Сторінки

середа, 1 листопада 2023 р.

Олег Левченко. Поезія (2022-2023)

***
Woda do picia,
Pasek do dupy...
Kto mnie powiedzie,
Jak miną rzuty?

Serce w kapturku,
Bajka w pistole...
Jak rozstrzelają
Tych na przestole?

Minie pozycja
Twoja i moja.
Losy obrócą,
Jak się nie boisz.

Słychać alarmy
Wszędzie na zewnątrz,
Życie "na maksa":
Spokój lub prędkość.
14 marca 2022 r.

***
Вгору із заплющеними очима,
починати, наче коріння,
сягати сили від глибин землі,
тримати небо на остях колосків,
вижити за будь-яких умов,
не дати святотатним сонця,
натомість вродити дар,
яким винагородиться кожен,
хто вірить у Перемогу.
09 травня 2022 р.

***
Десь косять полову, десь колос зелений.
Все тіло пронизане плачем сирени.
Чим саме знесилити відчай, образу,
Коли кожну клітку гризуть метастази,
Що небо згризають, поля розпинають,
А в селах, містах і людей убивають?

Коли вже закінчаться болі й страждання? -
Це навіть у Бога велике питання.
А нам поготів, тільки камінь за камнем
Складаємо гору одного вчування.
Життя таке крихке, як засклені вікна,
Що сипляться долу не з повіву вітра...

Народжені в муках, набуті у силі,
Народ України наповнює крила.
Злітає високо, вдаряє близенько,
Що ворог лиш йойка, без спомину неньки.
Таке тобі враже у хвіст та у гриву:
Без сенсу як жив, так без сенсу й загинув!
Травень, листопад 2022 р.

ЗАЛИПАННЯ
Живе бджілка на ім'я Людина.
Знає, що сенс її короткого життя - мед.
Збирає нектар, "залипає" на квітах...
Може й так, що життя - далеко не квітка...
30 березня 2023 р.

ОБРАЗОМ І ПОДОБОЮ
Лицем до дзеркала
так, наче Бог зі Словом,
завмерти перед таїнством буття...
- Дивлюся - це безглузда тема,
якби хто не почав хвалити Мя! -
Так Бозя сотворив собі "людину"!
04 червня 2023 р.

ПОЗА АЛГОРИТМОМ
Тепер популярність на шальках
                                                               шаліє..
Жагою всенародної любови,
Мінливими надіями спільнот,
Карнавалами "масок", де óбрази
обчислюються в "ілонах"..
03 липня 2023 р.

СВІЙ ЯНГОЛ
Спочатку, аби не було сумно, Бог створив янгола.
Подивився, що гарні в нього крила
і створив муху. Але ідея була не найкраща
і створив птаха, аби так само - з крилами
і міг вже чимось харчуватися.
Зрозумів, що не крилами єдиними прекрасний світ
і створив тварину.
У неї вже не було стільки янгольського,
як того хотілося напочатку -
можливо, далась взнаки втома -
і враховуючи усі свої досягнення і помилки,
як вершину мистецтва,
створив людину...
Зрозумів, що вона самотня, як колись був сам
і створив їй свого янгола!
17 серпня 2023 р.

БОЛІ ВТРАТ
Пошматоване тіло, наче місто знищене руснею,
що побачив ти з висоти пташиного лету...
Чи не пошматована душа,
яка не повернеться у жоден дім,
що залишилися стояти пусткою,
а нещодавно там було чути живі голоси?..
По них були голоси прильотів...
... голоси політиків...
І для декого брехня називалась правдою.
А душа, як і тіло, залишать на собі рани,
небезпечні осколки, незагоєні спогади
про втрати свого-чужого життя.
20 серпня 2023 р.

***
Крик живих і спокій мертвих...
              У кожному слові є Бог!
За стіною неба стерті
долі прожитих зірок.

Чим полічити страждання?
Кажуть: ненависть - сліпа!
... і не знайдемо питанням
щораз правильні слова...
7 жовтня 2023 р.

***
Двоюрідному брату Максиму,
який боронить Україну
з лютого 2022 року

І біль, і кров - тілесні муки...
Ти не здаєшся, Сильний духом!
Ти з перших днів пішов у бій,
Коли кацапів сунув гній.

     Не завжди нам добрати слів
     Достатньо, аби вилить гнів,
     Не завжди нам достатньо дій,
     Аби сказати злому: "стій"!

Пішов на фронт, як той лелека,
Щоб вберегти від небезпеки:
Свою сім'ю, родинний дім,
Любов, яку бажав усім,

Надію, аби рідні діти,
Сказали:
                 Тато мій -
                                    Герой навіки!
01 листопада 2023 р.

***
Створи внутрішні алгоритми,
навчаючись мудрому нащодень.
Це надасть тобі базу,
аби не схибити у час емоційного розпуття.

Налаштуй внутрішні алгоритми,
аби діяти ясно та цілеспрямовано,
адже ніщо так не розгойдує нашу уяву,
як шум у інформаційному натовпі.

Не допусти "віруси" у внутрішні алгоритми,
вони виїдять пам'ять і заберуть її,
аби за нагоди маніпулювати тобою,
адже слабкости - це не вітрина на головну вулицю.

Твої внутрішні алгоритми:
це те, що ти думаєш;
це те, хто твої друзі та недруги;
це все, ким і чим себе оточуєш,
це навіть те, яка книжка лежить на твоєму столі,
а ти так і не знаходиш час її прочитати...
28 листопада 2023 р.

***
Повзти у зріст велика мука,
коли твій ґрунт - й твоя наука.

          Коли та мука в міць корінь
          дає в рази, аніж та лінь.

          Отож, пускаємо стебло
          з усім, що мукою дано,

За ним листок, як знак свободи,
що має з виднокрай дороги...

           А там, диви, підуть квітки,
           за ними - бджоли і плоди...

Якої муки мають гілля
до коша дати ті зусилля?
11 листопада - 06 грудня 2023 р.

***
Хіба не кожен з нас Христос,
що тягне дерево навпрост?
А мо', між нами є Сізіф,
що вибрав камінь без гальмів?

А може, трохи в нас Буддá,
що встряг в Нірвану, як кірка?
А може, трохи - Магомет,
що ма' на захист кулемет?

А може, пошуки не там,
а може, ми - невдалий спам?
А може, все - не втіха й жах -
забутий блиск в чужих очах?
06-12 грудня 2023 р.

Олег Левченко. Поезія (2020-2021)

***
багато сказано
і от
                    так хочеться
неспішно
неспішно так
                           заговорити
                           заговорити
чутливістю
сповнених
слів
03 січня 2020 р.

***
Вірусокриза -
Риса капризів.
Ризи колізій
Індűк'с-Колізей.
З куліс кіпариси
Виспівують низом,
Виховують чізом
Вагони страстей.
Корида корони,
Фінансові дрони...
Готують до тризни
Крисиних гостей.
Віру-со/ро(к)риза?
Додайте ще хмизу,
А з нафти-підлизи -
Опечний бродвей.
19 березня 2020 р.

ШЛЯХ ДО СЕБЕ
Це життя лише для того,
Аби навчитися вмирати,
Не убачаючи лихого,
Що світ минучим є багатий -

Не в почуттях, не в розумінні
Себе самого, а в системах,
Що розіграти хочуть нині
Й щораз спектакль на людських тремах.

Так певним часом осяває,
Як добре грати різні ролі,
Які, насправді, не пускають
Збагнути серця свого волю.

Тож варто намертво змінити
Своє відношення до віри:
В своїй душі іскру узріти,
Що плине, наче голос ліри.
28 квітня 2020 р.

***
Процвітає сокира золотом, квітами, бантиками, діамантами
і разом оголює свій славетний зуб,
який повтинав не один людський цурпалок,
аби витворити в суспільстві
найкращих пінокіо.
Гуляє вона, як королева,
у пишних нарядах, зі слугами, прислужниками, переслужниками,
можливо, песиком,
що так делікатно звисає на мотузочку з її руки,
а, може, то не песик, а кажанчик,
що так мило підстрибує крильцями, наче бик на червоне рядно.
Ми ж маємо розуміти такі дрюбнюткі слабкості,
що в таких пані виняткові забаганки.
Її погляд загострюється до блиску,
в дзеркалі якого можна розгледіти навіть власне обличчя.
Її погляд сором'язливо-вульгарний:
до нього ставляться з трепетом,
сварять пальчиком на зацікавлених дітей,
ховають подалі від гріха...
А як приходить пора: наближається радість святкового столу,
вона гуляє, як навіжена, обличчя наливається кров'ю,
рука тремтить від хрускоту вишкіреного зуба, тріщить шия...
Свято наближається, свято наближається...
Радіють небеса.
12-13 квітня 2020 р.

***
Не стримуйте себе!
Хоча у вас, можливо,
в и н и к а т и м у т ь с к л а д н о щ і,
будьте собою!
Гора обернеться норою,
з якої вибіжить "д р а к о н".
А ви ще думали, що в серці
жевріє не пломінь -
п о р о ж н е ч а ? -
(М и ш а, яка не прийде до Магомета).
О-оо, як ви сильно помилялися!
Тепер дивіться в дзеркало себе,
приміром, це є форма "катування".
Якщо усе, що є навколо,
в а г о м і ш е за вас самих -
як би вам гарно пояснити?.. -
м о ї с п і в ч у т т я !
12 травня 2020 р.

***
Пов'язані взаємною Любов'ю
Стоїть Венера на неотесаному постаменті.
Від сифілічного образу в неї вже позеленів мармур,
руки, які бозна-де обіймають холодну землю,
заросли оливковими деревами,
яким довелось із тисячу раз відцвісти,
а вони все ще такі прекрасні,
наче крила янгола,
припнуті голкою до гербарію!
Я здогадуюсь у чому секрет:
то все її чарівна усмішка тіла,
зроблена грубими руками майстра,
які тримали тесак із дерев'яною оливковою ручкою
неймовірно гладкою на дотик.
Ця робота надихає любителів ладану й миру,
благовонія яких виготовлені з тисячолітніх щеп
у казані спільного причастя...
Хіба в усьому цьому не шкрумить лоєм
із жертовника христових мук,
посеред саду розбитих сердець?
16 травня 2020 р.

***
Хтось створив живу природу
Хтось генерував електроенергію
Хтось придумав віртуальний світ

Природа вірусу бореться наживо
Природа живого генерує енергію
Природа світу протистоїть віртуальному

Електроенергія - вімкни та вимкни
Електроенергія - пташка на дротику
Електроенергія - зеленобуття тарифне

Комп'ютер: "Я все можу!"
Електроенергія: "Аґ☆X!"
Вірус жив... ...иве... і ...ме!
06 червня 2020 р.

***
Одного разу ми заснемо,
але від болю не прокинемося.
Ми не відчуємо, як риба покидає глибини
і спливає черевом догори;
переступивши греблю у водоспаді бризок,
пропливе білою плямою за течією.
Акули та дельфіни
розпливуться різними морями,
полишивши в думках мрії
про незнані дороги,
у яких народжуються їх світи.
Небо, огорнуте зелом і квітом,
опиниться у невагомости озера
і засліпить очі прибульцю,
навченого стежити за золотими рибками.
Час не подорослішає,
а руки дерев колисатимуть пісню,
яка ніколи не починалась і не закінчиться.
01-05 серпня 2020 р.

***
На висоті 6000 слів
пробігають хмари
зазирають у вікна

Хтось вигадав світ
в якому ти живеш
Його вигадали не для тебе
Його вигадали не в тобі

Нас кожен день привчають до слова
с м е р т ь
Навіть, якщо офіційно померлих менше
ніж тих, хто тихо

Очікуєте сенсацій?
Не боляче сказано!

... І в усьому знайти відповідь
яку маєш придумати сам
25-27 серпня 2020 р.

ЗОЛОТА СІРА-ДИНЬКА
- Який колір між чорним і білим?
- Золота середина: сірий!

І на якомусь етапі розумієш:
у тому, що твориш,
немає жодного значення...
¿ °.)` _= ¡і?《 I¡° ?¤..?
Головне - р е п о с т !

Світло в шороху -
дірка в мішку.
Металоміміка
у віршику...

Або з відчуттям гумору,
або втратою реальности:
споглядати за спокоєм,
подібне спогляданню за смертю...

І в жодному разі
"не перевершити" себе:
переінакшити світ під себе.
05-10 вересня 2020 р.

***
Найбільша втіха:
розмовляти з камінням!
Це тихі та невибагливі істоти,
які переживуть навіть людей,
навіть бога, придуманого не нами,
придуманого не для них.
Адже вони й так міцні в своїй Любові,
у своєму тихому переживанні всіх,
хто був, хто є, хто буде...
Вони єдині істоти на землі,
хто своїм існуванням
в'яжують між собою покоління:
спільним поглядом, спокоєм, подумом.
І нехай пройде час і хтось скаже:
що часи в які ти жив,
були найгіршими в світі! -
каміння це заперечать.
Вони усміхнуться і обіймуть
замисленою формою землю,
очевидною - небо,
серцевидною - тебе...
Адже ми - одушевлені свідки
спільного із ними
само-
            спілкування,
                      піклування,
                                    лікування...
04 листопада 2020 р.

***
Ми в світі цім, як у в'язниці -
заручники чужих переконань.
До себе міримо дурниці
чужих діянь.

Беремо вигадані ролі
і щедро уживаємося в них.
Увесь цей цирк, як на долоні:
ні в сих, ні в тих.

Отак наряджені й веселі,
а, може, перетравлені в цей світ,
стрімо на крейзі-каруселі -
гайда від бід.
05-09 листопада 2020 р.

***
У світі бажаних ілюзій
та недоконаних утіх
мірилами беремо всіх,
хто образ має ліпший друзів.

Отак п'ючи сумбурне смузі
не заведемо всіх на сміх,
адже подібний мають гріх
багато хто, поведений на прузі

узвищитись у певним крузі,
вказавши, хто тут переміг
кривих не тільки, а прямих,
усіх, не виживших в нарузі.
12 листопада 2020 р.

***
Засади острів Пасхи деревами
стільки разів,
скільки сказано про нього в книгах,
що виготовлені з чистої целюлози,
наче кам'яні стовпи мудрости.

Пронто в яблучко,
яке котилось по тарілочці,
поки в нього не трапив змій-спокусник
і не змінив історію.

Без зайвих слів:
нові виклики - нові досягнення,
на які йде час
розміром не в одне покоління.

І не говори, що не знав правди:
вона завжди поряд,
лише подивись на землю і копни ногою...

... скоро і про нас говоритимуть,
як про колись існуючі дерева.
29 березня 2021 р.

***
0
1 так,
2 овва,
3 буває
4 недопокір
5 !..
6 Усі мої слова
7 поставиш мені в докір:
8 за спільно прожите життя,
9 за почуття з недочуттями,
9 думки мережані віршами,
8 роздерті на цитати,
7 як цуцик газету...
6 І що мені із тим
5 ?..
4 Сміятися
3 із себе
2 в небо?
1 треб
0
10-14 квітня 2021 р.

***
Утративши контекст,
боятися почуттів...

Пустити кораблик по воді
і за повівом змін
спостерегти:
до чого пристане погляд?

Коли чужі слова
стають частиною життя,
вгризаються у пам'ять
і живуть там,
час від часу нагадуючи "хто ти є":
несправжній для себе -
"справжній" для "чужих".

... раптом опиняєшся сам на сам,
наче гончар перед розбитим глечиком,
вгледівши в тому сенс усього життя:

- навіть Господь дотикався руками до глини!
- навіть Господь у глині вже бачив людину!!
- навіть Господь - людина!!!
- навіть глечик...
12-15 квітня 2021 р.

***
А чи не зайнятися модернізацією майбутнього,
аби час не біг у довільному темпі,
аби час не біг неконтрольованими кроками,
аби завтра знати,
що відучора результат передбачуваний?

Потім працювати,
поки не дійде до больового ефекту
зі спонукою врешті-решт упертися рогом
в роздорожній камінь,
на якому постане провидіння:
"Рятуй текст поки ще не пізно!"

Хіба зрозуміти до чого все це сказано?
Але спишуть все, як і провидця
в утрамбований смітник історії,
допхнувши до коша ще один надгробок,
улаврований
найкультурно-привабливими фразами.

Тепер залишається почути голос в музиці,
а свої думки в тиші...
... розвити пікантний гумор, наділений темпераментом,
а решту життя зі знаком "пост"
триматися невсталених позарамок -
ін'єкцій від "необережностей".
Квітень 2021 р.

***
Правда, що вголос мріяти боляче?
Краще помовчати,
                                 краще помовчати...

Просто кричати менш переконливо.
Просто сказати...
                        А скільки вже мовлено?

Наче усі ми із різних світів:
добрих-злих слів,
                                  добрих-злих слів...

І не знайтися між них, не знайти
таке, щоб назавжди:
                                       сказав і збагли!

Наче усі ми із рани грудей,
         аби доконатися в смерті ідей...

Та не спинити, що має прийти:
         у спокої зерня прорізують сни.
02-03 серпня 2021 р.

***
токсичність 😱
                         🎉 шум
   серійність 🧬
                        🏠 упаковка
       пластик 🛍️
                        🙈 споживання
               речі 🎰
                        💪 нагромадження
   актуальне 📈
                        💰 здобувати
         звичка 🚬

(і в кожному слові тонни ініціатив)
Літо 2021 р.

***
Не засмічуй свій простір моєю присутністю,
Що занадто - негоже і навіть задорого.
Нема тих, з ким на сто виростатимеш мудрістю:
Все твоє, що набув з особистого досвіду.
06 серпня 2021 р.

***
О скільки слів тих пережито?..
Ще більше - сил...
Хотів би, щоб було на тихо,
Втім інший стиль.

Як жорна рушають по колу,
Так наші дні.
В яких не стане враз наново,
Як ті ж плоди.

А може нам на грані фолу:
Сто слів - сто тиш,
Аби не йти за протоколом:
Стоїш, сидиш?..

Зловити серію пінальті:
Таке життя!
Щоб не сидіти на тій парті
Де "фіґ хто зна"?
28 серпня 2021 р.

***
Хіба не відчуваєш, як твою голову заколихує шум насиченого життя?
Вже забракло сил думати про себе: нехай про тебе думають інші! - адже для цього стільки надаєш приводів.
Заполони пеленою свого "я" і врешті не дай шансу на спокій ані собі, ані іншим! - хіба така місія прожити це благе, благами насичене життя?
Сідай у потяг мрій, відкрий вікно, а як рушиш з перону розчарувань: помахай усім ручкою і закричи услід минулому:
"Я більше таким до себе не повернуся!".
07 жовтня 2021 р.

***
Це було боляче,
але того хіба не згадаєш!
Що ж приховує твоя пам'ять
від тебе самого?
Навіть якби тебе було багато,
тільки важко стане відкопирсати
те мале, але дорогоцінне в собі,
для чого завше бракне слів.
Так буває, що забуте нагадує про себе,
але коли стає пізно...
але коли замало часу...
але коли ж підняти очі до неба?..
а про що взагалі мова?.. -
так і опускаєшся на дно
заплутаних лабіринтів
"не стати собою, а віднайти іншого".
Та колись було "не так"
по-справжньому боляче.
25-27 жовтня 2021 р.

От і розібрали на ноти
недоспіваний лемент птахів.
От і розібрали на слова
обірвану паворозь думок.
08 листопада 2021 р.

***
Моє життя -
то наче розчерк пера...
і все!
06 листопада 2021 р.

Олег Левченко. Поезія (2018-2019)

***
За межі фізичного часу...
Природа речей комплексує.
Тюлені у ніжних обіймах
Нічого-таки не відчують.

Помітити можна, як тіні
Відходять ногами жирафів.
Хто мав бути поряд - насниться
Скелетом забутим у шафі.
Січень 2018 р.

ВСТАЙ НАД ЗЕМ ВЕЛ СВАРГ!
Тих вод теч із неб по древ.
Най рост зел весь час,
Най рост цвіт і плід на тім,
Най жив світ, що дав цей твір!
06 лютого 2018 р.

***
рак рок рук рик рік рек
рік рек рак рок рук рик
зомі висна лета ісонь
по ок ул по ок ул
па да
до
спу до
як
ля сти
ки мо те
пли на те
зир ке
11 січня 2018 р.

МЕЛОЛОТИЛКА
В скирту
Скриню
Спритно
Втнуто

В стінах
Стрінеш
Струни
Скронь

З валу
Впали
Палі
Йолі

Пазлам
Псальми
Пальми
Длонь
Січень 2018 р.

АКТИВНА ЧЕМНІСТЬ?
Якщо 1000 моїх френдів
встануть зранку і напишуть
те, що робиться в їхніх головах,
і все пережите, спостережене, подумане ними
варто буде "переглянути",
і на те бажано відповісти або лайкнути...
треба лягати спати.
18 лютого 2018 р.

***
Космічний кіоск
на вулиці
і-мені Корольова.
А на ньому
три рекламних сузір'я
"Питна вода"
"Хліб Житомира"
"На розлив"
... і крізь зоряне небо
проступають комети:
"Хліб-на вода"
"Хліб - на розлив"
"Питний хліб Житомира"
Одне виходить:
П и в о!
К в а с!
23 лютого 2018 р.

***
Дерево в руках Бога
Як глина в руках Адама
Намалювали Бога на глечику
Назвав Адам дерево
Розіп'яли глечик деревом
Розлетілись скалки по світу
Точить дерево шашіль спокус
Шепочучи гострим пером
У вухо наївної Єви
17 квітня 2018 р.

***
Пережити зиму.
Прийняти, як благословення.
Без нарікань,
Навчитись жити...
Ніхто не скаже, як правильно:
У кожного своя місія.
І де тобі бути,
І що тобі робити? -
Повсякчас шукатимеш у своєму серці,
До якого вертатимешся,
Як за єдиновірного порадця!
08 грудня 2018 р.

 Аz... (вірш)
       аz
       єsм
       яz
   м'яz
   в'яz
      яzик
   м'яzик (моzок)
  ім'я
         zі
тім'я
    м як
          z
     в'яz ок)
08 грудня 2018 р.

***
Ставайте за орденами і медалями!
У мене список!
Хто хоче перший?
А другий?..
Всім вистачить!
От питання тільки:
                                      коли?
Аби не виникло чуття "проколу",
                                      коли
світ здувається, як кулька,
а ти летиш, як та бурулька,
до землі.
08 грудня 2018 р.

***
Людина прийшла в цей світ
                                                        говорити.
Ну що ж,
                   нехай висловиться!
Ці слова залишаться тут у пам'яті
забуття,
                 відшліфовувань,
                                                   повторень...
Допоки людство не знайде вихід
з лабіринту власних переконань,
що довгою "тернистою" дорогою
заводять у тупики нашого відчаю:
повертатися назад
                                       і йти, говорити
                                                      по-новому.
18 грудня 2018 р.

***
Прорік
Колами рік
         Сварог
   Ріг рік рок

Свя і
Сві
      Т
Дчити
Вчити

Порох
Поріг
По
      року
   Крок
По
      колу
      Ріки
    Крику
22 грудня 2018 р.

ОЧІ
ці
очі
оці
   н
  і
ц
   не
оцінити

це
  вміти
оком
   мі
     ти
     ти

   на
око
     т
    а
   н
  о
к
кола
   лади
     ти
20 лютого 2019 р.

МОЖНА СПРОБУВАТИ ЧОГОСЬ НЕ ГОВОРИТИ
Дуже багато сказано. Можна спробувати чогось не говорити?!! Наприклад, почати з нецензурної лексики.
Чомусь всі вважають, що на дію має бути така ж протидія: якщо хтось криє матом, так само треба чинити у відповідь. Але стороння людина, ставши учасником сварки, так міркує: от набрався б хтось мудрости й не відповів на сказане нічого! - виказавши тим самим свою людську вищість.

Янголи з нами не сперечаються -
ми їх не бачимо!
Зло не шукає доброти,
нецензурна лексика - праведника.

Одягніть світлу одіж на власні уста,
добирайте її, як добру їжу.
Розкуштуйте та розкошуйте тими нарядами,
що із повівом вітру
шурхотить ніжними барвами.

Не варто доводити: "Ти - не правий!"
Не зміряти того зусилля!
Приймати - приймай, як не хочеш - іди...
Чи знаєш, як вродиться гілля?
09-13 березня 2019 р.

БІЛІ РОМАШКИ
Сива жінка схилилась над землею,
можливо, вона сіє білі ромашки,
які зійдуть навесні або влітку...
І хто знає, за якою водою
попливуть їхні пелюстки,
і біля якого берега доведеться їм зів'янути,
як пам'яті про стигле зерно,
яке тримала тепла долоня,
перед розгорнутою душею.
23 березня 2019 р. Мронґово, Польща

***
Дорогу переступили тіні,
впали під колеса
і побігли далі.
"Перевести годинники"
з часом стане архаїзмом.
А сонце, як завжди, вище
над людським пануванням!
Повернутися туди,
де залишив пам'ять
про свої тіні в минулому?!.
Згадати себе, якщо зуміємо
так легко, як із часом!
01-02 квітня 2019 р.

***
Твій голос обірваний сумом
недоказаного слова.
Твій намір пронизаний струмом -
приниженим зламом
струни.

Почути ближнього
більша за силу здолати жарт,
що виводить еґо
з леґо-гри,
де всі кубики,
як до одного,
а ти - інший.

Все перемелеться,
і порохи, як сніжинки,
матимуть відмінну форму.
...
лиш голоси світів і світла.
04 квітня 2019 р.

***
Людина обирає шлях безпам'ятства
пройдених уроків їсти черствий хліб

Підвладне часу губить пам'ять.
За межі вийти шкаралущі ! ! ! -
узріти голим світ од сяйва світла,
яке живе, допоки темрява
з'їдає себе ґнотом
у тлущі безпам'ятства
й стікає чистим воском
на рани
води.
Горить вогонь, допоки тане смуток.
... а за вікном - весна!
Голі крони оживають змістом.
29 квітня 2019 р.

***
На стінах спин написані слова...
   А руки камінь підняли угору.
   Дивіться всі! - він, наче глобус,
Яким закриють гирло вулкана.

   Де ті, хто їм плював під ноги,
А нині падати готові ниць,
Коли збагли, що ламкість криць
   Можлива попри фізики закони?

Пусте! Усе проходили колись,
   Лиш пам'ять стерли нашим душам,
   Щоб по-новому світ "розрушить",
А на уламкамках вибити "Борись!"
19 липня 2019 р. Дорога з Польщі в Україну

***
чавкотять думки назовні
захлинаються від бігу
ось - емоції безсонні
душу ріжуть, мов шипшина

починаємо, спудеї,
як укотре йти у воду
і виходити із неї
мов Христос - на перемогу

мокрим хвилям, хоч сухеньким
вийти весело на човен
і наляканим й безсилим
мовить Слово, аби громінь

розпорошив страх, невіру
що можливо йти по хвилях
і можливо вбити звіра
і сухим зостатись сила
Вересень-жовтень 2019 р.

Олег Левченко. Поезія (2016-2017)

***
Небо в цяточку,
Слова в клітинку -
Склади свій пазл,
Моя дитинко!
02 липня 2016 р.

***
Всотує-розсотує краплина твого світла
неповторний шепіт на кінчиках моїх вуст.
Померки вранішнього спокою
памороками обсідають недосивілу голову.
Скочуються у вузлики спогади про пройдешнє,
пальцями розводжу грудки сумнівностей...
Зчулося:
новий світ варто малювати зеленим колоссям.
30 листопада 2016 р.

***
Варто вперто
проталеними прогалинами
пронести провесну

Заяложена ніжність
солоних слонів
струшує груші

Крапкою-правдою
стане вистраждане
віднесене в сон

Закони не передзвониш
на власний лас
твій час - це шанс
03 грудня 2016 р.

***
І сказав Ісус:
Ви не любите одне одного,
Тому й не любите мене.
01 лютий 2017 р.

***
Мову через коліно.
Хай співають боги
інших околиць.
Обійми любови
виткані з павутиння
доволі сумнівні.
Втрачаємо щось більше -
чи більше знаходимо!?
Рано чи пізно
ставимо іншу мелодію.
27 квітня 2017 р.

***
Скільки Бог простив людині?
Скільки вона завинила Йому?
"Хто за нас молиться на Небі
і на Землі перед престолом Його"?
До кого ми звернені?
Ми прагнемо золотої середини,
або діаметральних протилежностей.
Ми знаходимо себе в тому,
що ми різні, і в той же час -
спільні за своєю природою.
Ми такі бездоганні, аж до відразности,
де міра нашої участи злічена іншими:
віра-довіра-любов або розчарування.
21 травня 2017 р.

ЗЕЛЕНИЙ ШЕРЕХ
На тихій стіні зелений шерех травня
ловить окрилені мерехти малих істот,
що креслять простір шибким рухом.
Безсмертне мовиться безгучно -
не більш тендітного клопоту листя...
Лиш час сповитий сяйним згуком
намотує по колу клапті-дні.
Сховай - де дім і ріг дороги - оберіг...
Нехай там дерево росте просторе.
05 червня 2017 р.

УЧУВАННЯ З'ЯВ НОВОГО НА ВІДСТАНІ ШЕРЕХУ Й ТИШІ 
Чуєш?
Ночуєш!
Не чуєш...
Розчаровуєш.

Ходи на сходи!
Хотіти годен?
Хіти в нагоді...
Не по погоді.

А годі сходи -
Коти у моді!!!
Як по дрес-коду
На перешкоді...

Спинай на ноги
Сповитих богів...
Старі дороги -
В нові остроги.

Заперечити?
Не переч мені!..
11 червня 2017 р.

КОРОЗІЯ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ 
І на якомусь етапі я зрозумів, 
що людям більш до себе, 
ніж до тебе... 
28 жовтня 2017 р.

***
Ілюзія вічности -
Поки ти "смичеш",
Тебе пам'ятають.

Для того й існують
Захисні механізми -
Звуження пам'яти...

Обплетені нервами
Своїх учинків,
Несилі спинитися.

Високо на п'єдесталі
Громадської думки
Творцям-натхненникам...

Де високо, там і низько.
Де весело, там і гірко.
Де впевнено, там і лячно.

Світ котиться по колу,
Як, здавалось би,
Вічне колесо...
03 грудня 2017 р.

Олег Левченко. Поезія (2013-2014)

**
Серце, як злущена брунька
з молодого пагона
обсихає на вітрі,
обростає історією
забуття.
14.09.13

**
Чорнозем прогорає до нервів
твого спокою,
спопеляє зі сходинок 
твої кроки
у звісне майбутнє.
14.09.13

**
Час у зеніті слави,
як бовван серед поля,
до якого моляться,
у який влучають блискавки,
а він залишається холодним.
14.09.13.

**
Чорний пошум тіней 
на могилі предків.
Наші вчинки нерозгадані,
як молекула ДНК.
14.09.13.

**
Наш сум розкраяний,
як зеніт неба
райдугою
у сім поклонів.
14.09.13.

**
Коли що –
зостанься на самоті,
твій голос не почує ніхто,
твоє серце,
як один дзвіночок
серед мільйонів.
14.09.13.

**
Багато сказано – мало почуто.
Кожен лишився на своєму…
І немає втіхи з розмов,
де кожному своє орати, сіяти, збирати.
20.04.14.

**
Уже не доболить і сміх, і плач –
усе зітерто,
як чорний аркуш списаний набіло.
Безтямним зболено згадати
що-небудь…
20.04.14. Великдень

**
Ти і я – наче дві переповнені чаші,
які не в силах доповнити одна одну,
яким є що сказати, чим поділитися,
але дарма-як бути почутими…
Ми такі повні, що стаємо мізерними
в наших переконаннях.
Де б то викричати-вихлюпати з себе
оту слабкість власної самодостатности
до в унісон світлої кришталевої ноти?
З тобою!
20.04.14.

**
Таки видається, що все в цьому світі незмінне…
Таки видається, що все в цьому світі повинне
Упертися рогом у власні й чужі перепони
Й до скону не дати найменшого зрушення тому.

Та стане не так, як гадають високі провидці,
Та буде не так, як палають у небі жар-птиці…
Бо все в цьому світі – порою, лиш гра, а закони
Неписані нами – руйнують примарні кордони.
23.04.14

**
На підході велика вода
нам проявить контрасти пороків.
… Починаю читати слова
по зашитих губах пророків.
29.04.14

**
Правдивець йде сонячною стежкою
і сіє слова істини…
Назустріч біжить миша, 
а за нею – гора.
Хто думає, той зрозуміє:
слово не горобець,
миша не черепаха.
18.06.14

**
Цей клаптик, де зійшлись стежки,
для когось став знайомим і далеким.
Нас спогади вертають у роки,
де ми були поверненням лелечим.
24.06.2014

Копірайт: Олег Левченко, 2013-2014 рр.

Олег Левченко. Поезія (2010-2011)

Мої недопалки

**
Жива рутина білого павука
формує в його лапках
нашу недеформовану свідомість.
Ми стаємо невільниками спостереження, 
як снується-клубочиться його діло – 
місиво хвилин – наш надлишок життя.
Сотають лапки сферичну хмаринку нашого тіла
у небо-землю-небо-землю-небо-землю,
яку, загорнувши на свою спину,
понесе у свої голодні мандри. 
17.05.2010.

**
Зміна ритмів – земна аеробіка.
Арабески душі – арабка мислі.
Сто днів і одна ніч – страждання невільниці.
В очікуваннях останньої жаринки на небі.
17.05.2010.

**
Поперевертай долоні –
пальці склеєні пластиром.
Німі лінії жестів –
чорно-білі кінофільми фортепіано.
Поведуть танцюючим платтям,
подарують щиру усмішку
твої любовні переслідування.
17.05.2010.

**
Жіноча логіка –
сліди підборів 
на пухкому снігу, 
на крихкому льоду, 
на міцному граніті…
Ціною чоловічих нервів.
2010.

**
Крига крику –
жива збоченість революцій.
Несуть прапори своїх держав
непочуті вождями Націй
острови одного ритму сердець.
Скандують віру, плекають надію,
борються за любов,
беруться за зброю…
І згрібають на одне багаття
потвори обіцянок 
влеглих у землю, наче сміття…
Очистять землю…
Й місце те зросте підсніжниками –
паростям нового!
15.03.2011.

**
Місяць затемнює сонце.
Місяць кидає тінь на Землю.
Місяць критично близько наближається
до наших осель…
Суха статистика: біди дорівнюють
кількості каміння, що випали на наші голови.
15.03.2011.

**
Привчи мій голос до свого подиху,
Можливо, тоді ти почуєш кілька лагідних…
Але в жодному разі не привчай мене до свого тіла,
бо мені доведеться померти, як і тобі, 
і вже невідомо, які купідони розтинатимуть мою душу!
Можливо!..
Тоді вони віддячать взаємністю…
Літо, 2011.

**
У пухку землю падає важке золото зерен.
Шурхіт зберігає мову пальців.
Щораз за помахом руки зростає світло неба.
Тепле поле спраглося життя наповну.
Довгі хвилі землі, втомившись від спраги,
спадають і наповнюють майбутні вітрила зелену
повнотою щастя.
Літо, 2011.

**
Усамітнення наповнює гладишку роздумів.
Спокій визбирує вершки вподобань і співпереживань.
З кожним доторком пізнання світ стає світліше,
й збільшиться цілісність серця.
Молитва пісочного годинника народжує гори
для ревнителів христових, сумлінників Магомета.
Не варто години смутку пускати у пащі драконів.
Усе складеться само собою.
Не варто випереджати події!
Золоту вдачу, наче золоте джерело візьмеш до рук 
й почнеш в’язати руно щастя собі й іншим.
Створене тобою добро рано чи пізно буде поціноване 
й вернеться доброю шаною твоєму імені,
і вернеться доброю сторицею твоїй праці.
Вересень, 2011.
Житомир – Київ.

**
Боввани байдужости
дивляться радісними ерзац-очима зустрічі з тобою
й одразу міряють глибину твоєї щедрости.
Вони готові витягти з тебе, 
з твоєї доброї волі, що схочуть, 
можуть взяти з твоєї чистосердности всю радість життя.
Час розставити усі крапки над їхніми йо –
закрити золоту скриньку свого серця,
й не допустити спаскудження їхньою зміїною слиною,
їхнім радісним і в той же час байдужим поглядом,
увесь скарб світла, який ти несеш.
Побережи їх від того,
адже блукаючі довго у тьмі легко можуть осліпнути!
Й не залишай собі на спогад оскал їхньої байдужости…
27.09.2011.
Київ – Житомир.

**
Стояли поні на горбку,
Співали пісеньку таку:
По бульвару ми гуляли,
На собі дітей катали.
20.09.2011.

**
У малого Ростика
Сонько має хвостики.
Сонько у віконько
Світиться спросонька.
20.09.2011.

**
У бульки-барабульки
Не в’яжуться курдульки.
Не можна їх чіпати!..
Навіщо ж їх в’язати?
01.10.2011.

**
Сонце ходить по воді,
Співа пташка до зорі,
Павучатко в павутинку
Хоче вкутати краплинку.
Та йому це не вдається –
Крапля в лапки не береться.
Пада крапелька у квітку –
Не звільнитися їй, видко!
03.10.2011.

**
Головою у землі,
Ніжками до сонечка,
Гой, не легко ріпачку
Страусині нормичка.
03.10.2011.

Олег Левченко, 2010-2011 р.

Олег Левченко. На поталу (Поема безглуздя або деструктивна гармонія сповнена вчинків несумісних із реальністю)

НА ПОТАЛУ

Поема безглуздя 
або деструктивна гармонія 
сповнена вчинків несумісних із реальністю

Це трапилось несподівано. Пройшло ціле життя поки я усвідомив – коли я був у віці тридцяти трьох років – забуто все і всіма. Як у часи вавилонської вежі люди перестали розуміти один одного, так перестали всі ми розуміти себе. З великого гніву божого чи то ласки його – забуто все. Забуто значення всіх слів. Лишилось говоріння, говоріння… Усе забуто. Близьких собі упізнаєм за звуком слів. Жахливий світ. Жахливі люди. Жахи-бог стоїть у кожного на подвір’ї, як вісник втраченої впевнености.
Я усвідомив це ще з вчора. Нарешті віднайшов думки книжок. Затвірництво пішло мені на поміч. Я навчився мислити не упізнаванням слів та звуків, а їхнім вагомим значенням. Це стало для мене відкриттям. Хоча світ здичавів, я почувавсь у ньому божевільним – мене ніхто не розуміє, а я розумію всіх. Знаєте, як це страшно? Уві сні до мене прийшло одкровення. Мені наснилось Слово…

Бережи сили!
Завтра тебе жде страшне паскудство –
дві риби розкажуть про нечуване дійство,
що відбуватиметься за твоєї участи.
Припини робити висновки, 
адже й так ніхто не бачить того,
що тобі є очевидним.
Йому все одно не бути нею,
незважаючи на те,
що  його вочевидь сприймають за наречену,
а її за нареченого.

Ти ж розумієш, що все в цьому житті
відбувається не тільки зліва
направо
а зорі не лише припнуті
до неба
ковдра любови
вовтузиться від помазків пензля
правильний художник малює натовп
на замовлення жалюгіднішого жебрака –
позиченого сумління
припнуті здібності до стіни плачу
(де стіна там і плачу)
розтешують ориґінальність на меґаметрові гори
втеча від гір-міст-ра
довели пророка до віднірваности
від скелястого підніжжя реальности
отаке от макове зернятко у вушці гіллястого дерева
де мешкає душа сухореброго натовпу
скільки кілків ліків пасуватимуть твоєму серцю
скільки переписаних щоденників 
знищать з лиця зоряного неба твою біоґрафію
скільки минатиме натовпкмачених профілів
в осерді співпереживань?

криве сонце колесує дахи спокою
революції мовчань підривають плюшеву психіку
гібрид райдуги та радіотелевізійної вежі вигортає пузо обрію
глипає крига у проміжках тривимірних вікон
розкидують двірники пожовклі бризки медуз
клопочеться лівий поворот за підбиту на злочин ориґінальність
евакуюйте цистерни душ у затхлість квартирного глуму
бракне голосових зв’язок довершити сказане
хіба слугує за правду глиняний горщик позбавлений змісту?

строката молитва дорожніх знаків перевершує бога біґ-бордів 
і його покаляні сіті-лайти
з-ойкнуті струни залізничних рейок полізли хробаком 
в оголене яблуко шоу-ізнесу
(у цьому рядку я б зґвалтував Вашу рекламу)
"Глибоковроті" вразило до глибини дюпи та невтрималося в носі
зустрічне гілля ґлосу дряпає шкіру й роздирає на пророцтво очі
на тім’ячко тиснуть ватяні викрутки пальців
непрохані згиби кніпок шукають втіхи притиснутися до теплого тіла 
крізь металеве риштовання 
лій сонця вивантажив м’який асфальт
клини злук навпротиставилися у збігах кіл
язик править за наріжний камінь у будь-якому положенні
накинь на голову попелу вельон – ісус господь бог наш!

оживи ілюзію гріхопадіння в чистому вигляді
доторкнись до неіснуючих тріщин широкоформатного дзеркала
і добийся від них власної долі
у джерелі рук пухкенькі губи п’ють розмиту в сяйві голову
солона цукерка вказівного пальця шукає дуту закономірність
кривулять душу дрібні витребеньки психіки

усе починається з альтернативи бути не так сприйнятим
олюднена шкіра будинків притишує бляклість містянського тлуму
притишена свідомість поглинає коливо 
подій
явищ
причин
кілок у серці спраглий розібратися в суті речей
навскісні лінії розлук карають угледини мінливостей
вкотре хочу поспілкуватися з тобою
доле
що ти мені уготовила
так хочеться бути максималістом

контури піску на чутливому тлі сиґналізацій
воскрешай ілюзії зартрашнього спокою!

лоно води розгойдує ліки прихистків
окліматизуй свою зовнішність!

ворожі піґулки рук каменують живе серце
пісчинці буде затісно!

м’яка пір’їна мови зганьблена цупкою психікою

розпочни своє "а можу" вдалим питання з-губи
лежачі поліцаї доґм очікують на співчуття
оголені нерви бензинових випарів оцінюють незвиклу ситуацію 
на смак і дотик
на смак і дотик
на смак і дотик
горланить немерехтлива тінь під колесами медитативного вечора –
беззастережного вглядання у вікно
читай мої думки на відстані зниклого слова
розріж м’ясо моїх стосунків з богом
очікування неминучого тріскає від шкоринки до м’якуша змісту
сполучення: 
оберіг – збіг берегів
мерво – мариво бажань
не матимуть ймовірности дотиків

ґраніт сяйва у склянці перспектив
око води виймає фотокартку часу
натовп райдужних квадратів вишкірює небо білозубих вавілонів
фарфорове вушко душі втроє обкутане поворозкою теплих слів

напівстогнене стегно зобите блискітками в сніг
нодети дитами дроти
напливи клинами діпни
ба ги яхи і ги ги-ги
у прузі зупи на всі три
а може п’ять заки поки
крутять курять кутять
чистого слова пруху-потеруху
бу-бай
петруха
дак 
по вуха не набрали-ця
ця 
пуха

монотоння трави вигладжує  посвист змісту
? чи доводилось ставати поперек горла
? чи не болить голова від умілости видзьобувати шашлів
? чи все гаразд із самооцінкою недоторканого змісту
? чи упереміш зібрані докупи зернятка помислів
? чи відбулися входини самотности у бульбашки символів
? чи доставило втіхи упереджено дивитися на себе
? чи дратує власна клініка думок
О     К     ?     .     . 

Гортаючи книгу я зустрів слова: «Мудрість замінили знання, а знання замінила інформація».
Мене спантеличило питання, а що ж далі? Як я буду жити не розуміючи людей? Лишились слова, слова, слова як мерехтіння важливих думок, так близьких кожному, так безжально спорохнявілих на вустах безликих людей. Такі слова, як гудіння електроприладу, наповнюють розум шурхотнею, нав’язливо панують у мові, панують у моєму єстві, постають маніакальним божевіллям, придушують моє прагнення впорядкувати свої враження. Мене осяяло: світ збайдужів до величезного напливу інформації, свідомість втомилась від світу, логічна система координат спинилась у полі розуму та не знайшла виходу за межі своєї досконалої павутини – у ній ж і повисла не знайшовши виходу назовні. Світ розписаний на частини знівелювався у нашому розумінні. До пам’яті про недоказану реальність вертає тихий біль. Чому ж біль?.. А слово – це коли не боляче?

боги баха розбухають у нетрях квиль
могти махом починає діймати змінь
у горі й радости прийди моя планете
я забинтований гектор із-иді
архітектура облич звужує мову до однієї довгої голосної
клаптик повітря скреплює льодяники пальців
нестримні покрики голів заглиблюються в порожні форми
марево самотности мостить ведмеже лігво для втомленого лева
апетит бути одиноким / однооким / чи-клопом
кусючим і прозірливим
готує лева вполювати свою здобич – 
до крапки
до скону
до нігтя
до серця
по первах-перервах
нерви розкладаються у нетрях лева
почеплю на гілля серце червиве
зморення дощу не до мокви розмов
коли сколоте коло нагромаджене словом 
повнись обломе!

біле небо на візерунках втраченої мови
кровообіг речей у світі емоцій
час 
чистильщик годинникових стрілок
бездзвонних мірок післябуття
крик каменю в стелі послідовностей
чорне черево чізбурґера чіпляє розчепленням
а-чомів-а
чому я чмо
мочив у драних ночвах
віво?

рафінад абсурду захоплює наочною ввічливістю
мова про янґолів завершиться зірваною каналізаційною помпою
практики соцстандартів відокремлять змагання невимушености
від знахабнілої умови жити як заведеться
час априйнятих рішень завиває кучерики на голові апольонів
ремісники духу виточують зубожілу ірраціональність
проти неба говорять небомовки
роба рим заставляє очі голою поетичністю
невиразні стосунки стусанами життя кривулять заюшене серце
зійти з дистанції
зійти з дистанції
зійти із-иді
у колообігу перевтілень шануються мертві душі ущербних
зона рудих візій забарвлює мозок класичною зеленькою
чом ти не пішов
криком стоїть електричний стільчик
біжи за мною і поперед мене моя свободе
життя в африці не краще за порятунок миро-точих сил!

порятунку не дочекались гамірні епохи процвітань
калічаться розп’яття ідей
бентежаться очманілі очі
хто зна
яким боком до нас повернеться старенька хатинка на куцих ніжках
і яку пісеньку втетє заспіває

прямопропорційний пересічний
заправляє правом власности при-стрічних

вічко маузера вихоплює зі свідомости всі віхи життя
і за одну мить своєю проникливістю
виюшує на стіні суспільних співпереживань
десять гасел неписаних законів:
відлучи своє несвідоме від доторків любови
прийми голоси змін за відголоски предків
безапеляціно бери за горло мовчання і видушуй тишу
забудь право приймати за себе рішення 
оціни здобуток альтернативи
прийми спокусу бути іншим
забудь усі збереження обмежень
щораз знаходь себе зсередини та ззовні
ти вже не зможеш повернутися до своєї природи звіра 
і вже не варто слати перехнябланого жеста руки на прощання

притлуми тіло скрижалями холодного льоху

актуалізуй свою зовнішність
серце на двох на спроможне збагнути майдани натовпу
незалежно від кількости 
січних
стрічних
пересічних
із ймовірною приставкою пере
зачепи за хворе
протягни в очікуваннях пару днів і зійди з неба
от якою може бути наша мова на повітряній кулі дотепів
мир серцю твоєму –
кричать обоготворені зі сходинок високого храму
час чистих домислів супроводжується найвищими пробами золота
тіні хотінь 
жадають
доскіпуються твоєї зовнішности
запиши хворобу мозку на етикетку відчаю
і причепи до рятівного кола ймовірного успіху
лампочка денного світла в нагрудній кишені 
не зігріє твою індивідуальність
нахроми на фізіономію американські стандарти
відчуй себе потрібним ідіотом у потрібній ситуації
досконалість розжована і покладена до беззубого рота підсумків
актуалізуй свою зовнішність!

жодного сумніву
розчоблена бруківка виходить за двері автокартаття
усміхнене м’ясо звісило ноги в обнімку з пивом
геометрія будинків кривулиться у маґістральному русі 
лобових
бічних
тонових вікон
накопичення маси homo-тіла на квадратний мерт вірусів
лаштує націю до моновираження
спроба трибу творить дибу діб
чистий чіз без домішків лукавства заюшує шкуру журби
не тре
не три
не тереби залишками свого недоношеного процесора
він давно вийшов з входу / виходу своєї ориґінальности
оскомина сердешности унеможливлює ятріння ятей
мигтяння емоційно багатих
духовно куцих позасловникових номінативів
вихоплюється лушпиння розуму в площину формулізму
гайда розгойдувати гадку
й лишити за собою право
щасливого харакірі на майдані свободи

покоління коротких стрижок
куцих віршиків
слабкости мови
віртуального сексу
синдрому антидепресивного дефіциту
щоденного конектування в мережі гламурних жадань
рефлексивного бачення критичної дійсности
яка раптом може обрушитися стелею
зійти багнючою лавиною
прорватися дамбою
затопити місто-герой
кий-в-руках-його
й-о-го-го мереживо
сліпого бога
який все чує та не все може сказати у відповідь
мідь його в трубах його глумить місто
стіни з пісочного тіста дійсности розростаються
витікають з горнятка гірської ущелини
ущеми моє серце 
таке жадане
виждане нами для втечі у річище чорного вечора
а вчора у шорах суспільства
солодкого дійства було досить
рідка просідь пасує моєму мім-міджу
наваксована весна заснулим німбом 
спадає на вухо жвавого равлика
перешкоджаючи долати нові зморшки на твоєму обличчі
я засну на плечі
будь для мене
феміно
щаслива
ввічливо

лоно твоє 
солоне
запливи в тобі 
без міри
щастя моє 
вушасте
шиба мовчить 
як риба

приручені зморшки на твоєму обличчі
витікають до вершини маленького везувія
ховаються під скелісяті юрмища
і скрегочуть синіми повногрудими жабками
напередодні зустрічі нового старого-нового року
твоїм зморшкам вже не підвладні ґеометрії часу
великим
маленьким
округлим
квадратним
настінним
наручним 
перекидним годинникам почуттів
не совісно за твою завнішність
виникає право на безґлуздий вчинок
на незабутній жест могутнього та слабкого бога
що зведе нанівець усі твої старання позбутися
викорінити неущухні скелети підступної старости
на кожному сантиметрі
переперевимерті
перевокуляметрі
д о в г о т р и в а л о ї  краси
твій учинок заслуговує щастя
усі надії та сподівання побачити себе в дзеркалі
здійснилися
та розвіялися у доторках і пошумах реальности
загорни обличчя в біле плетиво секунди
відчуй міру самоспоглядання
і розчеши коси
мені-собі-другові
та відправ е-мейла свому коханому божичу
нехай він порадіє за тебе
й у відповідь  п р о м о в ч и т ь
зойком годинника

поґвалтована тінь випинається із суперечностей
вариво скель мліє від спотвореного хорсу
поселення мертвих і ще не народжених 
виходить з судомин оскомини
куплені вогнища затьмарюють простір причин і наслідків
хто відгукнеться на стишеність занімілого відлуння?
хто вип’є жовчну безвихідь із рук знахабнілої рибини?

пошепки ллються хвилини на жертовник авеля
стиснута лінія злету розтрушує крилами мурів
сорок дощів п’ють безвихідь німотних глечиків
б’ються очолені в храмі безжального божича
не віднайти серед юрмищ обтяжливість повіву
камінь спотворює тіні навислого безуму
руки на дотик і доторк пускаються берега
хто бовваніє на прожилках тонких інкоґніто?

ліво на вихід здобули повірені правилом
чорна погорда прибульців минає цей двір
міць тиражує одвічне кохання у маєчці
наш колообіг стінує 3D-лабіринт

це не притулок нажитих реальностей
морок дворів колесують поганьблені донори
рівна секунда потомлана видужить венами
світ насолоджений йде у зворотньому чоботі

без рівноваги вичерпуюють очі начовганість нутрощів
гирло ліхтарика струшує формулу
тихо заковтує ніч провінційні лахміттєська
свіжа бриґада рабів повелись як один

шуми води ущухають зсередини
тінь наступає на голови нових правителів

ПАТЬОКИ ГЛУЗДУ

живопліт навзнак виснажений гороб’ячив незібраність
у козубі черствіла допустима література самовольця
затяте віддзеркалля дало крен дореволюційности
перманентна націоналістка сурмила у другосортні притчі
настроєві фрази аванґардистського розповзання одягли кляпа
попереплутали пережите із підвладністю буднів
незліченні піски ятріли на шкірі термохімічним розчином
фаворів струмінь 200 V у метафорі постмодернізму
літній мобільник створив свої коралеві зав’язі
латиноамериканський різьбяр втис націонал-апатію у гастрономію візерунку
протліла заготівка заважкої думи настояна на фінансових поповненнях
лампочка захлопнула дерев’яно-бетонні беззнайки
скрушно порозтягали нектарність затуманеної перуки
омиваний апофеоз вивищує урізок аристократії
споріднений із речами макрокосм випадає із нафталінової шафи
яскравості зжерли меморандум самовихваляння
трійко пупків сурмлять у фальшування моногамних речень
складноскорочений мозок близький до гіперболи болю
утворювач породистого живопису негабарит для мегаполісу
час парламентського бісеру якнайвишуканішого
кортить позамішувати пальці дротиками живильного соку
сором’язливі радіотелеграфісти надсилають метафізику очей
хлопчисько-водорий зашелестів кондомом багаторазової копірки
споетизувалися до чортиків гайкоштампувальні перевертні
синдром повітря поглумився над комедійними лічилками
заяложений пакувальник натхнення став за панібрата
набрякла весна суремними тілами садонула спасенністю
крапчасті шанувальники хекають на індустріалізацію коханок
довше націлювальний панцерник наверстував згаяне
у похваті розсвербілися версифікації спалювання
затикані ментальності скоцюрбилися задля поліпшення статусу
панацея скромности проводить кремацію вчинків
утопічна колиска приспала цілковитість демократії
античні хропіння спорожнілих мух на обпалених підвіконнях
зволожений імітатор вдосконалює дискотеку дзвонів
учуване хихотіння дає пішки несуттєвостям хлібних окрайців
самоспалення осени музичить пестливі сніги
всоте обласкані лаштунки ховають сфальсифікований надмір
профілактична цитата розподіляє гримасу тіла
скановані душі вихаркує нашпигований владою ксерокс 
поспіхом стає психотропним перетримання в стані навзнаку мозк
оголене пап’є-маше рахує в собі майбутніх шашелів
складає малолітка паралелі інтерпретацій та натяків
парнасець описує нажиті приписи на оплесках руки
сахнулися віхи обрамлені густим живоплотом
погірдливо стануть уряд заверховоджені місіонери
за капцями нація у приватновласницькіх мліннях
наосліп скуйовджені багатолітні жертвоприношення
опановую тумбочку з відсутністю будь-якого драйву
слизько розв’язують з серця локалізовану піну
ємне вітрило сповзає від туги в трьохтисячний гній
поспіхом плавляться свічі у храмі нагруднім з червоним хрестом
аґонія сала укотре встряває у забальзамований кофеїн
нерухоме волосся приймає у постриг розімлілі руки
трупики молодих хамелеонів облизують внутрішню досконалість
вивертання місяця з першою шкірою серця
мертві салюти терпужать навколишню дійсність
натщесерце роздуплився морозостійкий горобець
пензлик корабля зменшує захворювання горизонту
портрети писанок  затулили поліфонію бананів
комічні уповзання ритмів генерують життєствердя
підірвали математика податковими обрахуваннями
довіра замружує пальці між бароковими закарлючками параграфів
бамбукова свідомість фарбована лесбійськими лютнями
схвильована дія електроприладу безчинствує перед гордістю
комори термодруку виривають децибелами волоссячко вух
мовиться досить ембріонним голосом 
якового біса самовлада розуму кермує державним возом 
гофрує нація стримані при пуп’янку ромашки монументальні пелюстки
расисти затупили солов’ю гострого на язика дзьобика
немічні навіжені навздогад тупотіли по росі вранішніми молитвами
схаменувся у могилі заримований у дошки неокласик
зістрибнув зрілий подув набожності у сиву неминучість
кораблі демонів горблять хвилі серця до солодкавого берега ні
піпетка мовленнєвого акту відібрала невеселу сльозу
рожеві постукування чарів приєдналися до первинної обмотки
злеліле літо неестетично дивилося набряклими очима
мембрани пір’ячок здряпували заскорузлі імена метеликів
меланхолія руху обдряпалася колючками невигаданих прагнень
паралізоване небо вивернуло замацане блакитними очиськами пузо 
правило відформотованого перила ріже пальці скручує долоні
кілометри молекулів стримують вічнозелене падіння далечини
шоколадні ягідки підрізають розтріпані крильця стиглости
зафарбувавши чергову спробу відлучитися у трясця її матері
флейти файлів доручають розбіжностям усунути подбане
догідлива голова собачить луни прожитих перехрестів
смалець слова визбирує крихти пергаменту зі стелі сподівань
гостює в’їдлива совість на обертонах ввічливости
подбай про гадюче з-zip-ане із кращих шматочків себе
розкидуй леза абсолюту по затьохканих забобонах
компрометуй руйнівний баланс сумісний хіба що зі кривою стежкою
нагромаджуй сідницями старослов’янське кредо здубу
руйнацію пестить сторчолов швидкоплинна аґресія
подвоєні руки ноги плечі хмарочоси коси карлики коралі
у контурі подій окислений ґазда веслує лимонною артерією
зачовгані криками порятунку веселі дні дали муху
стурбована діжка молодого червінця зіскочила у гречку
тривимірний реґрес спустив з високої піраміди наочну ймовірність
катапультувалось міжріччя у сутінь пост минулого шовінізму
іграшкові мавзолеї мигтять рясними лицарями торгівлі
завесніла серветка залучена облагородженням в допресовку
із гаманця у переустаткованому просторі струменить ярлик долара 
таврована вода кондиціонує в поезії прозою пароводонепроникнености
відвантажили гід-равлику на уніфіковані низьковольтні мережі
хлібопромислові стежки ізгоя стають made in chine не-хлібом-єдиним
кульмінація серця несанкціонована плином схвилювань
засади облуди щонайменше завдають концептуальних щигликів
навіяна вдячність дає копняка функціональним збаламученням
цвірінчить боса плутанина по скорегованій ґуру релаксації
обмальовані секунди збалакалися ясою припливів і пішли-на&знак
інкубація навернених на об’єктивність влаштувала фотосесію
прискіпливо підростає загальнофабрична впевненість безробітного
хрін оплесканий зарплатнею дякує штатному розкладу з радістю на роботу
малопродуктивний письменник по-узбецьки зосереджується на самоідентифікації
пишнокрилий парнас вечеряє скупаним у парфумах скл-е-ротичним літом
галантно змовилися професійний трипанатор із тріпальником нервів
швидкозшивачі рук побігли брязкальцями на вгаданий ви-на-хід
скоцюрблені обличчя кидають куснем сала повітряний поцілунок
зойкнута голова не фурчить і не фуричить ні на йоґу ні на йоту
обпльована впевненість клубочиться в пальцях довгою хвилиною
верещать збочені очі альтернативу пригніченій словом літературі 
антидержавний аванґард розтрушує зоряний попіл швидкозгаслих політиків
журиться бог що усе “навертається” в обігу вічности
згоду дають приохочені каламбуром координатори ґлобального колапсу
пригладжені містом дальнозори імплантують викінчені барви ленінізму
з мідних доріжок гетинаксу витікає інформаційна прірва нулів й одиниць

криве сонце колесує дахи спокою
революції мовчань підривають плюшеву психіку
гібрид райдуги та радіотелевізійної вежі вигортає пузо обрію
глипає крига у проміжках тривимірних вікон
розкидають двірники пожовклі бризки медуз
клопочеться лівий поворот за підбиту на злочин ориґінальність
евакуюйте цистерни душ у затхлість квартирного глуму
бракне голосових зв’язок довершити сказане
хіба слугує за правду глиняний горщик позбавлений змісту
строката молитва дорожніх знаків перевершує бога біґ-бордів і його покаляні сіті-лайти
з-ойкнуті струни залізничних рейок полізли хробаком в оголене яблуко шоу-бізнесу
у цьому рядку я б зґвалтував вашу рекламу
глибоковроті вразило до глибини дупи і не втрималося в носі
зустрічне гілля глосу дряпає шкіру й роздирає на пророцтво очі
на тім’ячко тиснуть ватяні викрутки пальців
непрохані згиби кнопок шукають втіхи притиснутися до вибитого тіла
крізь неметалеве риштовання лій сонця вантажив м’який асфальт
клини злук напротиставилися у збігах кіл
язик править за наріжний камінь у будь-якому положенні
накинь на голову вельон попелу Ісус Господь Бог Наш
оживи ілюзію гріхопадіння в чистому вигляді
доторкнись до неіснуючих тріщин широкоформатного дзеркала 
і добийся від них власної долі
у джерелі рук пухкенькі губи п’ють розмиту в сяйві голову
солона цукерка пальця шукає дуту закономірність
кривулять душу дрібні витребеньки психіки

1. прогнилий обмір ловить сумнів 
2. шпаристі кола пружать ротик
3. поважні камені ушосте
4. гортають кригу компетентно
5. ґерґоче оптика доладня
6. маразми пам’яти плюсують
7. звеснілі шифри у кружальцях
8. масне коханнячко в обіймах
9. набала-мучені ми-хайлом
10. місцями курвиться інертне
11. місіонери на панелі
12. бомбують пустища принадні
13. тушкує метрику обличчя
14. паскудять сильні та нечуйні
15. уважні ржаві ніжні будні
16. невіглас фарить скло-пакетом
17. настільне небо править тінню
18. супліка узгірок й супокій
19. сліпа бруківка для хижачих
20. міркуйте обширами брами
21. самотні миляться протези
22. маслають вижиті тумани
23. кристалик ока переважить
24. хрещаті пальці горедумка
25. загальне висвітлено скрушно
26. гостює пуголовок в страві
27. температура чистить захист
28. облазить чулість страховинна
29. катують мотлох ксенофоби
30. червоні доторки звірячі
31. цікаві справи у білизні
32. об’єм людини надрозумним
33. талант жадає відпочинку
34. нештатна добрість вкрай пасує
35. вмовляє верстка сторінкова
36. сукно в контактах закипіло
37. несвітські пошуки рецептів
38. зроби експерту потискання
39. зошиті зерна незрадливі 
40. на філіжанці нові плани
41. розвісить гофру подорожник
42. тупцюють буквами шаради
43. за копіткими доженешся
44. фіґляри ці нудні провидці
45. сумні розобрились веселки
46. нестатки зверхні на поживу
47. стискають горло продуктивне
48. бурлескну зглинивши копійку
49. розгримить рот оскома манна
50. конвертаціністю процесів
51. жують помилку офіційну
52. гребе ґрунтовне що робити
53. із пів на восьму всі заходять
54. настирні спроби мікрофону
55. гірчить у вибуху водичка
56. козирна висмалила юність
57. горючі злизують податки 
58. біду ховають у відерка
59. отямлять галаси природи
60. беззубі гори злої їжі
61. веде нататки беспристрасні
62. осоловіла мова дружня
63. тримають натовпи всезнайства
64. змілілі очі в серіалах
65. шаліють залюбки пустунки
66. ексцеси врізані у фаску
67. убережуть еротомани
68. смішного дрібного навпроти
69. довести бачення жіночне
70. житлово-комплексних алюзій
71. масне вивалюється горня
72. росте безболісне вгасання
73. стискають усмішку відсотки
74. ламають голе в непристойнім
75. шаріє зболене бажання
76. міцне спорядження заюшать
77. любов до тіла непроглядну
78. стискає падаючи навзнак
79. росте мовчання збайдужіле
80. папуже серця щебетання
81. сумує з хлібного знаряддя
82. гарячий падаючи чайник
83. скавчить на рихлому асфальті
84. приймає порухи мовчання
85. невдалі пошуми завзяття
86. чаклують швидкості стежкові
87. абзаци сходяться побіжні
88. сурмлять по хвилях непристойних
89. сортують напрямки конфузне
90. неперевершене тривожне
91. бере життя на довгі кпини
92. ладнають стерео у кашу
93. різнокаліберної долі
94. ясніє голосом незвичним
95. готове м’ясо безхребетне
96. безшумний лідер непідступний
97. рекомендує бездоганне
98. коли зв’язок кривавить відчай
99. супер екстра плюс калина

Стерта пам’ять.

Копірайт: Олег Левченко, 2010 р.

Олег Левченко. Проза (2009)

РУЙНАЦІЯ ТІЛА

Маємо тихий проміжок часу на відстані ймовірного дотику. Усуваємо запліснявілі закам’яніння пережитого сновидіння. Втрачену ілюзію на повідку духовности висвічує зганьблена самовпевненість почуттів. Притишена природа слів обволікає теплим подихом робочі голови ченців. Дізнайся про можливий виграш у лотереї нашого і-снування. Ми боремося із пророчими мірами вділеного кожному з нас. Ми загинаємо руку на рівні великої риби і голосуємо нею за-проти всіх. Твої очі не впускають з кола об’єктиву прямокутну рамочку вловленого образу. Замірюй температурою власного тіла моє ставлення до твоїх пошумів крови. Кліть патріархалі не пускає впасти на долівку суцвіттю вагітних зерен. Ось, на цьому місці ми збудуємо море через Чорний міст. Отримайте повідомлення у вигляді хитрого голуба, що здіймається в небо з голови господа-бога-нашого-ісуса-христуса. О, які варіації почуттів перекидають душевне становище душної людини! Ми приймаємо твоє благословення, господи, ми приймаємо твої молитви, господи… повіруй в Нас! Час зупинився на межі можливостей батарейки. Коли мене примушують іти на всі три сторони, я обираю четверту; а коли мене посилають на п’яту – я показую жест невизначених і незвіданих можливостей власного самоствердження. Я прийду, тільки скоро. Ти зажди, я прийду. Я йду на агу із глибини заростей несвідомого перебування в лісі алюзій. Проведи руками в повітрі й окресли наші симпатії ні з ким не згодні – на кін не годні. Вервечка дій заплутує прямі шляхи до себе справжнього, відірваного від небуття, як квітку всадженого у взуття і пущеного по світу людських зачайних церемоній. Так хочеться ненаграного, звиклого існування за межами власної ініціативи. Нехай цю ініціативу реалізовують інші. Я буду свідком їхнього переживання за мою дотичність до їхнього задуму. Я буду там грати головну роль, адже в іншій ролі мене ніхто не бачить, не відчуває фібріомами власного фібра, обтяженого фарбами американського фрі у зупі з нашими фрикадельками. Отака-то ненаситна справа розчарування. Заздалегідь сповільнюй свої кроки. Моє невимовне давно принишкло в злеті суспільних подій. Визирає з-під лоба маленька цяточка ока, вона витріщилась на велике лоно сонячної системи. Які ж ми убогі – й не боги! Розчаруй свої долоні крихтами тепла, розкришеного на тіні таємниць. Сьогодні мені довелось пережовувати втрачену майбутність часу. Я знаю наперед: час підвладний, Час Владний… І нам доводиться приймати подарований жест у свою адресу, і переосмислити той жест на рівні того, щоб піти і випити поле безперервного вою. Хробаки підточують усмішку. Хробаки часу лягають на чоло своїми часовимірними тілами, грузнучи в нечутні шпарки підсвідомости. Рожеві тіні розлук обплітають невимушену спустошеність розпростертої огорожі. Галявини мозку вивищують місце для богів. По сходинках вікон вистрибує в поперек ліжка чобіт землі. Викрилюйте миті, усе зачиняють о восьмій! Молитва вигадує бути народженим ззовні. Отримати голос – називати себе вагомістю, не спіткнувшись о хмаровиння. Відвідуйте храми кричать пересиджені зомбі. Оприлюднення міфу. Миропомазання божича на горі усіх земних розп’ять. Викрикуйте в кривих дзеркалах своє віропоклонство, оживлюйте у мозкових каньйонах пісок до міри коштовної перлини. Тоді вже ми й побачимо якого кольору ваші дорогоцінні думки сяятимуть на поворозці вашої впевненості. Не хвилюйтесь, мушлі ваших черепів ніхто не зачіпатиме своєю безжалісною вихідкою. Зумовлюючи необережності дотиків, забудьмо світ на порталі нашого буття. Затримка новин відживає завтрашній день. Його не інуватиме по законах людської надібности. Тримайте за горло вісь часового механізму, візьміть владу в свої зуби й гризіть порожнину неіснуючого проходження стрілки годинника в пружкому часопросторі кола. Вибльовує сонцестояння на зшерхлу траву свій біль. Окупанти примружують небезпеку свого спокою на тутешню акредитацію. Містер Ікс, дозвольте відпочити на вашому хиткому одночассі пережити за одну секунду усі радості та біди мешканців всієї планети! Видається, що мені в той час буде вельми спокійно. Це вам не роль Ісуса Визволителя душ, яких від часу свого увиразнення в свідомому людському тілі навчили відчувати (але не розуміти) себе відначалосвіту гріховним. Опрокиньте столи, стільці, фужери, сірники тощо і почніть жити не на території однієї лампочки. Як гадаєте, що змушує людину ломати голову над розпливністю образів, підмінюючи їхню фактичну відстороненість філософськими умовиводами (а, може, умовводами), не беручи очевидне за першу і єдину останню інстанцію? Халтура оманливих мір. Парадокс вашого «прошу» скошує гектари лобів. Віршуйте на маківці нашого всезагального волевиявлення свої світлі впевненості, о великі та непідкупні ледарі матеріялізму! Індустрія світла затьмарює голу самодостатність. Пролежні поглядів набули хворобливого стану. Збори примітивних голубів розколошкують небо по периметру всезагально-доступної свідомоті. О тихі мороки мрій, виміряйте хрихту вогню зі померклого вогнища! Приватні роздуми покидають безвихідь на поталу словесним муміям. Вертлявий кінь спадає на зимній прошарок суспільства. Націлені напризволяще – вмлівають від доторків оковитого спокою. Вижовуй із себе гаряче серце на двох, його виявиться замало і натовп вимагатиме твоєї політичної капітуліції. Крокуй назовні, муштруй пресовню, прасуй прискорбно – надовго хватить. Автентичні прагнення стискають малу ділянку шкіри до садовдоволення, оговтують тривимірну лінійність простору, знекровлюють останнього молюска, виставляють на оглядини майбутніх реінкарнацій. Письмовий стіл щелепами акули заковтує оповідача харманів, зажовує прісним повітрям самотності, занюхує черговою порцією креативности. Марево мірил сприймає вариво звірів. Зірви зриме зорям, візьми назовні своє «оно», на часі вийняти свій хрест й покласти широко на плечі. Агов мої малі предтечі, шикуйтесь посмішками змін, хвилюйтесь подумками прірв, за ваші плечі – запеклі втечі, вір! Час сильно знудився сидіти на проміжку суперечності і раціо, куйовдив голову силіконовими витребеньками. Водоворот психосимволів концентрує внутрішню розрізненість на відстані одного метра лягти в ліжко і нема відома чому заснути. Гнучка конструкція мозку розвиває пальці рук, розвиває увагу і бажання досягти наміченої цілі – розірвати цю ворухку пластичну штукенцію, тобіш – себе, до зобачення вивільної маси антрополого-магічно-релігійно-міфо-символо-фантазійно-раціо-сонливої практичности. 

Олег Левченко. Поезія (2009)

-*-
Небезпека неба
стишену грішність
д’горішить.
01/04/2009

-*-
Поезія сніжинки.
01/04/2009

У лоні смерек

Мій голомизий хлопчику,
чом такий сум?
Небо розкраяне вдосвіта,
чиниться глум.
1/22/2009

-*-
Коливо розкладено у кола.
Тиша гола.
Спроквола лягла долоня на чоло
ховає очі -
такі дівочі!..
А за вікном горить вогонь
у поцейбіччі.
Ховайте скроні -
тиша гола
нас хоронить...
і колише...
16.02.09

металобайка духу
16.02.09

-*-
А кому зараз солодко, 
скажи мені золотце?..
16.02.09


-*-
Зашореність змісту.
Схарапудженість зору.
Душа апелює 
на тиху розмову.
Видатки емоцій
телевізійні 
годують населення
згиблим спасінням.
У пошумі лісу і листя
не злися.
Вслухайся у ритми
хорого міста.
08.02.09.

-*-
Зриме ритмо рим
по сьоме число
усім вцілілим…
Оговтатись мали
пройшовши ISO
напружені спини…
Спинайте зриме
щохвилини…
Програмні зміни – 
кори-сто-уклінні…
10.02.09.

-*-
Молітесь на курс долара –
Ра…
"Америка нам допоможе!" –
може…
Обвити шию пасмами…
Мамо!..
Й на глибоке д-н-о –
х-о!.. –
Банківських послуг. 
У-х!..
Рятуйтесь самі!
Амі…
14.02.09.

-*-
Негоже батожити богів!
У їхніх владних стінах мозку
привита гілочка турбот 
за свій народ!
Любіте їхній дух батийний –
він ЧІЛЬНИЙ,
а  м и – в е л и к и й  р о т ,
заручники безділля
і власних перешкод!..
23.02.09.

-*-
формули форуми
політичні голуби
стервятні голови
стрибати голими
під ваші дзьобання
верховні слухання
не наша втіха
державні віхи
схилили стріхи
по самі вікна
не видко світла
усі на ловах
"хто безголовий"
і знову голі
23.02.09.

-*-
Забуто цвяхами роти,
Знешкоджують букети стіни,
Міцна стоножа павутини
Гаптує морок для юрби.

Чергові зими не загинуть,
Набравши горло мокроти.
А тим, що злизують дроти
Нормово зріють апельсини.

Негода змушує піти.
Швидкоруч стануться блюзнірства…
Солодить марево злодійства
Тримати тлуми доброти:)
15.03.09.

-*-
Мене вивертає назовні –
На площі великих реклам.
Впосліджую свіженьке гобі –
Ловити метельки чекань.

Викручую м’язи нужденним,
Дарую нагоду чекань,
За все благодать прокажена
Пожертвами стягує дань…

Допоки відбудеться хаос,
Допоки зачнеться пора…
Сміливо розкручуймо дао
Заради людського добра.
20.03.09.

-*-
На межі невизначеності
Шукаю точки дотику
Інструментами власних здібностей
Заради матеріального…
Хоча бажаний еквівалент,
В залежності від особистого ставлення,
Може вимірюватися,
Як в кількості,
Так і в якості –
Якості
Уже незалежній від кількості,
У все ’дно яких
Національних знаках.
Головне, щоб будь-який знак
Відповідав
Не прожитковому мінімуму,
А європейськостатистичному значенню.
21.03.09.


-*-
Оббріхує мозок природу речей,
Розкришує коло суцвітне,
Непотріб любові бере за живе
Й плекає становище бідне.

Наповнюйте амфори золотом Мрій,
Купайтесь у розкошах Віри –
Любов перетравлює кровність судин
На довгу сипучість пісчинну.

І не зарікайтесь у власних речах –
Убогість налазить на спину,
Яка переломлює світ на очах
І кирзою тисне на кризу.
25.03.09.


-*-
Чекає серце на екстрим,
Гойдає мозок перспективу,
Ногами зношується глина,
Тамуючи веселий дзвін.

Перелицьоване "колись"
Вдягається у робу буднів.
Щораз примірюючи блудні,
Вгрузаємо у жовчний слиз.

Наперекір усім гріхам,
Наперекір усім турботам
Постане нас дрібна голота,
Як хвиля збурених бажань.

Неперевершене "колись"
Перестає мутити воду.
Удавана затьмила вись
Перелицьовану свободу.

**
Живе курка, щоб її тіло було уготоване на кухні. 
Живе людина, щоб її душа була уготована для Бога.

**
Ти ж розумієш, що  у цьому житті відбувається не тільки зліва направо, а зорі не лише припнуті до неба…

**
Криве сонце колесує дахи спокою.
Революції мовчань підривають плюшеву психіку.
Гібрид райдуги та радіотелевізійної вежі вигортає пузо обрію.
Глипає крига у проміжках тривимірних вікон.
Розкидають двірники пожовклі бризки медуз.
Клопочеться лівий поворот за підбиту на злочин ориґінальність.
Евакуюйте цистерни душ у затхлість квартирного буму!
Бракне голосових зв’язок довершити зачате.
Хіба слугує за правду глиняний горщик позбавлений змісту?
Строката молитва дорожніх знаків перевершує бога біґ-бордів
і його покаляні сіті-лайти.
З-ойкнуті струни залізничних рейок 
полізли хробаком в оголене яблуко шоубізнесу.
/У цьому рядку я б зґвалтував вашу рекламу./
“Глибоковроті” вразило до глибини дупи й не втрималося у носі.
Зустрічне гілля ґлосу дряпає шкіру й роздирає на пророцтво очі.
На тім’ячко тиснуть ватяні викрутки пальців.
Непрохані зглиби кнопок шукають втіхи притиснутися до вбитого тіла.
Лій сонця, крізь металеве риштовання, вантажив м’який асфальт ротиків.
Клини злук навпротиставилися у зглибозбігах кіл.
!! Язик править за наріжний камінь у будь-якому положенні.
Накинь на голову вельон попелу – ісус господь бог наш…
Оживи ілюзію гріхопадіння в чистому вигляді.
Доторкнись до неіснуючих тріщин широкоформатного дзеркала
і добийся від них власної долі.
У джерелі рук пухкенькі губи п’ють розмиту в сяйві голову.
Солона цукерка пальця шукає дуту закономірність.
# Кривулять душу дрібні витребеньки психіки.

**
Приготування їжі з’їдає весь час, як і саму їжу!
18.03.2008.

**
Ґраніт сяйва глипає у склянці перспектив.
Око води виймає фотокартку часу.
Натовп райдужних квадратів вишкірює небо до золотих зубів вавілонів.
Фарфорове вушко душі вкотре обкутане поворозкою теплих слів.
Усе починається з альтернативи бути не так сприйнятим.
Олюднена шкірна будинків притишує бляклість міського тлуму.
Притишена свідомість поглинає коливо подій, явищ, причин.
Кілок у серці спраглий розібратися в суті речей.
Навскісні лінії розлук карають угледини мінливостей.
Вкотре хочу поспілкуватися з тобою доле, що ти мені уготовила –
так хочеться бути максималістом!
Контури піску на чутливому тлі сиґналізацій.
Воскрешай ілюзії завтрашнього спокою.
Лоно води розгойдує ліки прилистків.
Акліматизуй свою зовнішність!
Ворожі пігулки рук коментують живе серце.
Пісчинці беде затісно.
М’яка пір’їна мови зганьблена цупкою горошиною.
Розпочни своє “а можу” вдалим питанням з-губи.
Лежачі поліцаї доґм очікують на співчуття.
Оголені нерви бензинових коливань оцінюють незвиклу ситуацію 
на смак і дотик, і ридання…
Горланить мерехтлива тінь під колесами медитативного вечора – 
беззастережного вглядання у вікно.
Читай мої думки на відстані зниклого пальця.
Розріж м’ясо моїх стосунків з богом.
Очікування неминулого тріскає від окрайця до м’якуша змісту.
Сполучення: оберіг – збіг берегів, мерво – мариво бажань, –
не матимуть ймовірностей дотиків.

**
Від поета життя нічого не має вимагати, 
це поет вимагає від життя!
8.09.08

**
Швидкоруч зібгана любов 
В букетик милих інтонацій,
Розкриє парасольку рацій
Й відпустить дурнів на агов.
Літо 2009

**
У голові порухаються мислі, мов черви в горнятку рибалки.
Тружкі кавалки тіла виборсуються з-під гною вражень…
На поставу скромна дівчина зодягнута у відверті панчохи,
мовою стулених ніг надає ландшафту монументальности.

**
Очі зворушить нудьга, серце поляже, мов камінь,
Поперек горла слова міцно удержиш зубами!?.

**
Напівстогнене стегно 
Зобите блискітками в сніг.
Нодети детами дроти.
Наприли кпинами діпни.
Баги яхи і на всі три.
А може п’ять, заки-поки
курять чистого слова 
пруху-потеруху.
Бу-бай Петруха,
дак по вуха не набрали-
ця-ця пуха..

**
На слово вір, мій звір!
До сих пір ми вірили відкритим мушлям,
слухняним до нестями дишлям.
І ось прийшли як киці під розбиті вікна
Наскрізно-пересічних сердець…
Капець!

**
Монотоння трави вигладжує посвист змісту:
- чи доводилось ставати поперек горла?
- чи не болить голова від умілості видзьобувати шашлів?
- чи все гаразд із самооцінкою недоторканого змісту?
- чи упереміш зібрані докупи зернятка помилів?
- чи відбулися входини самотності у візерунки символів?
- чи доставило втіхи упереджено дивитися на себе?
- чи дратує власна клініка думок?
ОК

**
Крем слова на хлібній скибочці емоцій

**
Бережи сили, завтра тебе жде страшне паскудство –
дві риби розкажуть про нечуване дійство, 
що відбуватиметься за твоєю участю.
Припини робити висновки, 
адже й так ніхто не бачить того, що тобі є очевидним!
Йому все одно не бути з нею,
незважаючи на те, що тобі є очевидним.
Йому все одно не бути нею, 
незважаючи на те, що його вочевидь сприймають 
за наречену.

**
Кавуляє язик зелене волокняве слово.
Присмак кави залишиться від нього надовго!

**
А посеред зими є три країни щастя.
Зі змінами ряснінь вивищується тінь.
Замовте почуття у зморенців причастій.
Наважується день доземний бить поклін.
Літо 2009


**
На вісі осени вилежується кіт
Й муркоче вигадану пісню:
Вже котрий молока спиваю літр
Грайливістю, неначе той арбітр
В пестів ваших бузувірю.

**
koly
кожен потенційний “слоник”
щоб наростити собі м’язи рейтинґів
щоразу створює чергову дозу неіснуючих “оксій”
geolog6 вересня 2009, 01:38
rittachkas6 вересня 2009, 00:54
Koretolka5 вересня 2009, 21:53
nemeziddagirll5 вересня 2009, 19:06
veremija5 вересня 2009, 17:43
Khobana5 вересня 2009, 10:57
lizailina4 вересня 2009, 15:11
marichka_lg4 вересня 2009, 12:04
Hyzhak4 вересня 2009, 10:35
avtokert4 вересня 2009, 06:15
BlondinkaOceargy3 вересня 2009, 18:08
rhychiarcar3 вересня 2009, 13:27
merrie41 вересня 2009, 12:51
Voissomilix1 вересня 2009, 02:40
EnergyBox
загромаджуєшся питанням
хто вони такі
хто ці “слоники” недомиканих моніторів
що розпізнають лише своє середовище
обтяжене мінливими цифрами
сповненими майбутнього (потенційного) самовдоволення
хто ці ґенії завтрашнього рівня української (світової) літератури
kits 221.96 89.10
ValeryVolkovsky 179.42 65.46
Usetobo 170.11 64.49
Milicenta 114.95 48.87
Kovalchuk 115.51 47.41
MariyaSivoha 117.92 46.53
Nevermind 119.06 46.08
const07 115.91 44.29
anatolkukula 98.19 41.63
PLMN 89.91 33.34
Andy 89.36 33.12
zeromancer 78.09 29.36
PawlikDoc 102.24 27.50
swarowski 57.72 26.66
Vano-Kruger 39.37 22.03
Darina 47.78 19.75
darkwave 47.36 19.59
yaroslawww 35.15 18.70
yuliana 48.09 18.01
Tanya_Kononchuk 39.62 17.14
kiyaha 47.18 16.85
Argentina 42.62 16.85
RomaRoy 44.57 16.49
DrLight 36.89 16.26
Samael 33.99 15.82
Olena_Stepanenko 31.45 15.13
ZmiNA 38.35 14.49
lnpl 34.83 14.43
Shabo 32.82 14.39
чи не захопився хтось дитячими вагончиками
чи не втратив хтось відчуття присутнього (поза-сутнього)
арбітра (адміна) (горе-од-у(р)ма-на)
1131: авторів на сайті
це ж ціла спілка письменників
це ж вам не в носі (деінде)
президентськими виборами займатися 
це 86: активних
і лише 
613: заблукали



Квазісонет

Трагікомічна антитеза
на риторичному човні.
– Чом ні? –
сказали полонези,

в багні
вишукуючи стезі,
– Крейзі, –
гукаючи на дні.

Велике і мале – пусте!
Але! –
Не все так тихо

в світлі лиха!
Проте,
іти доводиться на те!..

-*-
пр. пора хр. хороші
кст. м’язи бт. гожим
лвт. небо повним ртм.
шкт. лейбу з снм. дртм.
і склк б не бл. забот
жбк. у рт. повний рт. 

-*-
ж е р л о ж е р ц і в
е р з а ц л и ц а р і в
л о г о с г о р д и н ь
р о д о с г о р д о с т и
п о л е г о л і в
р о з ч е р к м а в з е р а
с т і н а с т о л і т ь
в і з и р а / л у з е р а
к о л о н и к о л і н
р а м е н а а р е н
п а щ е к и п е ч е р
б е з щ е л е п и 
- - ч е р е п

-*-
Місиво самости
     мусолить світ
     сталістю стислости
Міх сміху –
     потіха довгого видиху:
     на короткий вдих –
     довгий видих
З милости богів
     увігне гнів кіготь слів
     у спокій
Тупіт-топік носорогів
     виведе на воду
голо-во-ломо-ногих
лого-во-моло-гони-
воло-го-мони-ш-ш-

-*-
надкуси мене шматочок
дуже ніжно надкуси
усмішкою крилатою 
вичави
співає тілокосилка
криком картатим
протікають тілом 
коріння цупких 
рослин
жадібно витру
з вуст твоїх садо-маду
знищу себе /тебе/
несподіванкою
пухне на тілі
гематома метеликів
метелики злизують кров
налиють 
в генделику келиха
роздутий як труп
цей діаґноз
пропалений наскрізь
циґаркою
мій улюблений сон
метелики вибухли
зранку
вкотре із тіла 
улюблений кокон

-*-
Смайлик е-мейлу,
келих холодної вклейки,
по самісінькі обценьки
йти по краю рейки..
Плід плоті – пліт похоті
у мерві холивохотінь
:
струнка тінь..
Стрази стресу – зарази
РЕСу-зу-кі тукі-Кентукі
:
Спокій нам-висне
насниться..

-*-
Люлі, люлі,
смачні пілюлі
смакують лорду
доволі гордо.

Гусі-пусі
лежать на пузі,
ковтають гречку
так недоречно.

За кадром кадр
Мандрує мавр,
Виходить в люди
І їсть фаст-фуди.

Агов-го-го!
– Туди його, –
кричать солдати
під ати-бати.

Невмерлий спів:
«Це мій, це мій…»
Готують сало
Таке замале!..

-*-
Життя на ша..
Вугілля рому
Мандрує гаубицями втіхи..
Мане монет виймає стріхи
І ловить язиком на дріт..
Нервові викладки,
Заціньте, яка із них
Вам до шмиги..
Приманює вертка тварина
Повз, проз і наскрізь
Гризти сміх..
На кому вигоріла торба,
Кому на ноги впав бандаж,
А в слові 
Земляниста морда
Чатує з ґвером на очах?
Не ви пихаті і усмішні
Не я, до болю жалюгідь..
Пускайте славні свої звірші
І всім сподобається,
всім.

-*-
На капелюсі Зязя
виюзюється пузом.
Істерики дівчат – 
на п’ять!
Виймає Зюзя свою музю
і тут дівчати
ати-бати – 
співать, співать, співать…
Ходім зі мною Зюзя-музя,
ти будеш більший за усіх!..
(і сміх по залі)
це-то сміх!
Із мого Зюзі роблять Рюзю
і переходить сміх до сліз,
і розкриваються всіх чакри,
і слух, і очі, енурез…
Ой ба…
Творяться дикі танці
і сміх, і гріх –
сектантських рех...
нутися можна 
і не знудитися…
Оце-то Зюзя!

-//-
Сьогодні
торкнувся мене 
у леті крил 
                    голуб.
До чого б це?..
5.11.09

-*-
надкуси мене шматочок
дуже ніжно надкуси
усмішкою крилатою 
вичави
співає тілокосилка
криком картатим
протікають тілом 
коріння цупких 
рослин
жадібно витру
з вуст твоїх садо-маду
знищу себе /тебе/
несподіванкою
пухне на тілі
гематома метеликів
метелики злизують кров
налиють 
в генделику келиха
роздутий як труп
цей діаґноз
пропалений наскрізь
циґаркою
мій улюблений сон
метелики вибухли
зранку
вкотре із тіла 
улюблений кокон

-*-
Цибаті батальйони
Стрибають у кальсони…
Сприймається на біс
Народний анархізм!

Купили автомата
Дів брата у халатах,
Створили прецедент,
Зігравши гепі-енд…

Малодчики (молочники)
Красиві позаочники,
Не бачити облуплені
Приватні ваші дупеньки…

Допоки на курок
Не тиснув Дон Кіхот,
Сприймається на біс
Народний анархізм!
23.11.09