АНЕКДОТИ ВІД ОЛЕГА ЛЕВЧЕНКА НА ЧЕСТЬ І СЛАВУ
МИСТЕЦЬКОЇ ҐІЛЬДІЇ “NЕАБИЩО”
1.
Йшли, йшли по широкій дорозі Ілля Стронґовський, Ромцьо Здорик і Олег Левченко і прийшли до великого каменя, на якому було написано… Подивились три богатиря постфутуризму та й закопали його.
2.
Розглядають твори невідомого автора Олег Левченко, Ілля Стронґовський та Ромцьо Здорик.
О л е г. Автор повторюється.
І л л я. Автору вже час виписатись з психлікарні.
Р о м ц ь о. Ну Вас у баню! Сам написав, сам і читати буду!
3.
Сидять на сходах Ромцьо Здорик, Ілля Стронґовський та Олег Левченко і діляться враженнями…
Р о м ц ь о. А?
І л л я. Я знаю!?
О л е г. Повна прострація!!!
4.
Сидять одиноко на засіданні Мистецької ґільдії “Неабищо” два прижиттєвих ґенія: Ілля Стронґовський та Олег Левченко і чекають третього. Через півтори години входить ошелешений Ромцьо Здорик: о-ото мені було… – чекав як дорогу каток переїде!
5.
Орґанізовують акцію на підтримку товаровиробника Ромцьо Здорик і Ілля Стронґовський під пам’ятником В.І.Л. Для солідности обрали пиво. З часом до Вóвки Леніна дійшло: для творців і теоретиків постфутуризму під лежачий камінь вода тече.
6.
Звертаються до Бога Ілля Стронґовський, Олег Левченко і Ромцьо Здорик: ну чого, Боже, нас, таких суперґеніяльних ніхто не хає? Боже, ну чого нас сприймають такими талановитими? Ну чого, Боже, нам так постійно везе? Боже? Боже?..
Тут Господь Бог нахиляє голову та й каже: втіха ви Моя, а як чіплятись за Мою бороду – питали?
7.
Сидить у своєму салоні краси ґурманка стилів Валентина Налапко й смакує чай. До салону входить естетка Ірена Радзивілл і після довгих вітальних процедур каже Валентині що йтиме у черниці. Для цього, продовжує Ірена, зробіть мені, будь ласка: сюди ось – срібного хрестика, сюди ось – білу рисочку, а сюди ось – преподобного Патрика, а сюди ось – мого ангéлика Фреді, а сюди…
В а л е н т и н а. М-мь, я-кий чай, то куди Ви зібрались?
8.
Ірена Радзивілл до Олега Левченка: Ти знаєш, що є божевілля?
О л е г. Не знав і знати не хочу!
І р е н а. Отож, полетіли!
9.
Підходить незнайомий хлопець до представника ґільдії, що грає на гітарі:
Х л о п е ц ь. Братан, дай пограти на гітарі!
І р е н а Р а д з и в і л л (із зачіскою хлопця. Повертаючись на репліку). Я не брат тобі, я – дєвочка!
10.
Прийшов якось у голову Олегові Левченко вислів: “поцілувати жабку”. Дуже довго Олег Левченко дивився і мудрував над цими двома словами. Потім збагнув, що це давно в житті його здійснилось.
11.
А м е р и к а, Н ь ю – Д ж е р с і, В е р о н і к а К а в у н. Америка емоцій не знає, немає з ким по духу поговорити.
У к р а ї н а, Ж и т о м и р, І р е н а Р а д з и в і л л (дивлячись на збайдужілих хлопців). Він не перевтомлюється – отже, не залишить по собі нащадків.
12.
У невимушеній розмові на об’єднанні "Роза Єрихонa":
Олег Левченко. Знаєте, я ще жодного разу не ображався на ті пaродії, що були написані про мене...
Костянтин Куликов. Не дочекаєшся! Цього ніколи і не буде!
Олег Левченко (до себе подумки, по кількох днях після). Навіть образливо!
13.
Зустрічає Олег Левченко автора численних книг Володимира Лясковського:
Олег Левченко. Доброго дня Вам пане Володимире! Як життя, творчість!
Володимир Лясковський. Та... як і у Вас... (Пауза). Нема чим пишаться!
2005 р.
Склав та занотував Олег Левченко
Немає коментарів:
Дописати коментар