Величаво, літургічно
Сходить сонце в неба синь.
Світлим променем магічно
Розчиняє ночі тінь.
Сон-видіння вже зникає,
Ранок, наче немовля,
Рученята простягяє,
Сонце сповнює життя.
З материнською любов’ю,
Прикрашаючи блакить,
Що охоплює всю землю,
Сяйво шле дитині мить;
Мить чарівну нескінченну
У колиску назавжди
Ллє любов благословенну
Також батько - дух землі.
Левченко О.Г. Ранок-дитина : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 6.
Немає коментарів:
Дописати коментар