неділя, 1 листопада 2020 р.

Олег Левченко. Поезії 2002-2004 рр.

=\\=
дівчина йшла розмахуючи 
потім розкидуючи 
                                 згодом 
розкидуючи 
                     спочатку рукавами 
ще трохи 
                й руками

=\\=
П’ю пиво.
Згадую про сумне майбутнє.
…згіркла горілка.
Слава Україні.
Навіки слава.
17.07.02.

=\\=
Ніс з приколом.
У проколотому – багато філософії.
Цікаво бути носієм розуму.
20.07.02.

=\\=
малюк вийшов з моря
і почав сцяти на берег
море показало емоцію
27.07.02.

УКРАЇНЦІ-МАЗОХІСТИ

І.
кажуть
мистець мусить бути хірурґом
мистець мусить різати
різати свої твори
себе

ІІ.
я ріжу норми
вирізаю стереотипи
боляче
не мені

я обрізаний
27.07.02.

МАТИ-NOVA

продамо свою мати
на
Всесвітніх торгах
у боргах як в боргах
мах на мах
ми – махатми
ми – максималісти
самі знаємо всі за
всім покажемо всі сра
всі сі відчуємо на що
ні нáщо а за що
ми ма-му хочемо за гроші
вам – шановні
в ім’я свого

УКРАЇНА-NOVA
шухер шахти і заводи
шухер на шу науковість
шу на у хер на шу мати
на
Всесвітніх торгах
продамо
в ім’я свого
УКРАЇНА-NOVA
27.07.02

КОЛИ КОЛА
ліс (павза)
український (павза)
справжній (крапка)
На землі валяється залишок
Американської цивілізації (? кома)
масової культури (? кома)
епохи ґлобалізації (…х?)
я – співучасник (фініш)
28.07.02.

=\\=
перехожі в темпі
ля-ля-ля
ляля-ляля-ля
йдуть
живуть
римують ритм
свого життя
собі
ногами
тілами
вустами
ще неіснуючими
крилами
по землі
множиться на х-число
маленьке еґо
28.07.02.

=\\=
правда кричить
(кричуща правда)
?
чуєш правду крикуна
30.07.02.

=\\=
навпроти нічної самотности
реве корова
боляче
до Бога
ранок пахнутиме рибою і зрадою
розуму
30.07.02.

=\\=
?
із відпрацьованими шлунками
?
причепився як радянський презерватив до пеніса
?
я маю сало, отже я – крутий
?
бігають автентичні цяцьки
?
засмальцьовані цицьки
?
захлоровані хелпи
?
слиняві в сливах пальці
?
із тонкотілими вустами
?
плавають у воді целофани, діти
?
комарі-терористи
?
неонеабищо
?
сентиментальні галюцинації
21~30.07.02.

=\\=
самозакоханий óсобень
як активізований пеніс
у шкаралупу гордої самотности
дівчини
шизоїдну масу
інтенсивно вмочав
у мовчання
берег тілесного кольору
31.07.02.

=\\=
ейфорія ех
ельф на
одежа лева
на Ейфелевій вежі
зникомими
були не ми
як камінь і
альфонс над ліжком
ельф у ліжку
ах ніжно
маємо на крилах
пір’я
17.08.02.

=\\=
я між ні на ніжно мажу
миршаві чую марші
шиє біль у шию нерви
зашиває візерунком
у присутність хиби хоку
хоче світ тримати ма-ти
із цидулочки на ци-сто
смокче мочить світом кожен
хто морочиться у очі
я на мі-зем зя узваром
18.08.02.

АДМІНІСТРАТОР

Виблюнути думку
І піти на соціяльний горщик.
21.08.02.

=\\=
Іноді хочеться сісти
І просто собі заплакати
Але хтось підійде
І прошепоче на вухо
Збоченець
25.08.02.

=\\=
Вмочити пенсне
У пісне
Прісно і навіки вічні
Піснею
Буде руху рок
Мовиться педаґоґ
27.08.02.

=\\=
Новообрана влада
Почала працювати
З тонкою матерією
30.08.02.

=\\=
Клоун ах
У нерівних скавуліннях плоті
Клонує 
Клумби на руках
1.09.02

=\\=
Пахне дівчина солоним огірком
Її обличчя кропом
Серце медом
1.09.02.

=\\=
Загинаючи пальці вічности
Мо-ма
Ти намагаєшся врятувати світ
Через кризу бога
Зі своєю винятковістю
1.09.02.

=\\=
До тебе торкнувся язик мого тіла
Ти бачиш як я говорити умію
13.09.02

=\\=
Собака-жебрак заглядає у душу
Смітника світу
Сміхом там для неї люди
З целофану наче харч
Голова моя приблуда
Дура дура ще раз дура
Вигинається у пащу
Всезагального як бозя
Смітника
19.09.02.

=\\=
україно-мазохісто
зачиняйте чемно місто
вичленовуйте поези
і намистуйте на тези
 
Наступ фашіо на тіло<
Фарб вимащує пластичність>
Настіж мозок плодовитий<
Фарс гаптує світло тепле<

Кришеш в серце меломана>
Голос сірого з кишені<
Крихи зла ламають білі>
Колосисті в небо рейки<
28.09.02.

=\\=
Хиріють коло хрестоносці
Несуть свої хрести 
Аркуші
Списані поезією
В правах шизофренії
Хиріє бібліос життя
В руках християнина
Хиріє віршами зловісне
Я
2.10.02.

РОЗВІДКА

Золотою голкою
Зло шию
Вишиваю на шию
Безголової нагоди
Подорожей
Приходь
Нагода ця ж чудо
Ва і добра бо
Ти наколола а не ви шила
Знай де ну вершину
Стежкою голки золотої
Мої шляхи з то бою що
Тримають насолоду
У вічне золо
То нічне
Урбаністичне
Селище любові у бозі новому
Тому
Маґічна стежка
Зосереджена на застереженнях
Стане безголовим головним
Темпом розвитку
Зі спонукань красуні розвідки
2.10.02.


=\\=
убиті салом москалі…
…хоч безголові солов’ї

Ось тут
Червоним пре калина в очі
Сичить у співах соловей
Символя* душеньку морочить
Убитий салом іудей
Осьо
Живі вінки кладуть як мати
Й цілують чисті прапори
А потім йдуть в смердючі хати
Щоб дулі звісити згори
Або
Мабуть їм якось в цьому світі
Й мені вже якось повезе
Я не дивитимусь як діти
Вмирають з кавою р.з.
3.10.02.

=\\=
Тільки уяви
На біґ-борд клеють твою свідомість
6.10.02.

=\\=
в огонь в огонь в огонь
біблію біблію біблію
вона не вміє говорити
гартуйте очі
збоченці
бляді
курви
повії
жіночі особні
що світу божого
крізь біблію
не бачать
!
закрийте очі на причину
зробіть причину
чинять очі
– ! –
збоченці
9.10.02.

=\\=
Ти став носієм розуму
Твій можечок інфікований
І натовп
Крізь ліве око
Вчасного
Стоятиме козлом
На якому тренуватимуться
Барани
16.10.02.

=\\=
Ти загубив мораль, як стільниковий телефон.
Тепер тобі доводиться тинятись по місту,
щоб зателефонувати найліпшому другові –
Сумлінню.
19.10.02.

=\\=
Ну що ж, помацайте будь ласка!
мені пасує винятковість,
якщо мій прес як у гімнаста
з хрусткою думкою у лобі
не стане збоченнєвим гаслом:
“Ідіть! Шукати ґлюка – годі!”

На еротичних телефонах
сидять назбочені жерці,
а ти 
кохаєшся ночами 
з гудками
пі-пі-пі!..
19.10.02.

=\\=
Ви отримали орґазм?

ТАК                    НІ

Зайве закреслити.
26.10.02.

=\\=
у небо злітають
з землі целофани
вже бабине літо давно
28.10.02.

=\\=
із реліґійною попсою,
на покалічених руках,
йдуть трафаретами любові
пророки світських барикад.
й ураз працює обережність,
й ураз спрацьовує попса:
ми стоїмо за незалежність
з портретом вовки іліча.
химерить дух п’янка досада –
у нас з учора дискомфорт,
а мо’ депресія, як натяк
зробити Вчасності акорд.
15.11.02.

=\\=
чіпляється анґел-метелик крилом
і пише пилком свого щастя
по аркушах
ґлосо
лалію
19.11.02.

БІЛЬ
Хтось про своє.
Хтось
про особисте.
16.12.02.

=\\=
я куштую цукерку мистецтва
попередньо викидаючи юридичність обгортки
у кращому випадку такі речі можна бачити 
у два фантика
один з них обов’язково дешевий
сьогодні мені до рук потрапила обгортка
із написом
“NЕАБИЩО”
я був біля смітника
отже я її зґвалтував
24.12.02

=\\=
коли тебе відвідує порожнеча
і ти не згадаєш
що твоя участь у цьому світі
є свідченням про існування вічности
а твоя творчість
є свідченням про існування фіґні
і взагалі
ти як збоченець
про існування себе як збочення
на тлі душевномасової прострації
стаєш байдужим до проявів нерефлекторного
…подивись на своє тіло
згадай про існування Вчасного
1.01.03.

=\\=
малювати бога
тримаючи в руці
на помаранчевому
зараз
ми були такими довірливими
але ко…латання серця
гай би вчорашніми ми були
для завтрашніх
ран
я змушую павзу знайти своє місце
1.01.03.

=\\=
Плутавно зволожуючи волосся
у солодких запахах Різдва –
міркувала бути коханкою…
Пелюстка обвітрена ніжністю долоні
пестила твої груди…
За похоронною процесією спогадів
губились смакові розваги рук.
…Враз – “пальці під ребро:
я була піаністкою!”
4.01.03.

=\\=
Фатальність.
Зупинився час
добігаючи кінця.
5.01.03.

=\\=
губами
амінь стогне миш
регоче в оплесках папір
шикуйся натовпе
на бренд
шварґоче “мур-а-мур”…
упс! командир

пласт ще пласт ще миш
їж пласт їж пласт їж ще
фарс вихаркує
фейс
м’язи усмішки як клей
“ша” – вишурхуєте мише?
га-га-га

раз-два даз-рва
зав-дар ваз-рад
зір-ви-го ви зір дір спазмами
нафіґ А та голова?

липне лейблаю Ріка
вифіґ-викрутка
шик-пан-доза з циклом
жіночности
ех же баба
кам’яна й
а очі виблює рука
вша й запрошуєш у рай
30.01.03.

=\\=
годинникові шпичаки
навіжені церемоніяли
голоґрамні голодранці нині
лізуть м’ясом на паркани
мозолистим файним
шкребуться по металу
роблять мотлох
на шкандальні шпальта
розпанахуючи гачками зябра
якнайменше задля
святости смолоскипів янґольства
1.02.03.

=\\=
псуй::розжовуй каніфоль
мочить змінність фрукт планктонний
66::за інструкцією Бозі
рафінуй свою ::юбов
розтривожуй оцет
інстинктивністю структури
як селюк веди корови
на ін_дусtрію думок
ніж::загоюючи рани
інсталює богослов
поглинай себе фруктозо
бракоробністю чіп-арту
брязкотіння твого варто
буде кров і будівництво
1.02.03.

=\\=
…недалеко твого вічного…
посеред асфальту й радіяційного бетону…
мовчали після темряви зіниці…
на землю вже котру годину падало біле пір’я…
…на небі духовна війна…
3.02.03.

=\\=
симетричного ранку ’…’ навпроти вчорашньої лінії, що полишала пам’ять… пальці тримали бісер ’…’ бісер продавав руки ’…’ схлип води ’…’ хрест на грудях ’’’ пальці Бога ’’’ завтра буде Богом ’…’ тебе чекання ’…’ коли свічка не згасла ’…’ твій зморений янґол
3.02.03.

=\\=
Коли гахнуть об стіну годинником –
зупиниться спина і стіна
увігнана в землю
не летітиме зі світовою швидкістю
Час прикутий до ліжка
відімкне вічність
зазирнувши до дзьобика зозульки.
3.02.03.


ПОСТФУТУРПАРОДІЯ
на Ромця Здорика

жабки вмирають радісно
дійсно
подейкують навіть цікаво
файно
жити
й дуже себе любити
в стогнучих жабках у житі
мрії нав’язливі здійснюють ночі –
в серце кілочок
прошу я панно
дайте мені
жабки
шматочок
6.02.03.

=\\=
дарма самотній будинок
на останній конвертній хвилі вибуху
механізує ретро-ранок
зникаючи у лушпиннях погляду
7.02.03.


ГІМН ! NЕАБИЩО ! ЗАПИТАЛЬНИЙ

Відщебетали солов’ї,
Повимирали мастодонти.
І ось, наразі, ми – Творці
Стереотипні нищим тромби!

Невже знайшли відзнаки слави
Ми в літрах випитої кави?

Ми не жевжики і не нудисти,
Не гальмові хохли і ляхи,
Ми – митці, ми – постфутуристи,
Б’ємо в гріб клясиків цвяхи… (слова приспіву Б.Горобчука)

З догісторичністю в крові –
Душею ми, давно не грішні,
Клоновані, зухвалі, молоді
Даруємо вам власне неабищо!

Невже кохаючись у житі
Не пофіґ жабкам файно жити?

Бо сенс життя в нас – ґеніяльність,
Післямайбутній часоплин,
Що крізь технічну віртуальність
Шанує збочення хвилин!

Невже індустрія і бітум 
Згубили цілісності світу?

=\\=
Ще не вмерла скибка сала в нашій Україні
І любов до нас не згасла в українських свинях.
Ще бентежить нашу думку часничок в прикуску
Та розжовування в м’якіть щелепових мускул
Цей до болю вітчизняний виріб харчування,
Цей душевний та старий метод виживання.

Ще не вмерла скибка сала в нашій Україні,
Ще свідомість українця не вгамує слини.
Ще горітиме любов білувати туші,
Це не бублик розжувати президенту Бушу.
Смакуватиме в устах цей продукт сакральний,
Будуть співи серед нас істинно гортальні!
16.04.03.

=\\=
За що не любити Америку
І прапор смугастий з зірками?
За те, що багатство матерії
Блискуче доповнене нами?

За що не любити Америку,
Яка демократії донор,
Цінуючи зміст арифметики,
Вливає стабільний в нас долар?

За що не любити Америку,
Яка нас годує, як мати 
Та крилить* в пісенну поетику
Слухняних нащадків де Сада?

За що не любити Америку?
В ній приклад свободи народів,
Які не зогнили в генделику,
Які не ховаються в Бозі!?

О слався народе Америки
У справжньому вжинку податків!
Міцнішай прекрасна Америко
З опікою наших нащадків!

Америка з оралом – Америка – це клас!
Америку на сало! Америка для нас!

О сестри, брати і сусіди,
Америку в свинях любіть!
Тоді не відвідають біди,
Що так вбитим салом болить!
17,18.04.03.

=\\=
1: більше вас
2: більше маса
3: більше емоцій
≡ менше розуму?
3: краще менше
2: краще вдвох
! краще я сам
20.04.03.

=\\=
змінився час
змінились ролі
28.04.03.

=\\=
Протилежні слова
В протилежних людей
Віднайти хочуть зміст.
16.05.03.

=\\=
Крізь пори головного мозку
Віднаходить розум світло.
30.05.03.

=\\=
Природа пахне спермою.
Київське шосе відпочиває
в останній день весни.
30.05.03.

=\\=
Квіточить свіжий мед 
у молоці сонця
в суниці теплих слів
й на скибку хліба білого.
Чутливі вуста 
пестять пошептами ніжними.
30.05.03.

=\\=
Мене розривають слова,
але мовчу.
Полишаю святість білого аркушу.
6.06.03.

=\\=
Закономірність:
нищити сильних за себе.
Займатиму себе розташуванням часу.
6.06.03.

=\\=
Втамовую спрагу
з розчулених вуст твоїх,
знаходжу ніжність
в чистоті погляду твого…
Поглянь, твоя присутність
спонукає й комп’ютер писати поезію!
6.07.03.

=\\=
Спокійний погляд мій
Задумливий, сторонній,
Тебе щохвилі вабить
Шукати й віднайти…
Чому ж тоді
цих струн, які ладнаєш,
торкнутися боїшся ти?..
5,10.07.03.

=\\=
Тобі я майбутнє й минуле не зичу,
Твій праведний шлях: кульмінація болю…
А в жмені осяяні кров’ю обличчя
І буднів брудних височить крематорій.

Ти схожий на того, що буде не завтра,
Ховаючи серце в емоцію світла.
Поглянь, як в рефлекторах кожного кадру
Ти змінюєш простір, пророчиш на дійсність.

Нам жити не боляче в травмах суспільства,
Нам просто б уникнути слів несміливих
Й давно примиритися свідком насильства:
Коріння ідей вивертає могили.
9-10.07.03.

=\\=
Реальність непорочно зачавши майбутнє, 
нарешті втратила цноту.

Непорочні зачаття в співпраці із Богом,
Ексґумація душ для великих ідей,
Новоявлення цноти у місті Нью-Содом
І зручний ґонорар для майбутніх дітей…

Розпанаханість вір стимулює на краще,
Обладунки життя терплять глупий вогонь.
О, прозрілий народе, на часі ледащий,
Як гуде твоя кров, плоть землі для долонь!

Елітарність слугує метою обгортки,
В поколінні травмованім час ножовить*;
Лона масових NEOстей “тішать” аборти,
Наречена у білім best-плоттям крильмить*.
12-14.07.03.

=\\=
Хіба ви, усі разом узяті, більше мого "бля!"?
Фіґня! Ха!
Випечіть золотцем блюдце на сонці
й нехай кайма та стане 
зашморгом не для душі й тіла...
Нехай зашморгне
рученьки ваші білі
венно вмиті кров’ю.
Хіба ви, усі разом узяті,
більше мого "бля!"?
Га?
(Через кілька хвилин розумової павзи 
"Га" було розірвано на висусіле "Ха")
6.05.04

=\\=
Я – ідіот,
мені руку в рот покласти,
як hot-dog.
В мене звивини 
не замилили
наче жопу –
Ви.
Лягайте, “лабайте”,
лапайте всі,
адже тримати за горло
ми славні 
мерці.
Жуйте, надкушуйте, тіште
лоби,
ми – лише ті,
ми іще ті,
ми – не ще пі…
Зуби зчепи й душу здери –
шліца не має на тобі.
22.08.04. 

=\\=

Звучать слова 
одне від одного окремі,
за формою далекі від життя.
А я на груди хочу взяти
кілька премій
і жінку, що ґвалтує від стегна.
Мені не треба пам’ятника з глини,
мені давно не треба “від болта”,
я хочу правду мати у кишені
й не нюхати сусідського вірша.
28.09.04.

* - неологізми.

Копірайт: Олег Левченко, 2002-2004 рр.

Олег Левченко. Передмова до книжки Любови Годлевської

ПО КІЛЬКОХ СЛОВАХ, ДО ПОЧАТКУ

З чорного, головою на біле, звисає Божич розіп’ятий асфальтом. Катований асфальт прикрашали пожухлі дизайни авт. Мою увагу привернула до себе його долоня. Між пальці, котрі тримали сонце, нині гусла блакитна кров. Збіг?.. Але вчора природа здійснила кровопускання хмарам. У повітрі з вчорашнього дня гербарна ниність зберегла меланхолійний запах вічности. Люди мовчки хилили голови, які гризла невідома альтернатива колишньому.

Не хвилюйся, твою думку поки що гріє тепла куля випущена незнайомцем з потойбіччя вул.Лівої.

Зачала плакати біла вода. Кривоточили рожеві усмішки Йому знайомих. Палало небо в передсвічах часу. ЛаМало Дух. Як тельбухи вилазила духовність. Вбите еGo не існувало б вбитістю за своєї раненої присутности. Мовчала планета незайманих сірників. Твій мозок вкрала сива ніч; сива, як розплавлене срібло, як вбита свідомість на межі білого аркушу. Почалося спрагле бачення втраченого Бога. Обшмульгані словотексти перестали приховувати за голизною білого — Бога. Бог втратив популярність, але здобув розумних Собі. Дивно, але Бог не випробовував нас, Він виховував у нас мазохістів, будучи між нас Садистом.

Світ втратив Бога, але здобув світло в кінці болю.

Бог перестав бути синонімом слову Біль. Божий задум розцінили як гісторію, котра ніколи не народжена повторитись. Сталась ера білого аркушу з білими плямами на білій історії. Пізно чекати: ми обважнілі сіркою приймаємо в себе білість Сонця випущеного Божичем з ослаблої долоні.

А думку креше гармонія болю: не я розпинаюсь — мене розпинають!


Олег Левченко, ґеній.