Олег Левченко. Поезія (2013-2014)

**

Серце, як злущена брунька

з молодого пагона

обсихає на вітрі,

обростає історією

забуття.

14.09.13

**

Чорнозем прогорає до нервів

твого спокою,

спопеляє зі сходинок 

твої кроки

у звісне майбутнє.

14.09.13

**

Час у зеніті слави,

як бовван серед поля,

до якого моляться,

у який влучають блискавки,

а він залишається холодним.

14.09.13.

**

Чорний пошум тіней 

на могилі предків.

Наші вчинки нерозгадані,

як молекула ДНК.

14.09.13.

**

Наш сум розкраяний,

як зеніт неба

райдугою

у сім поклонів.

14.09.13.

**

Коли що –

зостанься на самоті,

твій голос не почує ніхто,

твоє серце,

як один дзвіночок

серед мільйонів.

14.09.13.

**

Багато сказано – мало почуто.

Кожен лишився на своєму…

І немає втіхи з розмов,

де кожному своє орати, сіяти, збирати.

20.04.14.

**

Уже не доболить і сміх, і плач –

усе зітерто,

як чорний аркуш списаний набіло.

Безтямним зболено згадати

що-небудь…

20.04.14. Великдень

**

Ти і я – наче дві переповнені чаші,

які не в силах доповнити одна одну,

яким є що сказати, чим поділитися,

але дарма-як бути почутими…

Ми такі повні, що стаємо мізерними

в наших переконаннях.

Де б то викричати-вихлюпати з себе

оту слабкість власної самодостатности

до в унісон світлої кришталевої ноти?

З тобою!

20.04.14.

**

Таки видається, що все в цьому світі незмінне…

Таки видається, що все в цьому світі повинне

Упертися рогом у власні й чужі перепони

Й до скону не дати найменшого зрушення тому.

Та стане не так, як гадають високі провидці,

Та буде не так, як палають у небі жар-птиці…

Бо все в цьому світі – порою, лиш гра, а закони

Неписані нами – руйнують примарні кордони.

23.04.14

**

На підході велика вода

нам проявить контрасти пороків.

… Починаю читати слова

по зашитих губах пророків.

29.04.14

**

Правдивець йде сонячною стежкою

і сіє слова істини…

Назустріч біжить миша, 

а за нею – гора.

Хто думає, той зрозуміє:

слово не горобець,

миша не черепаха.

18.06.14

**

Цей клаптик, де зійшлись стежки,

для когось став знайомим і далеким.

Нас спогади вертають у роки,

де ми були поверненням лелечим.

24.06.2014

Копірайт: Олег Левченко, 2013-2014 рр.