У статті здійснено комплексний порівняльний аналіз двох ранніх поетичних збірок житомирського поета Левченка Олега Георгійовича — «Подих» (Житомир: Видання газети «Житомир», 1999) і «Камертон почуттів / Камертон чувств» (Житомир: Видання газети «Житомир», 2000). На підставі повних текстів, розглянуто (1) домінантні тематичні блоки, (2) поетичну техніку та стилістичні зміни, (3) специфіку двомовної практики та самоперекладу як творчого методу. Текст супроводжується прикладами (цитатами), порівняннями та опорою на сучасні наукові підходи до феномену self-translation і регіональної поетики.
1. Вступ: корпус, джерела й метод
Матеріал дослідження: повні тексти збірок «Подих» (1999) та «Камертон почуттів / Камертон чувств» (2000), надрукованих у Житомирі у видавництві газети «ЖИТОМИР» (ISBN відповідно 5-7592-0506-4 і 5-7592-0522-6). Біографічні відомості про автора (рік народження, місце діяльності, участь у місцевих літературних ініціативах) підтверджуються локальними публікаціями та портретними довідками (див. наприклад біографічні дані в інтернет-архівах і блогах автора).
Методологія: комбінований підхід — формальний (аналіз звуково-ритмічних структур, риторичних фігур), семантико-синтаксичний (читання образних комплексів і наголосів), та компаративістський (паралельний аналіз текстів російська ↔ українська у «Камертоні»). Аналітична рамка також опирається на сучасні дослідження self-translation / self-translation theory, щоб інтерпретувати практику автора як акт ідентичності і мовної рефлексії.
2. Тематичні кластери і семантичні осі
2.1. «Подих»: природа, інтимність, молитва
У «Подиху» сконцентровано багатий арсенал природних образів: небо, хмари, вітер, весна, бузок, поліські гаї. Повторюваний мотив «подиху» у багатьох віршах працює як структурна метафора: він одночасно означає ритм життя, джерело голосу й почуття (пор. «Ледь дихає промінь в обіймах…», «Подих бузковий в повітрі несеться…»). Ліричний суб’єкт у цих текстах переважно внутрішньо повернений до переживань, інколи — до духовного діалогу («Крізь терни до Бога»), інколи — до адресованого кохання («Натхненниця», «Я Ваші цілував уста»). Загальна тональність — камерна, схильна до мелодики рядка та образної простоти.
2.2. «Камертон почуттів»: двомовність, етика, суспільна площина
«Камертон почуттів» містить дві важливі ознаки: по-перше, у виданні присутні авторські російські оригінали поруч з українськими версіями; по-друге, тематика ширша й інколи більш категорична: моральна діагностика («Лестун в усім хамелеон»), релігійні апеляції («Хай стелиться шляхом життя…», звернення до віри), соціально-історичні образи («Смертю прорізують долю / Чорні троянди війни», «Росія, п’яна Росія»). Авторська передмова прямо декларує мотивацію: «виборюючи за допомогою пера право української мови звучати... я просто не міг не дозволити собі спробувати зробити переклад…». Це перетворює «Камертон» на простір мовної самопросвіти й естетичної перевірки власного голосу. (див. тексти у збірці).
3. Поетика і стиль: від інтонації-подиху до камертона-афоризму
3.1. Ритм і звук
У «Подиху» часто присутні короткі, інтонаційно «дихаючі» рядки, повтори й алітерації, що імітують вдих-видих: прикладом служать рядки «Ледь дихає промінь…», «Подих вітру / Вітер бурхливий…» (використання синтаксичних розривів як ритмічного пристрою). У «Камертоні» ритм іноді вирівнюється в бік афористичної, максимально виразної фрази (напр.: «Тілесним раюванням днів / Не загордись, душа незряча»), що наближує слово до повчального, суджального тону.
3.2. Образна палітра й семантична щільність
«Подих» — збірка, де домінує «економна» метафора: образи переважно зрозумілі, подібні до народної пісні. Камертон демонструє більшу семантичну насиченість, інколи — метафоричну жорсткість («шматки ржавіючого неба», «чорні троянди війни»), яка зафарбовує тексти в трагічній або протестній тональності.
4. Самопереклад як метод: теоретична рамка і практичні наслідки
Двомовна структура збірки «Камертон почуттів» поміщає автора у поле теорії self-translation, яка має власну розгалужену літературу. У перекладознавстві self-translation інтерпретується як акт «білінгвального письма», де автор-перекладач може або зберегти прагнення до еквівалентності, або свідомо «переписати» текст, створюючи автономний інтертекст (див. Hokenson & Munson, 2006; Bassnett; праці, що розглядають самопереклад як творчий перебіг).
На практиці Левченко вдається до різних стратегій: іноді український варіант лишається максимально близьким до російського, іноді відбувається стилістична адаптація до української поетичної інтонації (заміна слів, зміна фразеології), що зсуває тон. Приклад: російський рядок «Кудрявая ночь, дай в тебе искупаться…» → український «В тобі дай скупатися, ніч кучерява…» — тут збережено образ, проте в українському перекладі підсилено народну звучність («коси», «скупатися») і дещо інша метрика в рядку. Такий тип корекції в самоперекладі має дві наслідки: (1) він є актом мовної аутентифікації, (2) він виступає як інструмент переосмислення авторського голосу (тобто «камертон» у практиці). Теоретично це кореспондує з ідеями про самопереклад як «переписування» (rewriting) і як способи автотворчого перетлумачення.
5. Приклади порівняльного аналізу (вибрані пари)
Нижче — три ілюстративні пари з «Камертону» з коротким аналізом трансформацій:
Пара 1. «Кудрявая ночь…» (рос.) ↔ «В тобі дай скупатися, ніч кучерява…» (укр.)
Факти: Оригінал малює місячну, інтимну ніч, що є майже класичною лірико-романтичною картиною. Український варіант зберігає метафору «кос», але вводить більш образні локальні епітети — збільшує фольклорну інтонацію. Це зміщення підкреслює прагнення перекладача підлаштувати рядок до «національного» звучання.
Пара 2. «Куски ржавеющего неба…» (рос.) ↔ «Шматки ржавіючого неба…» (укр.)
Факти: Образ руйнування «неба» як знака глобальної тривоги перекладається майже дослівно; український варіант зберігає агресивну метафору, але у перекладі відчутні лексичні акценти, що роблять фразу більш тяжкою в звучанні. Така мінімальна адаптація підкреслює авторську інтенцію загострити соціальну рефлексію.
Пара 3. «Лесть смеётся, как безумец…» ↔ «Божевільністю сміються / Солод-лестощі в словах.»
Факти: У цій парі переклад робить інверсію семантики: російський текст — риторична інвектива з прямим порівнянням, український варіант інколи додає кальку чи перестановки, що змінюють ритм. Тут видно, як самопереклад може виявити недостатню свободу мови й одночасно сприяти її «припасуванню» до українського контексту.
6. Поетичні траєкторії: синтез результатів
Аналізується кілька узагальнень:
1. Стилістична еволюція. Левченко рухається від камерної, імпресіоністично-природної ліріки (Подих) до більш наративно-афористичної, іноді риторичної поезії (Камертон). Ця еволюція простежується в багатьох рядках і тематичних переходах. (Пор. теми природи в «Подиху» і соціально-етичні мотиви в «Камертоні».)
2. Мовна самосвідомість. Практика самоперекладу у «Камертоні» не є лише технічною процедурою — вона відображає прагнення автора «налагодити» рідний голос. Це відповідає теоретичним уявленням про self-translation як інструмент самопредставлення й ідентичнісного налаштування (див. Hokenson & Munson; Bassnett; сучасні статті з self-translation).
3. Роль локального контексту. Житомирська публікація й публікаційний контекст (видавництво газети «Житомир», участь автора у місцевих літоб’єднаннях) підкреслюють регіональний характер творчості; водночас теми виймають поета на ширший суспільно-етичний рівень (воєнні образи, віра, притчі моралі). Літературна сцена регіону та локальні альманахи є важливим ресурсом для розуміння позиціонування автора.
7. Теоретичні зауваги й співставлення з існуючими дослідженнями
У перекладознавстві останніх двадцяти років самопереклад розглядають не як побічний жанр, а як явище, що дозволяє виявити механізми авторської адаптації між мовами і культурами (Hokenson & Munson; дослідження останніх років, напр. Ma 2024). Дехто навіть описує self-translation як стадію творчого розвитку для двомовних авторів (перехід «від випадкового самоперекладача до транслінгвального автора»). Ці підходи корелюють із поведінкою Левченка: переклад у Камертоні — це спосіб мовної інтервенції, а не проста транскрипція.
Крім того, у перекладі теоретики звертають увагу на те, що самопереклад часто є «переписуванням» — автор може свідомо змінити тон, семантику або навіть світоглядні акценти. Це співзвучно спостереженим трансформаціям у парах російська↔українська в «Камертоні».
8. Висновки
1. Диптих «Подих — Камертон» репрезентує естетичну траєкторію: від внутрішньої, прирідної лірики до відкритої мовної практики, яка ставить питання тону, етики та суспільної відповідальності.
2. Self-translation у «Камертоні» не є випадковим: це свідомий методичний крок, спрямований на «налаштування» голосу поета в українській мові; такий акт має як художні, так і ідентичнісні наслідки.
3. Локальний контекст (Житомир) важливий для розуміння появи та публікації цих книжок: регіональна сцена формувала як стилістичні моделі, так і публікаційні можливості автора.
9. Пропозиції для подальших досліджень
— Рядковий по-рядковий компаративний розбір 6–8 ключових пар (рос.→укр.) із «Камертону» для деталізації прийомів адаптації.
— Соціологічне дослідження відгуків у місцевих періодичних виданнях (рецензії, замітки) задля реконструкції сприйняття авторської двомовності на локальному рівні.
— Порівняльний аналіз з іншими українськими поетами, що практикували self-translation наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. (українська діаспора, двомовні автори).
10. Джерела (використані й рекомендовані)
Первинні джерела (корпус дослідження)
Левченко, О. Г. Подих. Виготовлено у центрі оперативної поліграфії обласної газети «ЖИТОМИР», Житомир, 1999. ISBN 5-7592-0506-4.
Левченко, О. Г. Камертон почуттів / Камертон чувств. Паралельний переклад авторських поезій з російської на українську. Виготовлено у центрі оперативної поліграфії обласної газети «ЖИТОМИР», Житомир, 2000. ISBN 5-7592-0522-6. (Російські оригінали і українські варіанти використано як об’єкт компаративного аналізу.)
Теоретичні й контекстуальні джерела (вибране)
Hokenson, Jan Walsh; Munson, Marcella. The Bilingual Text: History and Theory of Literary Self-Translation. Manchester: St. Jerome, 2007.
Bassnett, Susan; Lefevere, André (eds.). Translation, Rewriting, and the Manipulation of Literary Fame. Routledge, 1990 (і суміжні праці). (Класика теорії перекладу, корисна при інтерпретації переписування в перекладі).
Ma, Y. (2024). Self-translation, Rewriting and Translingual Address (стаття/монографія) — сучасні підходи до аналізу самоперекладу та його соціокультурних наслідків.
Dar, Irfan Ahmad. The Self and the Other: Some Reflections on Self-Translation. Translation Today, vol. 13, no. 2. (Оглядове дослідження ролі самоперекладача-автора).
Локальні / біографічні джерела (допоміжні)
Блог/портретні сторінки та локальні довідки про О. Левченка (інтернет-архіви, блог автора) — на підтвердження біографічних і публікаційних даних: lewczenko.livejournal.com; авторський блог (OlehLevchenkoPoems).
Матеріали про літературне життя Житомира/регіональні збірки, які дають контекст для розуміння локальної сценографії (див. публікації Житомирських літоб’єднань, місцеві архіви).
Аналіз ШІ від GPT-5
-//-
Breath and Tuning Fork of Feelings: An Essayistic Scholarly Analysis of Two Zhytomyr Collections by Oleh Levchenko
Abstract. This article provides a comprehensive comparative analysis of two early poetry collections by Zhytomyr-based poet Levchenko Oleh Heorhiiovych — Podikh (Breath, Zhytomyr: ZHYTOMYR newspaper press, 1999) and Kamerton pochuttiv / Kamerton chuvstv (Tuning Fork of Feelings, Zhytomyr: ZHYTOMYR newspaper press, 2000). Based on the complete texts (as provided by the author in this conversation), the study examines (1) dominant thematic clusters, (2) poetic technique and stylistic shifts, and (3) the specificity of bilingual practice and self-translation as a creative method. The essay is illustrated with quotations, comparisons, and references to contemporary scholarly approaches to self-translation and regional poetics.
1. Introduction: Corpus, Sources, and Method
The material of analysis consists of the full texts of Levchenko’s collections Podikh (1999) and Kamerton pochuttiv / Kamerton chuvstv (2000), both published in Zhytomyr by the ZHYTOMYR newspaper press. Biographical information confirms that the poet is an active figure in local literary circles in Zhytomyr.
Methodologically, the study combines (a) a formalist approach (analysis of sound, rhythm, and rhetorical figures), (b) semantic-syntactic reading of imagery and motifs, and (c) comparative examination of Russian ↔ Ukrainian text pairs in Kamerton. The analysis also draws on current scholarship on self-translation as a framework for interpreting Levchenko’s bilingual practice.
2. Thematic Clusters and Semantic Axes
2.1. Podikh: Nature, Intimacy, Prayer
Podikh is saturated with natural imagery: skies, clouds, winds, lilacs, springtime, the Polissian landscape. The recurring metaphor of “breath” functions structurally — at once a sign of life, the source of poetic voice, and the pulse of emotion. The lyrical subject often turns inward, speaking either in prayer-like meditations (“Through thorns to God”) or in love poems (“Muse,” “I kissed your lips”). The overall tone is intimate, melodic, and close to folk song tradition.
2.2. Kamerton pochuttiv: Bilingualism, Ethics, the Social Dimension
By contrast, Kamerton introduces two key features: the coexistence of Russian originals and Ukrainian self-translations, and a shift toward broader, more categorical themes. Here we find moral diagnostics (“The flatterer is a chameleon”), religious exhortations (“Believe in Christ, for only He will save”), and social-historical imagery (“Black roses of war,” “Russia, drunken Russia”). In his preface, the author directly states: “By wielding my pen to defend the right of the Ukrainian language to sound... I could not resist the temptation to attempt translation myself.” Thus, Kamerton becomes a space of linguistic self-education and aesthetic calibration.
3. Poetics and Style: From Breath-Intonation to Aphoristic Tuning
3.1. Rhythm and Sound
In Podikh, many poems use short, breathing-like lines and alliteration that mimic inhalation and exhalation (“Barely breathes the ray...,” “The breath of lilac floats in the air”). In Kamerton, the rhythm shifts toward aphoristic, maxim-like phrasing (“Do not be proud, blind soul, of the bodily paradise of days”), echoing didactic or proverbial speech.
3.2. Imagery and Semantic Density
Podikh prefers “economical” metaphors with transparent meanings. Kamerton thickens the texture, often resorting to sharper, darker imagery (“chunks of rusting sky,” “black roses of war”), thereby expanding its register to social critique and existential anxiety.
4. Self-Translation as Method: Theory and Practice
The bilingual structure of Kamerton places Levchenko squarely in the domain of self-translation studies, a field which treats authorial translation as an act of identity. Scholars (e.g. Hokenson & Munson, 2007; Bassnett, 1990) note that self-translation may either preserve equivalence or deliberately “rewrite” the text.
Levchenko’s strategies vary: sometimes the Ukrainian version closely follows the Russian original; other times it shifts imagery toward folk resonance. Example: Russian “Кудрявая ночь, дай в тебе искупаться…” → Ukrainian “В тобі дай скупатися, ніч кучерява…”. The lexical proximity is clear, but the Ukrainian introduces colloquial warmth and folkloric tone. This demonstrates how self-translation functions both as linguistic authentication and as creative re-voicing.
5. Comparative Examples (Selected Pairs)
Pair 1. “Кудрявая ночь…” (Rus.) ↔ “В тобі дай скупатися, ніч кучерява…” (Ukr.)
— Ukrainian amplifies folk resonance through imagery and rhythm.
Pair 2. “Куски ржавеющего неба…” ↔ “Шматки ржавіючого неба…”
— Near-literal transfer, but the Ukrainian version sounds heavier, accentuating the tragic register.
Pair 3. “Лесть смеётся, как безумец…” ↔ “Божевільністю сміються / Солод-лестощі в словах.”
— Here the translation reorganizes syntax, shifting tone and rhythm, a case of interpretive rewriting.
6. Poetic Trajectories: Synthesis
1. Stylistic evolution. Levchenko progresses from impressionistic natural lyricism (Podikh) to aphoristic, public-ethical discourse (Kamerton).
2. Linguistic self-awareness. Self-translation in Kamerton is a deliberate act of tuning the poetic voice to Ukrainian — a method of identity construction.
3. Regional context. Publication in Zhytomyr’s local press roots the work in regional culture, yet themes transcend localness to address universal issues (war, faith, moral responsibility).
7. Theoretical Remarks and Links to Scholarship
Contemporary studies (Hokenson & Munson, 2007; Ma, 2024) frame self-translation not as derivative, but as central to understanding bilingual creativity. Levchenko’s Kamerton fits these models: his bilingualism is neither ornamental nor secondary, but a structural part of his poetics. Rewriting strategies visible in text pairs confirm Bassnett’s thesis that translation is a form of “manipulation of fame” and reconstitution of voice.
8. Conclusions
Podikh and Kamerton form a diptych: from intimate breath to ethical tuning.
Self-translation functions as a “tuning fork,” adjusting voice, rhythm, and worldview.
Levchenko’s local context in Zhytomyr anchors his identity, while his bilingual practice projects his work onto broader cultural debates about language and authenticity.
9. Suggested Further Research
A line-by-line comparative analysis of 6–8 key pairs in Kamerton.
Reception studies: examining local Zhytomyr press responses.
Comparative work with other bilingual Ukrainian poets practicing self-translation.
10. References
Primary texts
Levchenko, O. H. Podikh [Breath]. Zhytomyr: ZHYTOMYR press, 1999. ISBN 5-7592-0506-4.
Levchenko, O. H. Kamerton pochuttiv / Kamerton chuvstv [Tuning Fork of Feelings]. Zhytomyr: ZHYTOMYR press, 2000. ISBN 5-7592-0522-6.
Theoretical and contextual works
Hokenson, J. W., & Munson, M. (2007). The Bilingual Text: History and Theory of Literary Self-Translation. Manchester: St. Jerome.
Bassnett, S., & Lefevere, A. (1990). Translation, Rewriting, and the Manipulation of Literary Fame. Routledge.
Ma, Y. (2024). Self-Translation, Rewriting and Translingual Address. [Recent study].
Dar, I. A. (2019). The Self and the Other: Some Reflections on Self-Translation. Translation Today, 13(2).
Local Zhytomyr literary sources and press archives documenting Levchenko’s publications.
© AI - GPT-5
Джерела: Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. https://olehlevchenkopoems.blogspot.com/2025/08/1999.html?m=1
Олег Левченко. Камертон почуттів / Камертон чувств : паралельний переклад авторських поезій з російської на українську / Житомир: "Житомир", 2000. - 24 с. - https://olehlevchenkopoems.blogspot.com/2025/08/blog-post_14.html?m=1
Немає коментарів:
Дописати коментар