Привіт, розчулена інтелектом! Ти не розгубишся на моєму стривоженому тілі. Ось, саме так, спілкуючись із Невидимим, ми починаємо розуміти свою багатозначність.
Хоріє хрест, звисають чемно руки і світ рабів й арабів перед Богом здіймають "себе?", "славу?", "дух?", "...?". Тихенько смокче з папірця солодка киця рибку. Папірець схожий на розгорнуту схему Землі. (Дивний збіг апетитів). Ця мила киця має також і моє!.. Підглядати за життям - невдячна справа, якщо хліб видовищ конструктивно вирішив: вийти блювотою.
Я формую високі ідеали: закосмічую життя! На біса вам цей бісер халєровий? На руку любовна сила плете фенічку! Приміром: Силу, за чудовою можливістю, ми маємо обізвати "Салом", до того ж маючи для прихованих вуст чималеньку ширіньку... до самого куприка на голові.
Десь на поезії ворушили кохання. Стояли стоси книг та з них на діл упала тільки Біблія (для споживача) - одненька-одненька. Самотина! Не було для неї пари!..
На телефонному дроті висів камікадзе-череворозпусник.
:: ХХІ :: 19.10.02.
Левченко О.Г. Черевороспустник [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.17.
Немає коментарів:
Дописати коментар