Олег Левченко. Анекдоти з життя представників Мистецької ґільдії "Неабищо"

АНЕКДОТИ ВІД ОЛЕГА ЛЕВЧЕНКА НА ЧЕСТЬ І СЛАВУ 

МИСТЕЦЬКОЇ ҐІЛЬДІЇ “NЕАБИЩО”

1.

Йшли, йшли по широкій дорозі Ілля Стронґовський, Ромцьо Здорик і Олег Левченко і прийшли до великого каменя, на якому було написано… Подивились три богатиря постфутуризму та й закопали його.

2.

Розглядають твори невідомого автора Олег Левченко, Ілля Стронґовський та Ромцьо Здорик.

О л е г. Автор повторюється.

І л л я. Автору вже час виписатись з психлікарні.

Р о м ц ь о. Ну Вас у баню! Сам написав, сам і читати буду!

3.

Сидять на сходах Ромцьо Здорик, Ілля Стронґовський та Олег Левченко і діляться враженнями…

Р о м ц ь о. А?

І л л я. Я знаю!?

О л е г. Повна прострація!!!

4.

Сидять одиноко на засіданні Мистецької ґільдії “Неабищо” два прижиттєвих ґенія: Ілля Стронґовський та Олег Левченко і чекають третього. Через півтори години входить ошелешений Ромцьо Здорик: о-ото мені було… – чекав як дорогу каток переїде!

5.

Орґанізовують акцію на підтримку товаровиробника Ромцьо Здорик і Ілля Стронґовський під пам’ятником В.І.Л. Для солідности обрали пиво. З часом до Вóвки Леніна дійшло: для творців і теоретиків постфутуризму під лежачий камінь вода тече.

6.

Звертаються до Бога Ілля Стронґовський, Олег Левченко і Ромцьо Здорик: ну чого, Боже, нас, таких суперґеніяльних ніхто не хає? Боже, ну чого нас сприймають такими талановитими? Ну чого, Боже, нам так постійно везе? Боже? Боже?..

Тут Господь Бог нахиляє голову та й каже: втіха ви Моя, а як чіплятись за Мою бороду – питали?

7.

Сидить у своєму салоні краси ґурманка стилів Валентина Налапко й смакує чай. До салону входить естетка Ірена Радзивілл і після довгих вітальних процедур каже Валентині що йтиме у черниці. Для цього, продовжує Ірена, зробіть мені, будь ласка: сюди ось – срібного хрестика, сюди ось – білу рисочку, а сюди ось – преподобного Патрика, а сюди ось – мого ангéлика Фреді, а сюди…

В а л е н т и н а.  М-мь, я-кий чай, то куди Ви зібрались?

8.

Ірена Радзивілл до Олега Левченка: Ти знаєш, що є божевілля?

О л е г. Не знав і знати не хочу!

І р е н а. Отож, полетіли!

9.

Підходить незнайомий хлопець до представника ґільдії, що грає на гітарі:

Х л о п е ц ь. Братан, дай пограти на гітарі!

І р е н а  Р а д з и в і л л (із зачіскою хлопця. Повертаючись на репліку). Я не брат тобі, я – дєвочка!  

10.

Прийшов якось у голову Олегові Левченко вислів: “поцілувати жабку”. Дуже довго Олег Левченко дивився і мудрував над цими двома словами. Потім збагнув, що це давно в житті його здійснилось.

11.

 А м е р и к а, Н ь ю – Д ж е р с і,  В е р о н і к а  К а в у н. Америка емоцій не знає, немає з ким по духу поговорити.

У к р а ї н а,  Ж и т о м и р,  І р е н а   Р а д з и в і л л  (дивлячись на збайдужілих хлопців). Він не перевтомлюється – отже, не залишить по собі нащадків.

12.

У невимушеній розмові на об’єднанні "Роза Єрихонa":

Олег Левченко. Знаєте, я ще жодного разу не ображався на ті пaродії, що були написані про мене...

Костянтин Куликов. Не дочекаєшся! Цього ніколи і не буде! 

Олег Левченко (до себе подумки, по кількох днях після). Навіть образливо!

13.

Зустрічає Олег Левченко автора численних книг Володимира Лясковського:

Олег Левченко. Доброго дня Вам пане Володимире! Як життя, творчість!

Володимир Лясковський. Та... як і у Вас... (Пауза). Нема чим пишаться!

2005 р.

Склав та занотував Олег Левченко

Олег Левченко. Презентація поетичного театру Мистецької ґільдії "Неабищо" в Будинку письменників у Києві "Ми не самотні - ми просто перші"Києві

ЩО Є ТВОРЧІСТЬ?

або

Поетичний театр Мистецької ґільдії “Nеабищо”: представлення молодої поезії нашого краю 

з виставкою-презентацією творів молодих художників Житомира

“МИ НЕ САМОТНІ – МИ ПРОСТО ПЕРШІ!”

Що є творчість? Чим вона живе? Які у неї коріння? І біля яких джерел ці коріння – коріння, що мають живити нас?

Хліб, житній хліб – життя. Жива вода – молоко. Ми з давніх часів освячуємо ними своє життя, вогонь твóрчості, його нерв, біль – живить наше життя… і народжує радість, радість спілкування з цим світом. Наша пам’ять знає цей біль і радість, вони дісталися нам не тільки за наше життя, вони дісталися нам від батька, матері, бáтьківщини, батьківщини, усесвіту… і це дає нам повне відчуття щастя, нехай миттєвого… як промінь сонця в кроні дерева!

Поезія – хліб духу! 

Нам моторошно і боляче коли спостерігаємо, як у наш час, замість поезії (високого мистецтва), нам пропонують американський тип нового мислення. “Помиї”, що маємо вживати і вживлювати у національну свідомість, “заокруглені сідниці” на обкладинках журнальних, касові (грошові) кінопродукції виховують в нас не культурну, інтеліґентну людину, а людину зі стадним штибом мислення. 

Наш час, на шляху духовного відродження, потребує усвідомлення культурницьких цінностей, що закладені у глибинності нашого народу. Наш час прагне реалізувати свої національні можливості, зберегти свої національні корені, помножити за рахунок національно свідомої еліти свою ідентичність у поезії, музиці, мистецтві, театрі. Ми (народ України) прагнемо прилинути, стати часткою молодої поезії (молодої парості), що пробиватиметься у нашу свідомість щастям, радістю, любов’ю, вірою у світлу зорю нашого роду. Поезія як повітря, яким ми маємо дихати щодня!

Відкрити на широкий загал поезію, мистецтво і протиставити їх нашому часові – ось, яка головна мета була у представників Житомирської міської молодіжної орґанізації “Мистецька ґільдія “Nеабищо”, що представили поетичний театр 24 вересня у Будинку письменників України. на базі не тільки своїх творів, але й творів своїх краян.

Небайдужі до літератури та мистецтва ґільдійці спробували представити обличчя не просто  поезії свого краю, але й житомирську школу постфутуризму. То були обличчя молодих митців,  таких як Вероніка Кавун, Богдан Горобчук, Олена Лудченко, Ілля Стронґовський, Ірена Радзивілл, Валентина Налапко, Олег Левченко, Наталя Васьковська, Людмила Сайко, Сергій Кобилко, Володимир Гребьонкін та їх творчості неня – Галина Кавун. Представляв Мистецьку ґільдію “Nеабищо” голова Житомирської обласної орґанізації Національної спілки письменників України – Олексій Опанасюк. 

Поет творить словом. Художник творить світлом і живить барвами, своїми барвами, бо світ пропускає крізь себе… і всі присутні вдивлялись у світ картин Вероніки Кавун, Богдана Горобчука, Сергія Кобилка, Ірени Радзивілл, зорових поезій Олега Левченка, бо він уже був їхнім світом!

Відкривав вечір уривок з пісні Ніни Матвієнко “Молитва”. Ніна Матвієнко, як і представлені автори є уродженкою нашої землі, у її піснях звучить голос нашого краю, з пісенними джерелами рідної нам духовності. 

Вечір підсумував вірш Юрка Ґудзя “Ось чоловік, що надвечір…”, а також перший заступник голови НСП України Петро Осадчук – пречудовим пародійним кліпом-експромтом, її секретар Олесь Лупій, редактор ґазети “Житичі” Михайло Прилуцький – мудрим і дотепним аналізом. Наші спілкування із В’ячеславом Медведем. Євгеном Пашківським, Олексієм Микитенко, Оленою Степаненко, молодими літераторами Києва були пройняті чистотою і щирістю, які мали бачити на обличчях усіх творців поетичного дійства присутні, осяяні мистецтвом слова, фарби, дії на завершальній ноті. що підсилила Матвієнкова “Молитва”. 

Ми чуємо поезію, яку прагнемо розуміти. Ми її читаємо, вчитуємось і робимо маленькі відкриття. Ці відкриття запропонували автори, яких ми можемо бачити в нашому житті. Ми можемо їх чути, прагнути розуміти. Є ті, що на очах у нас відходять у вічність, як Юрко Ґудзь. Але й звучала поезія тих, що творять саме зараз – для нас. Сила поезії і мистецтва підкріплена режисерською роботою, втіленою у сценічному виконанні, поетичному оформленні зали картинами, зоровими поезіями, що підсилювало силу мистецтва, подивувала не тільки спілчан, але й запрошених молодих поетів, художників, молоду і не тільки еліту. 

Жити високому в наших серцях!

Олег Левченко, режисер, ведучий презентації.

Бюлетень. Про літературні організації, клуби, гурти, вітальні, посиденьки (Житомирщини).

Обласне літературне об’єднання ім. Бориса Тена одне з найдавніших (йому за 100 літ), нині об’єднує до 200 членів (його недавнє поповнення літературного корпусу – Оксана Горкуша, Володимир Даниленко, Василь Врублевський, Олександр Кулеш, нинішні молоді – Вероніка Кавун, Олег Левченко, Роман Сам Здорик, Юрій Малихін, Ілько Стронґовський). Керівний орган – рада, яку очолює голова – Василь Головецький, член НСПУ, заступник голови облорганізації НСПУ. Були керівниками у свій час Григорій Мачтет, Григорій Володимирський, Микола Кручинін, Іван Кочерга, Василь Земляк, Іван Стеценко, Михайло Клименко, Борис Тен, Василь Фольварочний, Михайло Пасічник, Валентин Грабовський, Юрко Ґудзь. Загально-обласні заняття – щомісячно. Адреса 10014, Житомир, майдан Рад, 12-а, об’єднання ім. Бориса Тена.

Літературна вітальня у Євгена Концевича, господарює Михайло Лєцкін. Адреса: 10008, м.Житомир, ІІ Шевченківський пров., 12.

“Тен-клуб”, діє з 90-х років. Започатковано Володимиром Даниленком та В’ячеславом Шнайдером. Керівник В’ячеслав Шнайдер. Приміщення житомирської обл. партії “Україна молода” або газета при Житомирській синагозі. “Тен-клуб”.

Житомирський обласний елітарний літературний клуб “Перевесло” імені Олени Теліги. (Засновник ґазета “Віче”). Керівник Олег Левченко. Заступник Наталя Васьковська. Адреса: редакція газети “Віче”, м. Житомир 10014 , вул. Київська, 6.

Клуб шанувальників поезій “Людмила” (клуб любителей поэзий “Людмила”). Керівник Людмила Лашкул. Проводить фестиваль поезій “Осіннє рандеву”, “Весняна палітра”. Приміщення житомирської філармонії.

Мистецька ґільдія прижиттєвих ґеніїв “Неабищо”. (Засновник ЖОО Спілки творчої молоді України “Ліґа АРТІС”). Голова Валентина Налапко, заступники голови Олег Левченко та Ілля Стронґовський. Приміщення обл. наукової бібліотеки. Адреса 10014, Житомир, майдан Рад, 12-а, Мистецька ґільдія “Неабищо”.

Об’єднання “Провінція”. Заснована 2000 року. Керівник Костянтин Куликов. м. Житомир, адреса: бібліотека будинку офіцерів м. Житомира. 

Клуб молодих авторів “VARIA” (Засновник ґазета “Житомирщина молода”). Керівник Юлія Зима. Засновано літом 2002 року. Адреса: м. Житомир, приміщення обласної партійної орґанізації СДПУ(О).

Літературна вітальня ім. Михайла Клименка при видавництві “Полісся”, діє з літа 2002 р., господарює Валентин Грабовський, член НСПУ, редактор видавництва “Полісся”, головний редактор газети “Народний лікар України”. Адреса: 10008, Житомир, вул. Т.Шевченка, 18-а.

Міське засідання імені Олега Ольжича. Керівник Анатолій Сірик. Заснування на початку 90-х. Тимчасово збори не проводяться.

Літературна вітальня журналу “Косень”. Господарює Наталя Васьковська і Галина Кавун. Адреса 10014. м. Житомир, майдан Рад, 12.

Міжреґіональне літературно-мистецьке об’єднання “Древлянка”, існує з 1985 року, з нього увійшли в літературу прозаїк Віктор Васильчук, поетка Галина Цепкова, циганський поет і музика Міха Козимиренко, керівник – Віктор Васильчук, член НСП України, член ради облорганізації НСПУ, діють при ньому видавництво (щороку 18-20 книг), газета “Літературний Коростень”, щорічне літературно-мистецьке свято “Просто так”. Адреса: 11500. Коростень, Житомирської області, вул. Кірова, 4-а, “Древлянка”.

Літературно-мистецьке об’єднання “Житичі” ім. Ів. Огієнка, діє з 1995 р., об’днує понад 25 членів (мають книги В.Сташук, Ніна Власенко, Олександр Крохун, Лариса Кононученко, Станіслав Губерначук), видає альманах “Житичі і світ”, керівник – Василь Сташук. Адреса 12600, Брусилів, Житомирської області, вул. Лісова, 9. “Житичі”.

Літературно-мистецька студія “Лесин край”, діє з 1990 р., об’єднує понад 30 членів, перший керівник – Юрій Ковальський, нині – Георгій Хіміч, член НСП України, редактор газети “Лесин край. Популярне в державі літературно-мистецьке свято “Лесині джерела”, виходить альманах “Зерниця”. Адреса: 117600, м. Новогдад-Волинський, Житомирської області. Газета “Лесин край”, літстудія.

Літературна студія Бердичева: “Бердич”, діє з 1980 р., керівник Олександр Папиш. Адреса, 13300, м. Бердичів, ред. Журналу “Бердич”, літстудія.

Літературна студія у Чуднові “Джерело”, діє з 1995 року. Світлана Ткачук. Адреса: м. Чуднів, Житомирська область, вул. Леніна, 95, літстудія “Джерело”.  

2004 рік.

 P.S. Цей бюлетень я підготував на прохання Олексія Євменовича Опанасюка, який роздавався під час однієї з літературно-музичної зустрічі в мистецькому відділі Обласної універсально-наукової бібліотеки Житомира. 

Скоромовки від Олега Левченка (лютий 2005 р.)

**

У присадку на провесні крізь приморозок проліски мовками-промовками обмінювалися.

7.02.05.

**

Дід не біг як болід 

з бородою на сто бід,

тож не зблід його сміх

і не кіт його зблід -

мить і хіть, і хід, як мідь.

7.02.05.

**

Сміх і гріх, і сніг ліг на горіхи. Переміг він їх, як ліг він на поріг.

7.02.05.

**

Кирпатий краб картатих карт зробив вітряк петард. Підкравшись брат узяв краба за карк, тому що крабу брат є друг й навіщо крабу карб за трюк.

9.02.05.

**

Смак - їсти "Віскас" для кіски, зріс, як тісто замісили з тим, що залишилося у її мисці.

9.02.05.