четвер, 1 грудня 2022 р.

Олег Левченко. Осінь (поезія)

1:
по вінця 
налити і випити
альтернативу втраченої невимушености
зловити себе на тому
що творча самодостатність 
відтинає твій иржавий пошум жовтня
від усіх спроможних уподобань
серед окреслених простором
облітань падінь самознищень
дере горло оспівана взаємодія 
пережитків і пошуків нових ста законних
або більше 
вдалих 
надійних
впертих 
на всіх нас не вистачить
сповнених гармонії
із легким овіянням
повз / проз / прости мене мать моя шизія
до безумства спричинених
спричинених до неподобств 
до неподобств глевку
глевку для взаємодії з руками
руками що втратили контроль над випитим
в процесі творення
усіх можливих і неможливих 
образів образ обрізів
що ладні бозна-як збагатити
збігти у глибокий яр смутку
видряпатися на високу гору щастя
зруділу / зріднілу / зріджену / зраджену
струджену / страчену / стрижену / стражденну
застуджену / засуджену на дослідження 
верезень-зовжень-листень
сп’янілу  г о л о в у

2: і під дощем
шукаємо порятунку від таких як ми
шукаємо владу над тими що мають 
щось менше за нас
щось краще за нас
щось інше від 
віднині і навіки вічні
проголошуючи істину
істина
вона втратила для нас будь-яке значення
вона втратила будь-які запобіжні елементи
вона втратила цноту свого співуживання 
в наших – хіба то наші – душах
вона нарвалася на коротке замикання
всередині власної самоствердности
затерпла в конструкції підсвідомого
затерпла в соціологічних опитуваннях
допитах 
викручуваннях рук / зарплатнею
виколюваннях очей / телевізією
знебарвленням душі / американською усмішкою
знаходжу в руках 
прикутої по самісіньке „я” майстрині 
/ аналогія з Дівою Марією /
плутані кружальця 
плутане небо
плутані зорі
очі що дивляться на нас згори
/ а ми на ті очі дивимося з-під лоба /
і милосердно розкрапаються
на поліетиленову поверхню 
прозорої до зір і взорів* парасольки
в наших надійних 
ствердних справах
/ тікаю у „така то осінь” /

3:
зопалу 
дошкуляє реконструкція іржавого міста
хворобливо-п’янкого для легень
скрушно звуженого в цілісности
непристойно розширеного в новобудах
серцево-судинного на щодень
інтеліґентно-простудженого
із носовичком
зачовганим нежитем і сухим кашлем
на таку вологу погоду
як нинішня осінь
схожу на період сприятливий зародженню
/ або принаймні шанс на таку подію /
ще одного міста
міста в твоєму тілі 
/ за аналогією до званої збірки
Богдана-Олега Горобчука /
так у часопросторі заховалися вири
зіткані з берегів життя
величних і водночас таких ницих
в очах як наших так і Бога
б е р е г і в - н о в о б у д о в 
б е р е г і в - р у ї н 
задля наших життєвих наснаг і виснажень
отож
шерехи / порухи / повіви / протяги
пролягли закутками
зраненого моральним виснаженням
мозку
спроможного
щонайменше
на черговий хід конем
у нелегкій але привабливій бізнес-справі
справді
лише на околиці взаємопорозумінь
і винятків
щонайбільше
доведеться зайнятися іншим –
тим що лежить у площині 
сімейного часопростору –
визбирати на підлозі смутку
добру жменю бісеру
розсипану моєю донечкою
задля жвавого пізнання світу речей
сповнених радости й любови
але таких дражливих на дотик
маленьких пальчиків

*взори – арх.: узори

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар