми зустрічаються ориґінальні зорові, незвичні. Але навіть змінюючи форму пан Олег залишається собою, зі своїми болями і радощами, стражданнями і захопленнями.
«Напівзречено» споглядає він дійсність, «думка жахається власної тіні». Але ж творець мистецтва, творець поезії не може бути песимістом – «Спасіння у Бога для латаних крил».
Візерункова мова поезій Олега Левченка звернена до Вас, до Ваших спраглих душ. Черпайте мистецтво, змінюйте світ на краще.

Наталя Шеремета, 

голова Житомирського обласного 

елітарного літературного клубу 

“Перевесло” ім. Олени Теліги

© О.Ґ. Левченко, поезії, 2003.
© Бібліотека ЖОО СТМУ «Liga ArtiS»

Шеремета Н. "Коли людина творить..." : передмова / Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - С.2.

Палітурка поетичної збірки Олега Левченка "Візія візерунків" (2003)

Бiблiотека Житомирської обласної органазацiї

Спiлки творчої молодi України

«Liga ArtiS»

Вип. 6

Олег ЛЕВЧЕНКО

ВІZІЯ ВІZЕРУНКІВ

Архолалійні вірші

Видання 

«Liga ArtiS»

2003

Олег Левченко. Візія візерунків : архолалійні вірші / Житомир : [б. в.], 2003. - 36 с. - (Бібліотека ЖОО СТМУ “Ліґа АРТІС” ; вип. 6). - Палітурка ; С.1.

Зміст збірки прозових мініатюр Олега Левченка "Без надсад вічности" (2003)

{"?"= ЗМІСТ ="?"}

Біографія 3
Скло 4
Роздуми 4
Так просто 4
На човні життя 5
Пронизаний болем 5
Сіра пляма 5
Узвичаєно 6
І не тільки за часів радянських 6
"Смак прози" 6
Співучасник 7
Символи бабиного літа 7
Порох 7
Крапка 8
Зерно участи 8
Існування 8
Самотнім 8
Коли тиснуть 9
Голос 9
Природність 9
Простір 10
Інеєм 10
Їжа пам'яти 10
Дещо 11
Жуйка 11
Присутність 11
Дві зупинки 11
Мі…мо…голова 12
Скрипка 12
Експлуатація ліжка 13
Давай дружити ліжками 13
Еротичні відступи від час криміноґенних ситуацій 14
Заслужене сяйво або рука на рахівниці ніжностей 15
Дотики 16
Гикавка 16
Контрацепція, лише не суши душу 17
Черевороспусник 17
Як у пісок дивився 18
Зміст 19

ЛЕВЧЕНКО Олег Ґеорґійович

БЕЗ НАДСАД ВІЧНОСТИ

проза

Л38   Без надсад вічности: Проза / Реценз. Мист. ґільд. "Nеабищо". - Житомир: 

Біб. мист. ґільд. "Nеабищо" (вип. 1), 2003. - 20 с.  

ISBN 5-7592-0617-6

www.ravlyk.iatp.org.ua

"Жвавий равлик"

[сайт Мистецької ґільдії "Nеабищо"]

e-пошт - ravlyk@bigmir.net 

Набір і верстка - автора.

Рецензент - Мистецька ґільдія "Nеабищо".

Друк ризоґрафічний.

Січень 2003 року.

Наклад 250 прим.

Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.19.

Олег Левченко. У пошуках Бога (шкіц)

 ={ ++[ У ПОШУКАХ БОГА ]++ }=

Чому мені так дурно і моторошно? (Питання до себе). Уже котру годину хочу узятись за серйозну справу, ніж сидіти і виливати на наступний день після дня свого народження фіґню.
Шкребе душу дурня відносин     син      а    ма              лось  дурний але в тому... щось таки є. Хочеться матюкатись, хоча ніколи цього по-справжньому не робив. Не вважаю за потребу? А коли мене так... по-християнськи, обухом по голові: буц-буц. Лікар сказав аритмія. Я поза ритмом. В моєму "Я" - А-ритмія. Боляче, дурно, спокійно - бо сам!!!
Хочу бути самим собою! Я хочу залишатись собою! Не маєте права лізти, влазити, пхатися, встромляти свою присутність у мою. На-а-фіґ вам існування з Богом?

Бог сам розбереться - не маленький!

Маю працювати. Маю, бо плине час, час, час... Час... коли час жити? Коли замість тебе щось мають, наприклад: "Бога"?.. А я маю біль, краще - "Біль". Біль від Бога. Я і болю б не мав, якби не представники Його - Великого - Всюдисущого біля мене.

Біль - він кращий - бо неБОГ.

Я не хочу Болю. Він сторонній - це тільки подразник на мою присутність... Де?
Хочу знищити присутність... Присутність... У чомусь може це бути загрозою для Бога. Але він вічний! Не те що я: Олег Левченко... підкреслити, закреслити, вбити присутність заради присутности і змісту чогось більшого за присутність.
:: ХХІ :: 3.11.02.

Левченко О.Г. У пошуках Бога [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.18.

Олег Левченко. Як у пісок дивився (шкіц)

 ={ ++[ ЯК У ПІСОК ДИВИВСЯ ]++ }=

Дивно, вона знає його в потилицю. На цій потилиці як починається, так і закінчується романтика. Їй чомусь (як придивилась було уважно) привиділась його потилиця змащена шоколадом з красивих леді... Вона навчила себе думати, що це має бути тільки як сон і... крапка. Енна потилиця про це здогадувалась і вдаючи, що саме так і думає "бачила її на своїй шиї!" Отже, сіромозкість потиличного хребця перевищила цноту страусового погляду у пісок.
Як у салон веселої моди дивилась: о, Боже всесильний, усе на лице!..
:: ХХІ :: 3.11.02.

Левченко О.Г. Як у пісок дивився [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.18.

Олег Левченко. Череворозпустник (шкіц)

 ={ ++[ ЧЕРЕВОРОЗПУСНИК ]++ }=

Привіт, розчулена інтелектом! Ти не розгубишся на моєму стривоженому тілі. Ось, саме так, спілкуючись із Невидимим, ми починаємо розуміти свою багатозначність.
Хоріє хрест, звисають чемно руки і світ рабів й арабів перед Богом здіймають "себе?", "славу?", "дух?", "...?". Тихенько смокче з папірця солодка киця рибку. Папірець схожий на розгорнуту схему Землі. (Дивний збіг апетитів). Ця мила киця має також і моє!..  Підглядати за життям - невдячна справа, якщо хліб видовищ конструктивно вирішив: вийти блювотою.
Я формую високі ідеали: закосмічую життя! На біса вам цей бісер халєровий? На руку любовна сила плете фенічку! Приміром: Силу, за чудовою можливістю, ми маємо обізвати "Салом", до того ж маючи для прихованих вуст чималеньку ширіньку... до самого куприка на голові.
Десь на поезії ворушили кохання. Стояли стоси книг та з них на діл упала тільки Біблія (для споживача) - одненька-одненька. Самотина! Не було для неї пари!..
На телефонному дроті висів камікадзе-череворозпусник.
:: ХХІ :: 19.10.02.

Левченко О.Г. Черевороспустник [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.17.

Олег Левченко. Контрацепція, лише не суши душу (шкіц)

 ={ ++[ КОНТРАЦЕПЦІЯ, ]++ }=
лише не суши душу

Кілька вдалих етапів самореалізації і я стану дискомфортом у літературі. Усі схочуть не так, як я схочу хотіти. "Хі-хі" не вийде - буде регіт. Ходи-но сюди, я пригощу тебе своєю принадністю і ти волітимеш, як я. Хіба ти дихатимеш мною? Почнеться дихання зі змін. Латає небо золотаве денце душі. Ось бачиш, небо вже спромігся ти ковтнути! Утни космічну мережу ракет тілесних! Мій телевізор передав, що я відсутній в межах часу. ...мені дарованому світу. Грішить Світбог у денній лямпі. А я сиджу на півдорозі, розбитий мрією за простір. Ти переконаний в собі? Хіба мені дається воля, коли воліють жити всі?
:: ХХІ :: 5.10.02. 

Левченко О.Г. Контрацепція, лише не суши душу [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.17.

Олег Левченко. Гикавка (шкіц)

 ={ ++[ ГИКАВКА ]++ }=

Зґвалтоване сяйво у погляді постфутуриста схотіло змінити своє розташування у темряві.
Постфутурист, доводячи до орґазму велич природи, запліднив її своєю присутністю. З води вийшла на берег Гикавка і подивилась підозріло на розжарену Особливість, що вляглась грітися зґвалтованим сонцем. "Завжди знайдуться трутні, що на чуже добро тіло підставляють" - подумала Гикавка й свиснула Особливість по-совєтськи. Гикавка заспокоїлась. Під ластоподібними крилами ворушились ноги, їх було багато і вони збоченялися над м'ячем. Арбітр кліпнув оком, цмокнув язиком і у кімнаті стало приємно тихо і затишно-зручно. Десь у сусіда, над великим волохатим вухом дзичав комар.
Постфутуристу було весело.
:: ХХІ :: 5.10.02.

Левченко О.Г. Гикавка [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.16.

Олег Левченко. Дотики (шкіц)

 ={ ++[ ДОТИКИ ]++ }=

Народи вірш, після вагітности ти обов'язково матимеш орґазм! Я бентежив на собі дзеркальне відображення твоїх дотиків. Ти дорівнювала композитору, що констатує для себе існування свого шедевру. Правда, ти дивилась на мене крізь спрощений варіянт смачного бублика? Давай-но поговоримо про гострий сплеск емоцій у природі? Ба, збочений бедрик полетів! І нащо це йому життя? Западло бути ніжним до всього... Краще стану взірцем! Але знаєш, десь, за третіми дверима знайдуться буржуї, які збуджуються на ту, що не прикривається Богом: голою не шукає собі одежу праведности; й вона у сенсуальних стосунках з ним... ось там... А він чомусь переплутав значення слів оральний і анальний, з чого вийшла прикра ситуація... За своїми статистичними оцінками він зрозумів, що втратив наївність. Не легко їй було - голій з наївним статистом! І так, як усе це є за третіми дверима, цур, я нікому нічого не говорив! Осьо тільки й но мали розмову про віршика, що має народитися й трапитись маленьке диво. Добре?
:: ХХІ :: 3.10.02.

Левченко О.Г. Дотики [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.16.

Олег Левченко. Заслужене сяйво або рука на рахівниці ніжностей (шкіц)

 ={ ++[ ЗАСЛУЖЕНЕ СЯЙВО АБО РУКА НА РАХІВНИЦІ НІЖНОСТЕЙ ]++ }=

Зверни увагу, мій діяґноз схожий на апендицит. Це не анекдот - це твоє відображення у дзеркалі, радше в люстерку або у воді - з дна до неба. Так краще бачити зорі, здається! Ти маєш ЩОСЬ схоже на слова. Ти хочеш говорити ЦИМ. Обернись, за тобою розквітла пальмою черешня! То не твоє обличчя в люстерку чужих ніжностей - наше! Говори зі мною пальцями. Ти мав чудову можливість помилитися. Молись! Схаменись, відчуй ріжницю між можливістю і тим, що можна... Ревуть масні відносини, рахуючись з тертям. Вираховує випадковість свій приступ невиліковности. Гаркає секундна стрілка. Винувата у житті - секунда! Потерпаючі вміють знаходити "стрілку"!.. Мені здається, що ця розмова виховує в нас нове суспільство із задоволеною формоутворювальною поверховістю щоденного споживання. Мене приваблює ваша поверховість. І раптом у простір: "Чого це у тебе кватирка відкрита?" Ґлюк помножений на ґлюк дорівнює інстинкту мас. У нашу свідомість втовкли суміш нас у натовпі і натовпу із нас. Нам стати виконавцем злих ілюзій та сірих недоречностей утіх? Заходьте в дім заблудшого у блуді м'яких тканин. Я хочу розказати про невпинність жіночих форм шизофренії. Ходи моє до мене диво! Ходи! Я зупиняюся наліво... Я забуваю про можливе веління мас і мого веління. Мовчи! ЩОСЬ схоже на слова... Твоя увага... Рука...
:: ХХІ :: 22.09.02.

Левченко О.Г. Заслужене сяйво або рука на рахівниці ніжностей [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.15.

Олег Левченко. Еротичні відступи під час криміноґенних ситуацій (шкіц)

 ={ ++[ ЕРОТИЧНІ ВІДСТУПИ ]++ }=
під час криміноґенних ситуацій

Закоханий образ тіла на операційному столі під вправними руками скульптора (радше - кухаря, але то - зайве) обов'язково схаменеться на слова: "За упокій". Варто причавити в своїй особі черв'ячка ілюзій і підсунути дешевий товар фантазій, як виявиться, що ти не у своїй тарелі, і що твоя ситуація в чужому об'єктиві.
"Стороннім вхід заборонено!" - висить аґітка на маненьких зігнутих листочках перед квіточкою.
- Ви знаєте! Сьогодні квітка вирішила бути приголомшливою. Вона стала позувати перед людиною-прихована-камера. Не дай Біг, завагітніє щастям її фантазія! Вона ж така гарнюня! Вона ж така гарнюня! Вона ж така гарнюня!
Одчинились двері і до халепи увійшла жінка. Вона зупинилась біля ікебани, і у неї стався сумний вираз обличчя - суцільна черепно-мозкова діяльність. Про існування у неї мозку я тільки міг здогадуватись, а ось череп був справжнім. Від мого захвату у неї  перехопило дух і вона гепнулась усім своїм, так би мовити - обличчям, на підлогу, перемкнувши мій погляд колінцями.
Бурмочучи під носа пісеньку про вражих ляхів й москалів, сівши за рахівницю на мікросхемах - почав я підраховувати свої еротичні відступи від часу появ правильних та лихих урбанізмів. Тимчасово поплювавши на пальці і позбувшись закривавлених після кримінальної операції ґумових рукавичок, вирішив підійти до свого вічного пацієнта, та полоскотавши по його обличчю пальчиками й попрохавши показати мені свого язика, загадати майбутнє.
:: ХХІ :: 13.09.02.

Левченко О.Г. Еротичні відступи під час криміноґенних ситуацій [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.14-15.

Олег Левченко. Давай дружити ліжками (шкіц)

 ={ ++[ ДАВАЙ ДРУЖИТИ ЛІЖКАМИ ]++ }=

Знаєш, ти втомилась ризикувати з вагітністю! Давай, я завагітнію?
Зверни увагу, моє обличчя подано з етикетом. Твоя благодійна інтонація мене тішить.
Моє тіло пахне тобою. Ти збираєш колекцію невимовлених ліній. Давай подаруємо себе картинам?
Теплого літа білі метелики маятимуть вдень. Прогуготіла ілюстрація ніг нашим містом.
На постелі залишки власної ініціятиви приголомшують своєю романтичністю. А ти казала про нещасний висновок!
Знаєш, добре коли тебе відвідують нормальні глюки! Мою увагу привернули благодійні імітації.
У маршрутному таксі, за 50 копійок я нагадав собі запах ґрейпфруту: а пахла меліса! І всього за 50 копійок.
Мені набридла на білому тлі аркуша екстремальна поезія. Я з неї краще зроблю хрестословицю. Тобі подобається... Я знаю.
Намедитуй нам простір! Ми у ньому затишно житимемо. Якщо просто ми хочемо ніжність любити... любити, як простір.
Твій фонд серця не вміщуватиме наш простір? Даруй мені!
Голі факти сюрчали по підвіконню. Неохайно виховані тіла хотіли ніжно хихотіти... Ді-ти. Ді-ти... Бажали діти ми... цей час.
Моя равликова поведінка втомилась.
Я вам під шкіру - "кохати" не заливаю! Повір, я - страждав, творив в умовах підвищеної майстерности. На нервах жив солодкий жир.
Даруй! Даруй мені теплом своїм ґлобальне потепління.
Саморозташування.
Я знаю, ти любиш поетичні відступи з хірурґічним втручанням. Я це зрозумів, коли ти запропонувала мені зламати носа. (?). Як дуже сумно на підйом...
Два дурники і один поет... Що з того краще? Не кривулячи, ти запитала у себе і вирішила у невлучний момент розсміятися.
Кохана, головне у реалізації почуттів - ставлення!
Натестувала в собі багато, багато, багато світла. Я справді вдав із себе сліпого. Краще, коли тебе жаліють. Жаліють, що не можуть зазирнути у душу...
Плював на все тимчасово... Моє тіло все пахне тобою.
Моє ставлення іздихає сюром на шальках постфутуризму. Думка іздихає за сеанс.
Я дуже теплої думки про чиєсь ставлення, про чиєсь тіло, про чиєсь щастя.
Моє щастя - бути.
Торкнись серця, послухай оповідання "У церкві". Дозвольте пройти, святі та грішні.
:: ХХІ :: 8.09.02.

Левченко О.Г. Давай дружити ліжками [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.13-14.

Олег Левченко. Експлуатація ліжка (шкіц)

 ={ ++[ ЕКСПЛУАТАЦІЯ ЛІЖКА ]++ }=

Наді мною напружено звисали цицьки. Стерва. Конав день. На подушках лежали задоволені обличчя, гіперактивні язики і губи.
На тіло звисало сало. На сало звисало тіло. Проколоті слова зі сережками на язиці вимовляли ля, як ...ля. Я ж так і подумав - курва. Обличчя так і хлюпало задоволеннями... шлунку - маленького... серця. Хапало дух. Крапало з душі. Військовики перехопили хіба що (три крапки). Груди і сідниці грали в гіп-гоп. "Короля на шахове поле!" - кричало феміністичне дівоцтво. Шановні, до вашої уваги ми представляємо ціле поле сексуальної діяльности.
Заряджай! Плі!
Плітки тут зайві. Ми прозаїки, тому наші темпи проґрамні. Ми виходимо плавно на широку ногу планового міньєтаризму. Берімося за активне членство у спільній справі під спільною ґумкою!..
:: ХХІ :: 19.07.02.

Левченко О.Г. Експлуатація ліжка [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.13.

Олег Левченко. Скрипка (шкіц)

 ={ ++[ СКРИПКА ]++ }=

Усі спостерігають, як за  вікнами пролітають вогники. Усім подобається звук скрипки в якій сидять рядами. Скрипка летить у вічність. Вічна музика. Якась людина наспівує сіру пісеньку, від якої розбиваються серця і долі. Шматок клавесину застряг у повітрі і зупинився на одній ноті. Недописаний твір композитора. Пролітають вогники. Хтось каже диви, ма', зірки, то, мабуть, з планети Земля?! Зірки залітають до дому і зупиняються на підвіконні. Мабуть, така вже мелодія тіла. Тіло не дихає, воно летить у другій половині клавесину, що банально згубив клавіші. Тепер на ньому ніколи не гратиме музикант. Сильні руки піднімають кулю, ставлять на голочку сумніву. І куля тримається. До неї лине скрипка.

:: ХХІ :: 8.02.02.

Левченко О.Г. Скрипка [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.12.

Олег Левченко. Мі...мо... голова (шкіц)

 ={ ++[ МІ...МО... ГОЛОВА ]++ }=

Хилитання спокою розвінчувало дику ненависть до одноманітности. Сірі дерунчики дивились вузлуватими пальцями на мою самовпевнену участь. У прихованому павутинні сміху причаївся дикуватий хлопчина на ймення Ка... далі губився якийсь зв'язок поколінь і ліній. Усе зупинялось на вузлуватих пальцях. Мій дитячий час постійного перебування очима в стелю вираховував з повітря виняткові мі...мо... голова... го...лова... г...олова... ва...ава... ма... ба... га...голова... - музику божевілля. Я відчував цей стан - стан стін... тінь стін... Це спонукало мене думати, що слова даровані для божевілля. Я почав вдягати шкарпетку, довго осмислюючи Бога. Чомусь він мовчав. Я був сірий і холодний. Мною керувала музика. Я жив не містом - тілом. Я перебував у собі. Шкарпетка зупинилась на пальцях ноги. Я вимірював тілом тепло. Хтось, розмішуючи ґоґель-моґель, вивчав моє обличчя. Я його не бачив (когось його...) і не відчував... я і зараз запідозрюю... Хтось обов'язково поряд. Самотність - це вже з тобою. Моя рука повільно вповзла в сукню ліжка і воно ахнуло, я спав... я хотів дуже спати, я хворий, у мене нежить, температура, образ.
:: ХХІ :: 6.02.02.

Левченко О.Г. Мі...мо... голова [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.12.

Олег Левченко. Дві зупинки (шкіц)

 ={ ++[ ДВІ ЗУПИНКИ ]++ }=

Я знав точно, що мені потрібно буде зійти через дві зупинки, але щось мені заважало... І я це знав.
Переді мною стояв своєрідної зовнішности чоловік і він мені заважав. Просто заважав. Я попрохав у нього вийти, він неохоче посунувся, я ще раз попрохав і вийшов...
Навіщо я вийшов, коли мені потрібно було зійти через дві зупинки?
:: ХХІ :: 4.11.01.

Левченко О.Г. Дві зупинки [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.11.

Олег Левченко. Присутність (шкіц)

 ={ ++[ ПРИСУТНІСТЬ ]++ }=

Він подумав. Потім почав дуже вимогливо виказувати... Спробував... перевірити. Була суцільна порожнеча. Він це розумів і ще дужче починав лізти з себе, щоб довести усю доцільність свого задуму. На нього дивились шість пар очей. Він це розумів і тому був вимогливим.
Ситуація розумна... - "говорить один".
Потім... він знову спробував почути.
Долаючи порожнечу, голос усвідомив свою доцільність, і "згальмувавши" спитав у нього: чому ваша присутність заважає?
:: ХХІ :: 19.10.01.

Левченко О.Г. Присутність [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.11.

Олег Левченко. Жуйка (шкіц)

={ ++[ ЖУЙКА ]++ }=

Мені нагадували слова якусь дивну незворотність снів. Я переживав їх тілом, пережовував їхню ґуму, бо я - жуйка... Я - жований... На мені сліди зубних підошов.
А я так мріяв бути романтично прикушеною губкою!
:: ХХІ :: ~30.11.00.

Левченко О.Г. Жуйка [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.11.

Олег Левченко. Дещо (шкіц)

 ={ ++[ ДЕЩО ]++ }=

Тінь ключа через звичайний отвір втрапила у схованку уподобань і, зойкнувши два рази, вийшла на світло.
Друковані літери на животі неба зігнули паперові думки у сяйво тьмяної лямпи. (Мова йдеться про колір царської крови).
Телефонна слухавка виклацала дверима по інформаційному волоссю і, розшліфовуючи час, спіткнула тебе на згадці...
Намалюй ластиком по замальованому олівцем зайвого, а там дещо сподобається...
:: ХХІ :: 9.11.00.

Левченко О.Г. Дещо [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.11.

Олег Левченко. Їжа пам'яти (шкіц)

 ={ ++[ ЇЖА ПАМ'ЯТИ ]++ }=

Сонце вдихнуло стола, підпаливши незворушні аркуші, що спрагло хапали повітря, як риби. Вітер вирішив здмухнути орбіти Землі, щоб розкуйовдити гаряче волосся рудих компасів. Крізь окуляри ґрунту, у теплу м'якоть невідомости пробивались погляди зерен. Людина, що заблукала, зобов'язалась перед собою шукати свій шлях навпомацки. Гори палили монети розмов - прозою. Розпинались вибухівки-вчительки... Горло задумливо стиснула їжа пам'яти. Серце гарчало, як верстат для штампування звичностей. Аркуші, злизуючи смак схибленого вітру хутко сховалися за обкладинкою розмов. А ви казали: "збочення!"
:: ХХІ :: 14.10.00.

Левченко О.Г. Їжа пам'яти [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.10.

Олег Левченко. Інеєм (шкіц)

 ={ ++[ ІНЕЄМ ]++ }=

Повільно крізь натовп рухались жахливі ікони облич. У них прочитувалась неприхована дикість часу. Погляд відчував відтінки боязких думок, що лягали на обличчя старечим інеєм переживань. Світ раптово світлішав, коли сяяв чийсь образ...
Мого погляду торкалась невимовна святковість.
:: ХХІ :: 3.04.00.

Левченко О.Г. Інеєм [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.10.

Олег Левченко. Простір (шкіц)

 ={ ++[ ПРОСТІР ]++ }=

Бубнявіє иржавий простір у маленькім світі наших поглядів.
Світло гримає у напнутому просторі, як... Я, притлумлений цією динамікою звучання, вібрую, злившись у напрузі "Я - існую"! "Я - існую!" підпорядковуючись дивним вібраціям.
Сильний виразний удар із наростаючої тривожности, де в раптовій шпарині простору тане людина...
Було якесь дивне відчуття простору. Падаюче павутиння думок обволочувало Землю. Хмари павутинь змінювали настрій. Усе підпорядковувалось дивовижному плину думок, що ухопились обома руками людського існування за секундну стрілку Всесвіту. ... секунда, ще секунда, ще секунда... Була незворушна маячня слів, а може - снів, невиразне белькотіння вуст. Хруст. Хтось спробував зупинити час, але потрапив під коліщатка впевненого Годинника.
:: ХХІ :: 27.02.00., 18.03.00.

Левченко О.Г. Простір [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.10.

Олег Левченко. Природність (шкіц)

 ={ ++[ ПРИРОДНІСТЬ ]++ }=

Дивлюсь на світ. Намагаюсь переконати себе в існуванні протилежностей. Шкрябаю пальцями роздумів по зимній воді переконань. З часом починає потроху ясніти... Зайвий раз
втовкмачує цей світ у мої схиблені очі про свою природність. Декого така звичаєвість повинна зробити божевільним, я вважаю: мене - ні!
Мені долею написано вчасно схаменутися.
Отже? ...а чи варто себе у чомусь переконувати?..
:: ХХІ :: 18.02.00.

Левченко О.Г. Природність [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.9.

Олег Левченко. Голос (шкіц)

 ={ ++[ ГОЛОС ]++ }=

Голос, відокремившись від тіла і перетнувши простір, звертає на себе зусилля якогось вуха й тіла, щоб прийняти нову для себе обгортку. Блукають привидами голоси, роздираючи повітря своїми гострими іклами емоцій. У дискусійних коловертях, недовподоби їм відсутність до себе уваги. Вони люблять, коли їх величають "перлами". Вони погано себе почувають у в'їдливих тілах.
Блукає голос, що відокремився від одиниці загального, по чужих вустах. Може почує власник свого витвору - себе, серед натовпу, вигукнувши: "Я вже й забувся про твоє існування!"
:: ХХІ :: 28.01.00.

Левченко О.Г. Голос [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.9.