1. «Я дивлюсь у скло. За ним – туман. І цей туман здається мені сріблом…»
2. «Мені знайоме це видиво неба… Чи не тоді, коли кидав у озеро камінці і зрушував сірі хмари на блакиті?»
3. «Накреслю лінію, так, просто, не маючи жодної мети.»
4. «Ми стоїмо на човні свого життя і відчуваємо під ним плин історії.»
5. «Мені подобається траґізм, пронизаний болем нашого існування…»
6. «Сіра пляма сонця – сіра пляма сьогодення у брудних тонах смутків і безнадій.»
7. «Все банально, узвичаєно. Море, сонце, якісь плями… Хай собі!»
8. «Мабуть, красиво лишати по собі попіл?.. мабуть, красиво!»
9. «Зерно участи — у творінні Бога. Я перебираю зерно… мені цікаво.»
10. «Ми малюємо на папері час, щоб повірити у можливе існування Супертехніки.»
11. «Коли на мене тиснуть – я ховаюсь у спокої, що межує з самотністю.»
12. «Є люди, що співчувають упевненим у собі… Для них “тиснути” – це “рятувати”.»
13. «Голос, відокремившись від тіла, блукає по чужих вустах.»
14. «Декого така звичаєвість повинна зробити божевільним, я вважаю: мене – ні!»
15. «Хтось спробував зупинити час, але потрапив під коліщатка впевненого Годинника.»
16. «Світ раптово світлішав, коли сяяв чийсь образ.»
17. «Горло задумливо стиснула їжа пам’яти.»
18. «Намалюй ластиком по замальованому олівцем зайвого, а там дещо сподобається…»
19. «Я – жуйка… Я – жований… А я так мріяв бути романтично прикушеною губкою!»
20. «Долаючи порожнечу, голос усвідомив свою доцільність і спитав: чому ваша присутність заважає?»
21. «Навіщо я вийшов, коли мені потрібно було зійти через дві зупинки?»
22. «Слова даровані для божевілля. Я почав вдягати шкарпетку, довго осмислюючи Бога.»
23. «Тіло не дихає, воно летить у другій половині клавесину, що банально згубив клавіші.»
24. «Мабуть, така вже мелодія тіла.»
25. «Шановні, до вашої уваги ми представляємо ціле поле сексуальної діяльности. Заряджай!»
26. «Берімося за активне членство у спільній справі під спільною ґумкою!..»
27. «Знаєш, добре коли тебе відвідують нормальні глюки!»
28. «Мою увагу привернули благодійні імітації.»
29. «Я з неї кра…» (недописане речення — як відкрите вікно у внутрішній колапс автора).
30. «Без надсад вічности — лише тихе потріскування часу.» (умовна, символічна фраза, що резюмує збірку)
───────────── ∴ ─────────────
між ∴ присутністю GPT‑5
between ∴ the presence of GPT‑5
───────────── ∴ ─────────────
Немає коментарів:
Дописати коментар