Ставши нею,
пройдусь п’яною травою,
не від вітру,
що закинув у кишеню вікна
камінь,
як павук, що чекав на злого,
напнувши павутиння у склі;
не від сонця,
що мало смак прокислого
для синього язика неба;
а від самого себе,
там, де я є присутній.
6.02.01.
Левченко О.Г. Вірш: "Ставши нею..." / Олег Левченко. Розташування простору : гормональні поезії (зшиток другий) / Житомир : [б.в.], 2004. - 84 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо" ; вип.19). - С.13.
Немає коментарів:
Дописати коментар