Олег Левченко. Простір (шкіц)

 ={ ++[ ПРОСТІР ]++ }=

Бубнявіє иржавий простір у маленькім світі наших поглядів.
Світло гримає у напнутому просторі, як... Я, притлумлений цією динамікою звучання, вібрую, злившись у напрузі "Я - існую"! "Я - існую!" підпорядковуючись дивним вібраціям.
Сильний виразний удар із наростаючої тривожности, де в раптовій шпарині простору тане людина...
Було якесь дивне відчуття простору. Падаюче павутиння думок обволочувало Землю. Хмари павутинь змінювали настрій. Усе підпорядковувалось дивовижному плину думок, що ухопились обома руками людського існування за секундну стрілку Всесвіту. ... секунда, ще секунда, ще секунда... Була незворушна маячня слів, а може - снів, невиразне белькотіння вуст. Хруст. Хтось спробував зупинити час, але потрапив під коліщатка впевненого Годинника.
:: ХХІ :: 27.02.00., 18.03.00.

Левченко О.Г. Простір [шкіц] / Олег Левченко. Без надсад вічности : проза / Житомир : [б. в.], 2003. - 20 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Неабищо" ; вип. 1). - С.10.