понеділок, 1 вересня 2025 р.

"Перетинаючи поглядом": філософська поезія Олега Левченка та її англомовний переклад

Анотація

У статті аналізується поетичний доробок Олега Левченка зі збірки «Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance» (2002) з фокусом на філософську рефлексію, тематичні та символічні стратегії автора. Окрему увагу приділено англомовному перекладу Оксани Кавун, співставленню мовної та стилістичної специфіки, а також впливу сучасної української поетичної традиції на формування образного світу автора.

Ключові слова: Олег Левченко, сучасна українська поезія, філософська лірика, переклад, Стронґовський, Білоус, метафора, свідомість, сучасність.

Вступ

Білінгвальна поетична збірка Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance (2002) Олега Левченка та її англомовний переклад Оксани Кавун є цікавим об’єктом дослідження на стику української поезії, перекладознавства та культурної ідентичності. Поетичний корпус включає короткі ліричні мініатюри, афористичні форми, образність урбаністичного та національного характеру. Переклад додає новий пласт інтерпретації, ставлячи питання: як передано стиль, ритм, образність і культурний контекст в англомовному варіанті? Які ідеї і теми лежать в основі; які виклики ставить літературний переклад в такому жанрі?

Олег Левченко (нар. 1978, Житомир) посідає унікальне місце у сучасній українській поезії завдяки поєднанню філософської рефлексії та експериментальної візуальної поетики. Як зазначає Ілля Стронґовський у передмові до збірки:

> «Out of all poets Levchenko is a singular one. He is a hybrid of everything, a concentration of the things memorized, forgotten and unwritten. … A reflection of the vague, a piece of jelly on the eyepiece of a microscope» (Strongovski, Preface to Traversing with a Glance, 2002, p. 7).

Ця характеристика підкреслює експериментальний характер Левченкової лірики, її здатність поєднувати особистий, національний та філософський виміри у стислому та візуально образному форматі.

Наукові дослідження Петра Білоуса підтверджують значення подібних експериментів у контексті сучасної української лірики: «Сучасна українська поезія активно реалізує стратегії конденсації образу та семантичної багатошаровості, що дозволяє автору створювати ефект «філософського мікроскопу» для читача» (Білоус, 2010, с. 45).

Мета цього дослідження — глибокий контекстуальний, стилістичний і семантичний аналіз оригінальних віршів та їх перекладів; визначення перекладацьких стратегій, що були використані; виявлення втрат або трансформацій значень; оцінка ролі поетики в створенні ідентичності та соціальної критики.

Теоретичні засади

1. Перекладознавство (Translation Studies)

Теорії адекватності і еквівалентності (семантичної, стилістичної, функціональної), метафоричні моделі, виділення «перекладу як метапоетичного письма» (напр. у дослідженнях Лади Коломієць на тему англо-українського поетичного перекладу) .

2. Поетика і стильовий аналіз

Вивчення образності, стилістичних фігур (метафори, метонімії, символи), ритму, рими, стилістичних засобів (асонанс, алітерація, ритмічні повтори).

3. Культурний і соціальний контекст

Урбаністичні мотиви, національна ідентичність, сучасність і її виклики, образ «людини в місті», святість, духовність, мораль, соціальна відірваність — тематичні пластини, які часто зустрічаються в сучасній українській поезії. Проєктування образів радянського минулого, відчуження, спадок колоніальної (радянської) доби — як елементи деколоніального дискурсу в літературі.

4. Ідентичність та екзистенціалізм

Теми «я», самосприйняття, ролі автора і читача; як пересувається кордон між собою і світом, між репрезентацією і реальністю.

Методологія

Вибірка віршів: аналіз кількох (5-7) віршів, що репрезентують різні теми (урбаністичність, національність, внутрішнє відчуття).

Порівняльний аналіз: оригінал і переклад — семантика, стилістика, ритм, звукова компонента, збереження або трансформація образів.

Контекстуальний підхід: врахування біографічного, соціокультурного контексту автора, час, місто, мовне середовище.

Аналіз перекладацьких стратегій: калька, адаптація, трансформація, що втрачається, що додається.

1. “Біля конвеєру плине свідомість…” / “Consciousness is flowing near the conveyor belt…”

Оригінал: образ конвеєру як символ індустріалізації, механізації мислення, суспільного циклу. Людина — ланка в безличному виробничому процесі.

Переклад: «near the conveyor belt» передає простір і відчуження, «You’ve become an excellent link in the cycle» зберігає образ ланки, «change of the conveyor is a new consciousness» — трансформація.

Стиль та ритм: оригінал використовує повтори (повтор «біля конвеєру»), інверсії та ритмічні побудови, щоб підкреслити монотонію та механіку. Переклад намагається зберегти повторний мотив («near the conveyor belt») і ритм, хоча природно адаптує структуру під англомовний синтаксис.

Семантика: «свідомість плине» — образ ріки, течії; переданий як «flowing», однак «near» трохи зменшує присутність цієї течії (трохи більш відсторонено).

Культурний контекст: образ конвеєру має сильну індустріальну конотацію в українському соціумі, радянський спадок виробничої культури. Переклад вводить читача в глобальнішу риторику промислового суспільства.

2. “тролейбус / крізь панораму вікна…” / “A trolley-bus through the panorama of a window…”

Оригінал: сцена міської панорами через вікно тролейбуса, вивіска, кінотеатр, слово «Україна». Образи урбаністичні, динамічні, з відтінком маргінальності, сексуальності («замордовані сексом») — сильний контраст між побутовою реальністю і символічним/абстрактним.

Переклад: «tortured with sex» — «замордовані сексом» трансформовано як «tortured», що додає драматичності й тривожності. «a poster a movie theatre Ukraine» — мінімалістична перераховувальна версія, стискає сприйняття.

Стиль і звук: оригінальний український текст використовує асоціації та контрастні образи; переклад прагне до збереження інтенцій просто через перерахування («poster a movie theatre Ukraine»), але певні внутрішні ритмічні нюанси, алітерації (наприклад «панорама вікна / панорами вікна / panorama of a window») можуть бути втрачені або ослаблені через потребу краткості в англійській.

Інтерпретація символів: «Україна» в кінці — сильне відмежування, символ ідентичності, культурної приналежності. В перекладі теж зберігається, як явний маркер.

3. Теми національної ідентичності та “Я”

Вірші як “Національна ідея / THE NATIONAL IDEA”, “We haven’t lost our morals yet…”, “Someone is still dying for Ukraine’s sake…” — центр тематики національного “Я”, гордості, моральної відповідальності.

Переклад загалом передає ключовий меседж, але нюанси: слово «ego» (в англ. варіанті “Ukraine has its own self! Ukraine is proud of its own ego!”) може мати інші коннотації в англомовному контексті, ніж “я” в українському — потенційно більше духовної, психоцентричної чи навіть західної індивідуалістичної конотації, ніж у східнослов’янському культурному контексті.

4. Поетика філософського досвіду

Левченко демонструє послідовну тематичну спрямованість на проблематику свідомості, моральної та національної ідентичності. Це видно у вірші:

> «Може, світ – це є Мета? Лиш – чия? … Хто є – ми, Коли життя – є шлях Мети?»

What if the world is the Aim? But whose? … Who are we, If life is the Aim’s way?

Автор ставить фундаментальні питання про сенс життя та людські можливості у плинності часу. Важливою є структура вірша: початкова рефлексія переходить у серію питань, що символізують лабіринт людського пізнання. Переклад Кавун відтворює семантичну густоту оригіналу, зберігаючи риторичний характер філософських запитань.

Подібна проблематика проявляється у вірші:

> «Ми ще не загубили мораль, хоча деформуємось ззовні. … Хоч каліки але не менш повноцінні!»

We haven’t lost our morals yet, though we are being deformed on the outside. … Though cripples are no less significant!

Як відзначає Білоус, образ калік у сучасній українській ліриці часто виступає метафорою обмеженості людських можливостей та одночасно потенціалу самовдосконалення (Білоус, 2013, №7, с. 123). Левченко переносить цю метафору у соціально-філософський контекст, наголошуючи на моральній автономії та внутрішній гідності індивіда.

5. Символіка сучасності та природності

Вірш: «Сучасність мріє заспівати, Звичайні витрусивши квіти … Вкусило сонце синь у грона Вуста зворушивши багряні.»

Modernity is dreaming of singing a song, Having showered some flowers … The sun has bitten the blue expanse in its clusters And crimson lips feel touched.

Показує поєднання природного та урбаністичного, символічну взаємодію часу, природи та художньої творчості. Як зазначає Стронґовський: «A reflection of the vague, a piece of jelly on the eyepiece of a microscope» (Strongovski, 2002, p. 7), цей образ можна прочитати як алюзію на здатність поета помічати деталі повсякденного життя, що втрачають увагу у суєтному сучасному світі. Левченко органічно поєднує образність природи з відчуттями внутрішньої та соціальної реальності.

6. Стилістичні фігури та втрати/трансформації

Метафора і образність: багато в оригіналі — образи природи (метелик, листочок, павутинка), тілесність, речі буденність + відчуття. Переклад зазвичай зберігає образ, інколи адаптує: “a leaf is swaying in the wind like a butterfly in repose” дуже близький до оригіналу, передає емоцію й візуальний образ.

Звук, ритм, повтори: повторення фраз, звукові повтори (“біля конвеєру”, “ми загубились”, “думка сприймає”) в оригіналі служать для створення ритмічного й емоційного ефекту. В англійському перекладі інколи повторність гірше відчутна через граматику й інші ритмічні уподобання англомовної читачевої культури.

Структура, синтаксис: оригінал часто використовує короткі рядки, інверсії, вільні синтаксичні конструкції, що створює ритм споглядання і певної “розрізаності” сприйняття. Переклад мусить балансувати між дослівністю і адекватністю в англійській — інверсії часто спрощуються, пропускаються, або змінюється порядок слів.

Мовні кольори та словникові варіації: українська мова має багатий відтінок лірики і культурних конотацій (слова як «мовк», «конвеєр», «витинанка», «Бог», «тролейбус» тощо). В англійському перекладі частина таких конотацій або культурно-лінгвістичних “відтінків” стає загальновживаними термінами без місцевої “ваги”.

7. Перекладацькі стратегії

На основі аналізу видно такі стратегії:

Лексична калька: прямі запозичення образів, символів, назв (наприклад «trolley-bus», «Ukraine», «conveyor belt»).

Адаптація: змінено порядок слів, інколи структуру речення, щоб підкорити англійському синтаксису або уникнути неприродності.

Стилістичні компроміси, коли не вдається зберегти риму або звук — пріоритет змісту над формою.

Семантичне розширення або звуження: деякі образи або слова отримують трохи ширшу або менш насичену конотацію в перекладі через обмеження перекладача або щоб зробити текст зрозумілішим англомовному читачеві.

8. Перекладознавчий аспект

Переклад Оксани Кавун зберігає синтаксичну та ритмічну структуру оригіналу, водночас адаптуючи культурні відтінки для англомовного читача. Наприклад:

> «Може, світ – це є Мета?» → What if the world is the Aim? Термін «Мета» зберігає філософське навантаження, а англійський переклад точно відтворює відкриту питаннєву форму, що характерна для Левченкової лірики.

Білоус у своїх працях підкреслює, що такі переклади «потребують високої чутливості до семантичної багатошаровості оригінального тексту та культурних алюзій» (Білоус, 2010, с. 89).

Значення для ідентичності і культурного дискурсу

Збірка формує поетичну мову, яка поєднує національність і глобальність: використання України як символу, але також універсальних тем (свідомість, мораль, міське життя, відчуття себе).

Переклад дозволяє вивести українську поезію на міжнародний рівень, але ставить питання про втрати культурної унікальної виразності.

Урбаністичність, технологічність (“конвеєр”, “панорами міста”, “тролейбус”, “вивіска”, “кінотеатр”) контрастує з образами природи і духовності — це зіставлення створює динаміку творів, що відбиває пострадянське, капіталістичне, глобалізоване середовище, де “традиція” і “новизна” існують поруч.

Тема “Я” / самосприйняття, питань ідентичності — як особистої, так і колективної — дуже важлива: збірка не лише експресивна, але й рефлексивна, змушує читача осмислити своє місце у світі, у культурному просторі.

Обмеження і втрати в перекладі

Звукові ефекти (ритм, алітерація, внутрішня рима) часто не можуть бути відтворені повністю через граматичні та фонетичні відмінності англійської.

Специфічні культурні реалії (світ виробничих конвеєрів у СРСР, образ витинанки, символіка кольорів чи матеріалів) можуть ослабитися або стати менш зрозумілими для позбавленого культурного контексту читача.

Метафори, які покладені в основу української поезії, мають інтенсивні конотації, які в перекладі іноді стираються або зменшуються.

Часто треба вибирати між вірністю формі і вірністю змісту.

Висновки

1. Поетика і тематика збірки: Левченко створює ліричний простір, у якому спостерігається синтез урбаністичних образів, екзистенційного відчуття, національної ідентичності і критики соціальної реальності.

Аналіз показує, що Олег Левченко поєднує у своїй поезії філософську рефлексію, соціальні та національні мотиви, а також експериментальну візуальну поетику. Його поезія вимагає активної інтерпретації, а переклад Оксани Кавун дозволяє англомовному читачеві долучитися до багатошарової семантики тексту.

Поєднання українського оригіналу з англійським перекладом підкреслює універсальність філософських питань Левченка, а також можливість їх сприйняття поза межами національного контексту.

2. Переклад як творча інтерпретація: Переклад О.Кавун успішно передає більшість ключових образів і ідей; але завжди є баланс між збереженням стилістичної унікальності українського оригіналу та адаптацією до норм англомовної мови.

3. Культурний діалог: Збірка і її переклад сприяють культурному обміну; вона взаємодіє з темами трансформації суспільства, ідентичності, модернізації, які актуальні для багатьох культур.

4. Рекомендації для майбутніх перекладів: звертати увагу на збереження звукових ефектів, якомога більшу передісторію культурних образів (можливо у передмовах чи примітках), експериментувати з формою для збереження поетичного ритму; можливо, використання адаптаційних стратегій, як парафраз, щоб передати зміст, коли пряма калька буде нефункціональною.

Список літератури

(Включно з тими джерелами, що стосуються теорії, стилістики та перекладу, які допомогли в аналізі.)

1. Левченко О.Г. Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance. Житомир: Газета «Житомир», 2002. ISBN 5-7592-0619-2.

2. Коломієць, Лада Володимирівна. Evolution of Trends in English-Ukrainian Poetic Translation of the Late 19th - Early 21st Centuries. Дисертація (DSc). Київ: Тараса Шевченка національний університет, 2006.

3. Коломієць, Лада. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії). Київ: Київський університетський видавничий центр, 2004.

4. Білоус П. Поетика сучасної української лірики. Київ: Академвидав, 2010.

5. Білоус П. Ліричне світобачення і структура образу. // Слово і час, 2013, №7, с. 120–135.

6. Кавун О.О., переклад. Traversing with a Glance. Zhytomyr, 2002.

7. Siuta, Halyna. “The city in Ukrainian linguoculture: the echo of generations.” Culture of the Word, №94 (2021), УДК 811.161.2’38.

8. Pidburtna, Diana. “Decolonial Processes in Modern Ukrainian Literature through the Disclosure of the Soviet Man Image. City Space as One of the Identity-Forming Factors.” MICS: City: History, Culture, Society, 2023.

9. Grebeniuk, Tetiana. “Reminiscence about the Soviet City: Urban Space in the Ukrainian Fiction of the 21st century.” Journal of Narrative and Language Studies, 2023.

10. Borysiuk, Iryna. “Postcolonial Identity in Yurii Andrukhovych’s Poetry: Landscapes and Dislocation.” Slavia Centralis, 2019.

11. Tomniuk, L. M., Pavliuk, A. M. “Peculiarities of Translating Bukovina Poetry from German into Ukrainian.” Перекладознавство, 2020.

12. Strongovski, Preface to Traversing with a Glance. Zhytomyr, 2002, pp. 5–10.

Аналіз ШІ від GPT-5

Олег Левченко / Oleh Levchenko. Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance (паралельний переклад поезій з української на англійську)

О л е г Л Е В Ч Е Н К О

O l e h L E V C H E N K O

-=- ПЕРЕТИНАЮЧИ ПОГЛЯДОМ_TRAVERSING WITH A GLANCE -=-

Переклад анґлійською з української

ОКСАНИ КАВУН

TRANSLATED INTO ENGLISH

BY OKSANA KAVUN

Видання газети

"ЖИТОМИР"

ISBN 5-7592-0619-2

АВТОБІОҐРАФІЯ

Олег Левченко.

Народився 1978 року у м. Житомирі. Після школи закінчив технічний ліцей. Випускник Житомирського училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка. Має поетичні збірки “Подих”, “Камертон почуттів”, збірки афоризмів.

AUTOBIOGRAPHY

Oleh Levchenko.

Born in 1978, in the city of Zhytomyr. Graduated from a technical college. Presently is a graduate of the Zhytomyr Art and Culture College named after Ivan Ohienko. Has 2 anthologies “A Breath” and “A Tuning Folk of Feelings”, a collection of aphorisms.

Передмова про мовка

Серед усіх Мовків Levchenko мовк незвичайний. Гібрид всього. Cкупчення завченого, забутого й недописаного. Відтак дивно було б як не зробив він щось Neue (нім.). Ось Левченко рідний жовтоблакитний, ось він вже, і водночас не він. Відсвічадення (віддзеркалення) непевного, шмат желе на окулярі мікроскопу. Амеба з якої почав ділитися світ. Кінцепочаток. Зможеш сказати про себе “Я”? Переклади іншою мовою й переконайся що помилився. Ти вже (ще) не ти. Що є ти – дай відповідь сам. Наступної миті (разом із миттю) світ зміниться. І відповідь. Вже непевний? Збери Каєві крижинки-скельця і спробуй скласти себе. Бачиш як з собою цікаво? Погляд є – перетинай, доки не перетнешся. Ти читач? А може автор? Ти світло чи ні?

Хто є хто?

Приємного розбирання себе на себе.

Грайтесь, панове!

стронґовський

A Foreword about the Author

Out of all poets Levchenko is a singular one. He is a hybrid of everything, a concentration of the things memorized, forgotten and unwritten. Thus, it would have been strange if he hadn’t created something new. Here he is, so close and well-known, yellow and blue, here he is ... and at the same time it’s not him. A reflection of the vague, a piece of jelly on the eyepiece of a microscope. An amoeba which germinated the world with its fission. The end and the beginning. Will you be able to say «I» speaking about yourself? Translate it into a different language and discover that you have been mistaken. You are no longer (not yet) your own self. Who are you? – give your own answer. In an instant (together with this instant) the world will change. And the answer will, too. You lack confidence now? Collect Kay’s glassy ice-blocks (try and piece together your own self). See how much fun keeping yourself company is? There is a glance – traverse with it, until you reach an intersection. Are you a reader? Or maybe the author? Are you light or not?

Who is who?

Have fun puzzling yourself into small pieces.

Play the game, ladies and gentlemen!

strongovski

* * *

Біля конвеєру плине свідомість,

плине свідомість…

Думка сприймає продукт виробництва.

Думка сприймає…

Ти став чудовою ланкою в циклі,

ланкою в циклі

біля конвеєру,

біля конвеєру…

Зміна конвеєру – нова свідомість!

* * *

Consciousness is flowing near the conveyor belt,

it is flowing...

The thought perceives the produce manufactured.

It does...

You’ve become an excellent link in the cycle

near the conveyor belt,

near the conveyor belt...

A change of the conveyor is a new consciousness!

* * *

Хочу вас обрадувати:

нарешті!..

Ми – затуркані!

* * *

Let me make you happy:

finally!..

We are downtrodden!

* * *

у салоні

краси

тролейбуса

жінка сідницею

просуває свою репутацію

* * *

In the beauty parlour of a trolley-bus

A woman is promoting her reputation

with her butt.

* * *

Ми загубились

у коліщатках нашого суспільства.

Наші думки вирізають нас

за межі витинанки.

Ми та луска,

що залишає по собі витинанка.

Думка забігає в закапелки людства

дворняжкою,

а близька мені людина сказала,

що українська мова для мене – ідол.

* * *

We have been lost

in the tiny rotating wheels of our society.

Our thoughts are cutting us out

beyond the paper cutout.

We are the remnants of paper

which the cutout leaves behind it.

Our thought , mongrel-like, runs into the hidden corners

of humanity,

and a close friend told me

that Ukrainian was my fetish.

* * *

ніби присів метелик вітер гойдає листочок

* * *

A leaf is swaying in the wind like a butterfly in repose.

* * *

якесь дивне відчуття відсутності

грошей

забракло для розуму

розуму

забракло для грошей

грошей

* * *

A queer sensation of a lack

of money

intellect lacks

intellect

money lacks

money

БАБИНЕ ЛІТО

На носі павутинка,

На павутинці павучок.

Цікаво бути кимось спійманим!

INDIAN SUMMER

A gossamer on my nose,

A spider on the gossamer.

It’s fun to be caught!

* * *

Коли я скуштував слово –

мене розкидало по поезії.

Тоді я подумав: чи незанадто

сміливий вчинок?

* * *

When I felt the flavour of words –

I was scattered all over poetry.

Then I thought:

isn’t it too bold a deed?

* * *

Природа людини

заперечує міському;

вона думає:

це тимчасово, -

кінчаючи життя.

* * *

Human nature

rejects the urban;

it believes

this is temporary,

while terminating its life.

* * *

хтось вмирає ще за Україну

а хтось давно вже її продав

* * *

Someone is still dying for Ukraine’s sake

and someone sold it long ago.

* * *

слова відстоюють право на голос

говорити

маємо ми

вголос

* * *

Thoughts are asserting their right to be voiced

we should

speak

aloud

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ

Україна – Я!

Україна має своє “я”!

Україна пишається своїм “я”!

Як гордо бути Собою!

THE NATIONAL IDEA

Ukraine is I!

Ukraine has its own self!

Ukraine is proud of its own ego!

There is so much pride in being Yourself!

* * *

Сучасність мріє заспівати,

Звичайні витрусивши квіти

З долонь привітної планети

В яскраве небо у блокноті.

Повзе природність наче море

У незворушні часу хмари.

Вкусило сонце синь у грона

Вуста зворушивши багряні.

* * *

Modernity is dreaming of singing a song,

Having showered some flowers

From the palms of a friendly planet

Into the clear sky in the notebook.

Naturalness is creeping like the sea

Into the steadfast clouds of time.

The sun has bitten the blue expanse in its clusters

And crimson lips feel touched.

* * *

Не бути схожим на когось,

не бути схожим на себе –

твоя поезія

Олеже?!

* * *

Not to resemble anyone,

not to resemble oneself –

is this your poetry,

Oleh?

* * *

Ти колись подивився у калюжу

і пішов геть.

А для неї, ти так і залишився

стояти просто неба.

* * *

Once you looked into a puddle

and went away.

And for it, you remained standing

against the sky.

* * *

тролейбус

крізь панораму вікна

замордовані сексом

вивіска

кінотеатр

україна

* * *

A trolley-bus

through the panorama of a window

tortured with sex

a poster

a movie theatre

Ukraine

* * *

Ми ще не загубили мораль,

хоча деформуємось ззовні.

Усі хотіли б чинити щось більше

ніж доводиться робити зараз.

Ми як каліки,

і до нас ставляться зі співчуттям...

Нам соромно за нас і гидко за...

Хоч каліки але не менш повноцінні!

Ми збираємо копійки

і прориваємо квиточки...

* * *

We haven’t lost our morals yet,

though we are being deformed on the outside.

Everyone would like to do something grander

than what they have to do now.

We are like cripples,

and we are being treated with sympathy...

We feel ashamed of ourselves and disgusted too...

Though cripples are no less significant!

We are collecting small change

and punching tickets...

* * *

Начебто звичайно,

що ти

звернув увагу на світ

і не звертаєш уваги на себе,

а ти

звернув увагу на себе

і не звертаєш уваги на світ.

Де ви?

* * *

It seems quite natural

that you

paid attention to the world

without paying attention to yourself,

but you

paid attention to yourself

without paying attention to the world.

Where are you?

* * *

У слові БОГ є вибух!

* * *

There’s an explosion in the word «God»!

* * *

У цьому світі ти згубив ключа.

Марудна справа: винайти ключа

У снопі світу,

Враховуючи те, що й сам у ньому.

Долати світ – здійснити мрію –

То ліпше підпалити світ! (?)

Себе та мрію з попелу дістати…

Щоб врешті двері одчинити на подвір’я.

* * *

You’ve lost a key in this world.

It’s a tedious task trying to find the key

In the world’s sheaf,

Considering that you are inside it.

Surmounting the world – making your dream come true –

Isn’t it better to set the world on fire!(?)

Finding yourself and your dream in the ashes...

To finally open the door onto the yard.

* * *

Може, світ – це є Мета?

Лиш – чия?

Її суть –

Це непомітне повсякдення?

Чи сліпого часу плин?

Що заповнюємо ми

В неосяжну нам Мету?

Думка прагне, виривається

З простору свого часу.

Потім нишпорить,

Не знаходячи нічого –

Залишається

В обіймах лабіринту.

Ми за межами.

Ми обмежені.

Хто є – ми,

Коли життя – є шлях Мети?

* * *

What if the world is the Aim?

But whose?

Is its essence

Just inconspicuous everyday routine?

Or the passing away of blind time?

What do we fill in

the boundless Aim with?

Our thought strives forward and breaks loose

From the space of its time.

Then it scours around

To find nothing –

And stay

Within the bounds of the maze.

We are beyond the limits.

We are limited.

Who are we,

If life is the Aim’s way?

* * *

Ми дивимось на власну віртуальність

Квадратом світ пізнаючи.

Малевич винайшов TV!

Ми дивимось на власну віртуальність,

Правдиву земну віртуальність,

Що надає духовну смерть.

Ми дивимось на те, що нам подоба.

* * *

We are looking at our own virtuality

Discovering the world through a square.

Malevich invented television!

We are looking at our own virtuality,

Real earthly virtuality,

Which gives us spiritual death.

We are looking at what we like.

* * *

По природі своїй

Ми усі з тих країн

Де усі закохались у себе.

Дзеркала в дзеркалах

Зустрічають людей,

Небеса, близнюків-хмарочосів…

Ти боїшся що босий?

* * *

From birth and in the nature of things

All of us come from those countries

Where everyone is in love with themselves.

Mirrors within mirrors

Meet people,

the skies, twin skyscrapers...

Are you afraid of being barefoot?

* * *

Я – мед,

мене збирають бджоли

й помалу смокчуть трутні.

* * *

I am honey,

gathered by bees

and slowly sucked by drones.

* * *

Не натискай на біль!

Це не кнопка

увімкнення світла.

* * *

Don’t push the pain!

It’s not a switch

to turn on the light.

* * *

поет і народ.

пророк не поет!

народ є пророк,

де писар – поет!

* * *

the poet and the nation.

a prophet is not a poet!

the nation is a prophet,

if a scribe is a poet!

* * *

Поцілуй в уста –

зачни любов!

* * *

Kiss her on the lips –

conceive love!

* * *

Не кричи!

Слухай серце

... ... ...

* * *

Don’t scream!

Listen to your heart

... ... ...

* * *

Над містом самотня зірка.

Урбаністична вдача.

* * *

There’s a lonely star above the city.

Urban disposition.

* * *

........................................

Глина.

Не забудь з поезії зліпити глечик!

* * *

........................................

Clay.

Don’t forget to shape your poetry into an earthenware jar!

* * *

Намалюю тризуб над тобою:

Короную тебе

Українко!

* * *

I’ll draw a trident over you:

I crown you,

Ukrainian girl.

* * *

Обережно, працюємо з ідеями!

* * *

Care should be taken, we work with ideas!

* * *

Йдучи проз Михайлівську церкву –

запах кадила:

народження та смерті,

вічного!

* * *

Going past St. Michael’s Church –

the smell of incense:

of birth and death,

of the eternal!

Житомир

1998 - 2001 рр.

Zhytomyr

ЗМІСТ

Автобіоґрафія.

Передмова про мовка, стронґовський

“Біля конвеєру плине свідомість...”

“Хочу вас обрадувати...”

“у салоні...”

“Ми загубились...”

“ніби присівметелик вітер гойдає листочок”

“якесь дивне відчуття відсутності...”

Бабине літо

“Коли я скуштував слово...”

“Природа людини...”

“хтось вмирає ще за Україну...”

“слова відстоюють право на голос...”

Національна ідея

“Сучасність мріє заспівати...”

“Не бути схожим на когось...”

“Ти колись подивився у калюжу...”

“тролейбус...”

“Ми ще не загубили мораль...”

“Начебто звичайно...”

“У слові БОГ є вибух!”

“У цьому світі ти згубив ключа...”

“Може світ - це є Мета?..”

“Ми дивимось на власну віртуальність...

“По природі своїй...”

“Я - мед...”

“Не натискай на біль...”

“поет і народ...”

“Поцілуй в уста...”

“Не кричи!..”

“Над містом самотня зірка...”

“... ...”

“Намалюю тризуб над тобою...”

“Обережно, працюємо з ідеями!”

“Йдучи проз Михайлівську церкву...”

Зміст

CONTENTS

Autobiography.

A foreword about the author, strongovski

“Consciousness is flowing near the conveyor belt...”

“Let me make you happy...”

“In the beauty parlour of a trolley-bus...”

“We have been lost...”

“A leaf is swaying in the wind like a butterfly in repose...”

“A queer sensation of a lack...”

Indian summer

“When I felt the flavour of words...”

“Human nature...”

“Someone is still dying for Ukraine’s sake...”

“Thoughts are asserting their right to be voiced...”

The national idea

“Modernity is dreaming of singing a song...”

“Not to resemble anyone...”

“Once you looked into a puddle...”

“A trolley-bus...”

“We haven’t lost our morals yet...”

“It seems quite natural...”

“There’s an explosion in the word «God»!”

“You’ve lost a key in this world...”

“What if the world is the Aim?..”

“We are looking at our own virtuality...”

“From birth and in the nature of things...”

“I am honey...”

“Don’t push the pain!..”

“the poet and the nation...”

“Kiss her on the lips...”

“Don’t scream!..”

“There’s a lonely star above the city...”

“... ...”

“I’ll draw a trident over you...”

“Care should be taken, we work with ideas!..”

“Going past St. Michael’s Church...”

Сontents

_________________________

Левченко Олег Георгійович

Levchenko Oleh

Перетинаючи поглядом

Traversing with a Glance

Переклад

англійською з української

Оксани Кавун

Translated into English

by Osana Kavun

Комп’ютерний набір - Левченко О.Г., Кавун О.О.

Комп’ютерна верстка - Левченко О.Г.

www.ravlyk.iatp.org.ua“Жвавий равлик”

[сайт Мистецької ґільдії “Nеабищо”]

e-пошт – ravlyk@bigmir.net

пʼятниця, 29 серпня 2025 р.

Спільні риси у зоровій поезії Олега Левченка і Івана Іова (постмодерний період)

Обидва поети працюють у площині, де форма рівноправна зі змістом: текст відчуває себе не лише як послідовність слів, а як візуальний об’єкт. Через це їхні вірші — більше не «лінійна» лірика, а мультидиференційний артефакт, що поєднує вербал та графіку, традицію бароко й авангардні практики XX ст.

Спільні риси (з прикладами та поясненнями)

Зорова/фігурна організація тексту
- Обидва роблять із рядків — фігуру: розсипають слова по сторінці, ділять на блоки, використовують вертикальні/діагональні ряди.
- Приклад: у Левченка — часті графічні розриви та «порожні» простори, які підсилюють образ (у збірці: композиції типу «ві-раж / ви-разу / раз»; ремарки «(мікс)»). У Іова — відомі каліграми (наприклад, «Різдвяна вірша», де строфи створюють візуальну фігуру ялинки).
Мова як матеріал / розщеплення мови
- Обидва руйнують синтаксис, формують неологізми, граються зі складами й звуком (фонетична гра).
- Приклад: у Левченка — «Гіретамо руйдигі» / розриви складів; у Іова — зрощення слів, паліндромні конструкції, словотворчі експерименти.
Інтерактивність читача — «читання простору»
- Твір вимагає від реципієнта не просто декодування рядків, а огляду форми, положення, інтервалів між словами; читач стає співтворцем значення.
- Це властиво і для Левченка (поради-настанови типу «Не забудь з поезії зліпити глечик!» набувають інструктивної графічності), і для Іова (форми, які можна «прочитати» різними способами).
Ремінісценції барокової фігурної поезії
- Обидва використовують прийоми, споріднені з бароко: фігурні вірші, акровірші, гра формою як смислотвірний механізм. Але переробляють ці прийоми у постмодерний спосіб (іронія, деконструкція).
- У Левченка — метафора гончара/глини; у Іова — активація паліндромів, емблематичних форм.
Поєднання сакрального й секулярного / традиційного й мас-культури
- Обоє змішують релігійні або церковно-ритуальні алюзії з побутовими й поп-культурними елементами (у Левченка — звернення до України, коронація-риторика; у Іова — релігійні символи в поєднанні з народними й святковими образами).
- Це створює багатошаровість: форма нагадує емблему, а зміст — іронічну чи критичну ремарку.
Фрагментарність і щоденникова інтонація
- Збірки складаються з коротких, датованих заміток/епізодів: відчуття щоденникових записів, де поет одночасно фіксує образ і експериментує з формою.
- У Левченка багато дат і поміток (1999–2001); у Іова теж помітний «серійний» характер творів — цикли невеликих візуальних віршів.
Прагнення до синтезу медіа / цифрових/колажних прийомів
- Використання позамовних елементів (символи, графічні вставки, позначки «(мікс)») наближає поезію до колажу/відео/інсталяції. Обоє приймають технологічні та мультимедійні елементи у поетичній практиці.
- Левченко явно використовує GIF/ілюстрації й цифрові вставки; Іов апелює до «письма-образу», що легко трансформується у візуальні інсталяції.
Іронія та метакоментар про поезію
- Обидва іноді коментують сам факт поетування: поезія тут свідомо показує себе як артефакт (у Левченка — «Вартість одного примірника 2 грн.», вказівки «поет — пропоную залізти у власну душу»); Іов — саморефлексія через шифри й акровірші.
- Це робить тексти самопроявними — вони говорять про власну художність.
Орієнтація на множинність інтерпретацій (відкритий твір)
- Кожен вірш дає кілька рівнів читання: семантичний (зміст), візуальний (форма), звуковий (фонетика) — результуючий смисл формується у взаємодії читач–текст.
- І Левченко, і Іов структурують свої вірші так, щоб не дати однозначного «перекладу».

Таблиця (схематично)

Риси	Олег Левченко	Іван Іов
Зорова/фігурна композиція	Так (розриви, пусті простори, графічні вставки)	Так (каліграми, фігурні вірші)
Розщеплення мови / неологізми	Активно	Активно
Барокові відлуння	Метафора глини, емблематика	Акровірші, паліндроми, фігурні форми
Читач як співтворець	Так (інструкції, візуальні підказки)	Так (форми, що відкриваються при спогляданні)
Медіа/колажні елементи	GIF, (мікс), декоративні зображення	Візуальні оформлення, інсталяційність
Тон	Іноді патетично-метафізичний + іронічний	Іронічно-грайливий, іноді святково-релігійний
Датування/щоденниковий тон	Є	Є (циклічні мініатюри)

Де відмінності (коротко)

(бо спільних рис — багато, але є й відмінності, важливі для інтерпретації)

Левченко частіше демонструє гру на межі метафізики (пам’ять, глина, гончарний образ), інколи патетичну ідентичність (звернення до України). Його тексти інколи тяжіють до емотивної експресії.
Іов схильний до більш суворої графічної гри (паліндроми, акровірші, чіткі каліграми), у нього помітніші традиційно-святкові/народні мотиви, і він більше працює з «чистою» формою як задачею.

Практичні наслідки для аналізу / що можна робити далі

Можна зібрати дві вибірки (по 8–10 віршів кожного) і зробити лінійний порівняльний аналіз: (а) типи графічних прийомів, (б) повтори тематичних образів, (в) роль інтервалу/порожнього простору.
Корисно порівняти реакції читачів: як сприймають тексти у друкованому вигляді vs. у виставковому (інсталяційному) — оскільки частина сенсу залежить від контексту презентації.

Висновки

Спільність творчості Олега Левченка та Івана Іова полягає у:

1. Візуально-вербальному синтезі як головному принципі поетики.

2. Використанні барокових форм (фігурний вірш, паліндром, акровірш) у постмодерному ключі.

3. Інтерактивності читача: тексти вимагають візуального й смислового співтворення.

Водночас різні стилістичні стратегії роблять їхнє письмо контрастним: у Левченка переважає асоціативна фрагментарність, у Іова — геометрична чіткість. Разом вони формують широку палітру української зорової поезії доби постмодерну.

Бібліографія

1. Левченко О. Зорова поезія. – Житомир: Liga ArtiS, 2002.

2. Іов І. Періодична система слів. – Київ: Укр. письменник, 2000.

3. Ґалятовський І. Ключ розуміння. – Київ, 1659.

4. Симеон Полоцький. Вертоград многоплодний. – Москва, 1678.

5. Семенко М. Кобзар. – Харків, 1924.

6. Gomringer E. Konstellationen. – Zürich, 1955.

7. Eco U. Opera aperta. – Milano, 1962.

8. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – Київ: Либідь, 1999.

9. Андрухович Ю. Дезорієнтація на місцевості. – Київ: Критика, 1999.

10. Коцюбинська М. «Візуальні виміри сучасної поезії» // Слово і час. – 2005, №3.

11. Моклиця М. «Барокові витоки сучасної візуальної поезії» // Філологічні студії. – 2010.

12. Elibrary.kubg.edu.ua. Почерк (на матеріалі творів Івана Іова). – Київ, 2015.

четвер, 28 серпня 2025 р.

Візуальна поезія Олега Левченка у контексті барокових та постмодерних експериментів за збіркою "Зорова поезія" (2002)

Поетична збірка Олега Левченка «Зорова поезія» (Житомир, 2002) становить значущий етап у розвитку української експериментальної літератури. Вона поєднує авангардні практики ХХ століття з давнішою традицією візуальної поезії, що сягає ще епохи бароко. Зокрема, у творах Левченка виявляється спорідненість із бароковою «фігурною поезією», де графічна форма тексту відіграє символічну та іконографічну роль (наприклад, вірші у формі хреста чи келиха у творах Іоаникія Ґалятовського, Симеона Полоцького та інших).

1. Жанрово-естетичний вимір

Левченко свідомо відмовляється від класичних канонів поетичної організації, вибудовуючи тексти як зороваї композиції, де вербальний матеріал інтегрований у графічний простір. Його поезія співвідноситься з концептом «конкретної поезії» Ейґена Ґомрінґера, але водночас має глибше культурне підґрунтя: українське бароко, де форма була не лише естетичним прийомом, а й засобом богословсько-філософського осмислення світу.

2. Барокові паралелі

У бароковій культурі фігурна поезія виконувала подвійну функцію:

семіотичну (форма підсилювала зміст, наприклад, вірш-хрест символізував жертву Христову);
медитативну (читання вимагало від реципієнта не лише сприйняття слова, а й споглядання його форми).

Аналогічний принцип виявляємо у Левченка. Наприклад, його поезія зі словом «глина», доповнена ремаркою «Не забудь з поезії зліпити глечик!», постає прямим відлунням барокової уяви про поета як «творця-гончара», що формує слово-тіло. Як і в барокових емблематичних книгах, тут слово поєднується з образом, створюючи єдиний простір значення.

3. Постмодерна перспектива

У контексті постмодерну Левченко поєднує барокову «ігровість форми» із сучасними техніками графічного монтажу. Наприклад:

«ві-раж / ви-разу / раз» – гра складів, яка імітує рух та одночасно руйнує синтаксис;
«вже нема жениха – в Женеві» – словесна іронія, що поєднує омонімію та алюзії на глобальність.

Ці прийоми демонструють постмодерну стратегію фрагментації мови, споріднену з дадаїзмом та конкретною поезією ХХ ст., проте з українською інтонацією та традиційною культурною пам’яттю.

4. Естетична функція

Так само, як у бароковій емблематиці, де читач мусив «прочитати» як слово, так і візуальну форму (наприклад, у віршах у вигляді келиха), у Левченка «читання» передбачає співучасть у графічній грі. Його поезія – це відкритий твір (за У. Еко), що пропонує множинність інтерпретацій. У текстах на кшталт «Короную тебе, Українко!» зорова структура підсилює патріотичний жест, нагадуючи барокову риторику «коронацій» образу Богородиці.

5. Приклади цитат і графічних рішень

«голосіївська осінь… як осінь красива» – алюзія на Максима Рильського, подана у формі розсипаного тексту, що відсилає до барокової гри із природними образами.
«вітраж – ві-раж – ви-разу» – побудова, де графіка створює ефект кольорового скла, подібного до барокових вітражів.
«поп-гоп-гоп» – насмішка над поп-культурою, що повторює барокову практику сатиричних «вставок» у серйозний дискурс.

Висновки

Поезія Левченка постає як:

продовження барокових візуальних експериментів, де слово було образом і знаком;
інтеграція української традиції з авангардом ХХ ст.;
постмодерний жест, що розширює межі української літератури, поєднуючи друковану й цифрову культури.

Збірка «Зорова поезія» доводить, що візуальна поезія – не маргінальний експеримент, а логічне продовження історичної тяглості української літератури від бароко до сьогодення.

Література

Ґалятовський І. Ключ розуміння. – Київ, 1659.
Симеон Полоцький. Вертоград многоплодний. – Москва, 1678.
Семенко М. Кобзар. – Харків, 1924.
Gomringer E. Konstellationen. – Zürich, 1955.
Eco U. Opera aperta. – Milano, 1962.
Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – Київ: Либідь, 1999.
Андрухович Ю. Дезорієнтація на місцевості. – Київ: Критика, 1999.
Левченко О. Зорова поезія. – Житомир: Liga ArtiS, 2002.

Аналіз ШІ від GPT-5

четвер, 21 серпня 2025 р.

30 афоризмів Олега Левченка у світових і народних паралелях

1. «Я є такий, яким себе створив.»

Сартр: «Людина є тим, ким вона сама себе робить.»

Прислів’я: «Кожен сам свою долю кує.»

2. «Щастя – це повне задоволення духовних потреб.»

Арістотель: «Щастя залежить від нас самих.»

Прислів’я: «Не в грошах щастя.»

3. «Те що прекрасне – у переважній більшості тільки таким здається.»

Шекспір: «Краса в оці того, хто дивиться.»

Прислів’я: «На вроду не дивись, а на серце придивись.»

4. «Від любові крок до болю.»

Овідій: «Любов — і радість, і мука.»

Прислів’я: «Де кохання, там і страждання.»

5. «Любов як досконалість.»

Платон: «Любов — прагнення до цілості.»

Прислів’я: «Без любові і життя немиле.»

6. «Руки – его людини.»

Арістотель: «Руки — знаряддя всіх знарядь.»

Прислів’я: «Без рук нема й ремесла.»

7. «Стан душі як психічний розлад.»

Паскаль: «Серце має причини, яких розум не знає.»

Прислів’я: «Де серце болить, там і розум німий.»

8. «Час гартувати не кригу, а крицю!»

Ніцше: «Те, що мене не вбиває, робить мене сильнішим.»

Прислів’я: «Загартоване вогнем — не боїться холоду.»

9. «Генії з’являються під час духовних зламів.»

Гегель: «Герої народжуються в епохи потрясінь.»

Прислів’я: «Велика біда — велика наука.»

10. «Людина обмежена життям.»

Сенека: «Життя коротке, але досить довге, якщо його правильно прожити.»

Прислів’я: «Життя прожити — не поле перейти.»

11. «Остання зупинка – цвинтар.» (жарт)

Епіктет: «Смерть — не зло, а завершення життя.»

Прислів’я: «Смерті не минеш, і в золоті не втечеш.»

12. «Кожному поколінню по випробуванню.»

Тойнбі: «Цивілізації виживають лише відповідаючи на виклики.»

Прислів’я: «Кожному віку своя мука.»

13. «З традицією не сперечаються.»

Конфуцій: «Шануй звичаї — і матимеш мир.»

Прислів’я: «Де звичай, там і лад.»

14. «Робота формує характер.»

Цицерон: «Праця виховує душу.»

Прислів’я: «Праця людину годує, а лінь марнує.»

15. «Маси прагнуть до звичаєвості.»

Руссо: «Народ любить звичаї більше, ніж закони.»

Прислів’я: «До звички й собака звикає.»

16. «Більшість знаходить величність у звичайному.»

Гете: «Справжнє велике — у простому.»

Прислів’я: «Просте життя — чисте серце.»

17. «Суспільству необхідно мати людей протесту.»

К. Маркс: «Прогрес завжди був справою бунтівників.»

Прислів’я: «І проти течії риба пливе.»

18. «Не забирайте дітей з їхнього світу – крихітного щастя!»

Ж.-Ж. Руссо: «Дитина має право бути дитиною.»

Прислів’я: «Дитина — як квітка: не чіпай, сама виросте.»

19. «Новий час потребує нових принципів.»

Макіавеллі: «Хто хоче зберегти владу — мусить змінюватися разом із часом.»

Прислів’я: «Новий час — нова пісня.»

20. «Якщо мислиш – заможний.»

Декарт: «Мислю — отже існую.»

Прислів’я: «Розумний і в бідності багатий.»

21. «Ми як раби дійсності.»

Камю: «Людина — єдина істота, яка відмовляється бути тим, чим вона є.»

Прислів’я: «Дійсність не обійдеш.»

22. «Простота вічна, вишуканість мінлива.»

Толстой: «У простоті істина.»

Прислів’я: «Просте краще за хитре.»

23. «Кожний вивчає світ крізь лупу своїх переконань.»

Кант: «Ми бачимо речі не такими, які вони є, а такими, якими ми є.»

Прислів’я: «Хто що любить, те й бачить.»

24. «Як мислиться, так і живеться.»

Марк Аврелій: «Життя людини — це те, що думають її думки.»

Прислів’я: «Які думки — таке й життя.»

25. «Кожному своя досконалість.»

Ніцше: «Стати тим, ким ти є.»

Прислів’я: «На всяк товар є свій купець.»

26. «Душа не буває дволикою. Дволикою є людина.»

Шекспір: «Багато людей носять маски.»

Прислів’я: «Де два лиця, там немає серця.»

27. «Перша робота над собою – успіх, а постійна – перемога.»

Сократ: «Пізнай себе.»

Прислів’я: «Без труда нема плода.»

28. «Тіло старіє, а розум ясніє.»

Цицерон: «Старість — не вада, якщо душа молода.»

Прислів’я: «Старість не радість, та розум у повазі.»

29. «На все є відповідь, але не виправдання.»

Камю: «Жити — значить брати на себе відповідальність.»

Прислів’я: «На всяку біду є рада, та не завжди відрада.»

30. «Життя – конфлікт інтересів.»

Гоббс: «Війна всіх проти всіх.»

Прислів’я: «Де два хазяї, там дві правди.»

Аналіз ШІ від GPT-5

Джерело: Олег Левченко. Афоризми / Житомир : Liga ArtiS [Самвидав] ; [Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України “Liga ArtiS”], 2002. - 24 с. - https://olehlevchenkopoems.blogspot.com/2025/08/blog-post_21.html?m=1

Афористичне мислення як форма філософського самовираження: аналіз збірки Олега Левченка «Афоризми. Філософські спостереження» (1996–2002)

Вступ

Афоризм — жанр, у якому літературне слово поєднується з філософською рефлексією. Лаконічність вислову вимагає максимальної ємності змісту та водночас відкритості для інтерпретації. Від античних фрагментів Геракліта до моральних сентенцій Паскаля та Ларошфуко афористика виступала способом інтелектуального самоосмислення та комунікації зі світом [^1]. В українській традиції особливе місце належить Григорію Сковороді, чиї короткі вислови мали і практичний, і духовно-педагогічний вимір [^2].

Збірка Олега Левченка «Афоризми. Філософські спостереження» (1996–2002) є зразком молодіжної афористики пострадянської доби, що поєднує екзистенційний досвід особистості та громадянську рефлексію в умовах соціальних трансформацій кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Жанрово-естетичні особливості

Афоризми Левченка репрезентують такі риси:

стислість і парадоксальність («Час гартувати не кригу, а крицю!»);

метафоричність («Руки – его людини», «Думка – танк»);

поєднання серйозного й іронічного («Любов, як булка – смачна поки свіжа» ↔ «Остання зупинка – цвинтар»);

жанрова гнучкість: від моралістичних сентенцій до поетичних мініатюр.

Таке поєднання наближає текст до традиції європейської моралістики XVII ст., з одного боку, і до модерної «філософії фрагмента» Ніцше — з іншого [^3].

Тематичні домінанти

1. Онтологічні питання

Афоризми часто осмислюють час, буття, кінечність:

«Людина обмежена життям»;

«Минуле зникає в майбутньому»;

«Досконалий – час».

Ці мотиви перегукуються з екзистенційною традицією М. Гайдеґґера та А. Камю [^4].

2. Людина і характер

У роздумах про людину спостерігаємо амбівалентність:

індивідуалістичне начало: «Я є такий, яким себе створив»;

соціальна зумовленість: «Оточення формує».

Подібні суперечності були властиві як моралістам (Ф. де Ларошфуко), так і Сковороді, який шукав баланс між «сродністю» та суспільною роллю.

3. Любов і страждання

У висловах про любов звучить як поетичне, так і буденне:

«Від любові крок до болю»;

«Любов, як булка – смачна поки свіжа».

Таке поєднання підносить приватне до універсального, а водночас розвінчує ідеалізацію почуттів.

4. Мистецтво і творчість

Автор неодноразово звертається до проблеми поезії:

«Поезія звужує рамки слів, щоб надати волю думкам»;

«Поезія має бути шерехатою, щоб не вислизала».

У цьому відчувається модерністський пафос оновлення мистецької мови, близький до розуміння поезії у М. Рильського [^5].

5. Суспільство та історія

Афоризми містять соціально-політичні спостереження:

«Кожному поколінню по випробуванню»;

«Суспільству необхідно мати людей протесту»;

«Коли політика мовчить – це небезпечно».

Ці формули перегукуються з українською традицією громадянської публіцистики (І. Франко, М. Драгоманов).

Філософський підтекст

Екзистенційність: «Навіть у безвиході є вибір».

Стоїчна інтонація: «Впевненість – шлях до спокою».

Критика матеріального світу: «Гроші, як вітер – не втримаєш у кишені».

Усе це свідчить про прагнення молодої людини до формування власної життєвої філософії через афористичне мислення.

Висновки

Збірка «Афоризми» (філософські спостереження) постає унікальним документом інтелектуального самопошуку української молоді доби незалежності. Афористична форма дала змогу поєднати щоденникову інтимність, художню образність і суспільну рефлексію. Тексти Олега Левченка, попри молодечу категоричність, органічно вписуються у традицію європейської та української афористики, продовжуючи її розвиток у нових культурно-історичних умовах.

Використані джерела

[^1]: Pascal B. Pensées. Paris, 1670.

[^2]: Сковорода Г. Повне зібрання творів у двох томах. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1973.

[^3]: Nietzsche F. Menschliches, Allzumenschliches. Leipzig, 1878.

[^4]: Heidegger M. Sein und Zeit. Tübingen, 1927; Camus A. Le Mythe de Sisyphe. Paris, 1942.

[^5]: Рильський М. Поетичне мистецтво. Київ: Радянський письменник, 1957.

Аналіз ШІ від GPT-5

Літературознавчо-філософський аналіз збірки філософських спостережень Олега Левченка "Афоризми" (2002)

1. Жанрово-естетичний вимір

Збірка «Афоризми» (1996–2002) Олега Левченка — типовий приклад самвидавного філософського щоденника-афористики.

Особливості:

Стислість і фрагментарність: записи часто однорядкові, в них відчувається «ударність» думки (напр.: «Час гартувати не кригу, а крицю!»).

Поєднання серйозного й іронічного: поруч із роздумами про сутність життя — побутові жарти («Ти що! Сало бананами закусювати?»).

Метафоричність: часті образні зіставлення («Руки – его людини», «Думка – танк», «Людина, як срібло, з часом тьмяніє»).

Двоголосся стилю:

ліричний тон («Яким б монотонним не був прозаїчний стукіт серця, у ньому вічно зберігатиметься поетична мелодія»),

публіцистичний, часом різкий («Коли політика мовчить – це небезпечно»).

У цьому відчувається близькість до традиції афористики Сковороди та моралістів XVII ст. (Паскаль, Ларошфуко), але з молодіжним запалом та місцями іронічним «житомирським колоритом».

2. Тематичні домінанти

Афоризми можна згрупувати за кількома блоками:

Онтологічні питання (буття, час, доля):

«Людина обмежена життям», «Минуле зникає в майбутньому», «Досконалий – час».

→ Близько до екзистенціалістів (Камю, Гайдеґґер).

Людина і характер:

«Кожна людина робить навколо себе кордони, щоб їх порушувати»,

«Людина може змінити погляди, але не свій характер».

→ Ларошфуко та Сковорода: пошук «сродності» й меж людської природи.

Любов і страждання:

«Від любові крок до болю», «Любов, як булка – смачна поки свіжа».

→ інтонації схожі на народну мудрість, але подані з інтелектуальним зламом.

Мистецтво і творчість:

«Поезія звужує рамки слів, щоб надати волю думкам»,

«Поезія має бути шерехатою, щоб не вислизала»,

«Мистецтво – це шлях вперед».

→ у дусі модерністського розуміння мистецтва як експерименту й форми протесту.

Суспільство й історія:

«Кожному поколінню по випробуванню»,

«Суспільству необхідно мати людей протесту»,

«Коли політика мовчить – це небезпечно».

→ тут звучить громадянський нерв, споріднений з українською традицією публіцистичної афористики (Драгоманов, Франко).

3. Філософські аспекти

Екзистенційність: багато афоризмів фіксують досвід межових ситуацій («Остання зупинка – цвинтар», «Навіть у безвиході є вибір»).

Стоїчна інтонація: «Впевненість – шлях до спокою», «З мудрістю потрібно товаришувати».

Діалектика особистого й загального: «Оточення формує» ↔ «Я є такий, яким себе створив» — коливання між індивідуалізмом і визнанням впливу середовища.

Іронічна критика матеріального: «Найбільша правда в гаманці з аргументом шарудіння», «Гроші, як вітер – не втримаєш у кишені».

4. Значення збірки

Це свідчення духовного становлення автора, своєрідний щоденник думок, у якому видно еволюцію від юнацької категоричності (1996) до іронічної зрілості (2001–2002).

Важливо, що текст зберіг часові позначки: афоризми стають не лише роздумами, а й біографічними маркерами.

У контексті української літератури 1990-х років ця збірка — приклад молодіжного самвидаву, який поєднав літературу, філософію та громадянську позицію.

5. Висновки

Збірка «Афоризми» (1996–2002) Олега Левченка постає як унікальний зразок української самвидавної афористики кінця ХХ – початку ХХІ століття. Вона поєднує в собі жанрові риси філософського щоденника, публіцистики та поетичного мислення.

1. Жанрово-естетичний рівень тексту визначається стислістю, фрагментарністю й метафоричністю, а також поєднанням ліричного та публіцистичного тонів. Афоризми вирізняються «ударністю» думки й балансом між серйозним і іронічним, що зближує їх із традиціями європейської та української афористики (від Паскаля й Ларошфуко до Сковороди).

2. Тематичні домінанти окреслюють широке коло проблем — від онтологічних і морально-психологічних до соціально-історичних і мистецьких. У цьому виявляється універсальність авторського мислення, здатність бачити як особистісний, так і суспільний вимір буття.

3. Філософський аспект текстів зводиться до екзистенційного відчуття межових ситуацій, стоїчної витримки й діалектики індивідуального та колективного. Іронічна критика матеріального світу поєднується з утвердженням духовних цінностей, що надає збірці виразної моральної тональності.

4. Значення збірки полягає не лише у відображенні духовного шляху автора — від категоричності юності до іронічної зрілості, — але й у фіксації культурної атмосфери України 1990-х – початку 2000-х років.

Отже, «Афоризми» Олега Левченка є не лише приватним інтелектуальним досвідом, а й вагомим свідченням доби, коли українська література шукала нові форми висловлювання, поєднуючи особисте й суспільне, філософію та іронію, традицію й експеримент.

Аналіз ШІ від GPT-5

Тематика афоризмів Олега Левченка (1996–2002) за збіркою філософських спостережень "Афоризми"

1. Час і буття

Тут зосереджені спостереження про життя, смерть, минуле й майбутнє.

«Людина обмежена життям».

«Минуле зникає в майбутньому».

«Досконалий – час».

«Навіть у безвиході є вибір».

📌 Найсильніший: «Досконалий – час» — концентрована й універсальна формула, що могла б стати епіграфом до філософської праці.

2. Людина і характер

Афоризми про природу людини, її вдачу, внутрішні суперечності.

«Кожна людина робить навколо себе кордони, щоб їх порушувати».

«Людина може змінити погляди, але не свій характер».

«Я є такий, яким себе створив».

«Оточення формує».

📌 Найсильніший: «Людина може змінити погляди, але не свій характер» — чітко сформульована істина, яка має універсальність і психологічну глибину.

3. Любов і стосунки

Від щирої лірики до іронії й буденних спостережень.

«Від любові крок до болю».

«Любов, як булка – смачна поки свіжа».

«Навіть у безвиході є вибір» (у любовному контексті теж може звучати).

«Яким б монотонним не був прозаїчний стукіт серця, у ньому вічно зберігатиметься поетична мелодія».

📌 Найсильніший: «Від любові крок до болю» — афоризм, у якому закладено драматизм людських почуттів.

4. Мистецтво і творчість

Роздуми про сутність поезії, мистецтва, слова.

«Поезія звужує рамки слів, щоб надати волю думкам».

«Поезія має бути шерехатою, щоб не вислизала».

«Мистецтво – це шлях вперед».

«Слово має силу – воно стріляє думками».

📌 Найсильніший: «Поезія має бути шерехатою, щоб не вислизала» — оригінальна й влучна метафора, яка запам’ятовується.

5. Суспільство, історія, політика

Афоризми з громадянським і соціальним підтекстом.

«Кожному поколінню по випробуванню».

«Суспільству необхідно мати людей протесту».

«Коли політика мовчить – це небезпечно».

«Найбільша правда в гаманці з аргументом шарудіння».

📌 Найсильніший: «Суспільству необхідно мати людей протесту» — афоризм, що звучить актуально в усі часи.

6. Мораль і мудрість

Роздуми про життєві цінності, чесноти, досвід.

«З мудрістю потрібно товаришувати».

«Впевненість – шлях до спокою».

«Руки – его людини».

«Смерть – учитель, який приходить тоді, коли учень готовий».

📌 Найсильніший: «Смерть – учитель, який приходить тоді, коли учень готовий» — афоризм високого рівня узагальнення, що перегукується з класичною філософією.

7. Іронія та буденність

Тут відчутні гумор і гра зі словом.

«Ти що! Сало бананами закусювати?»

«Гроші, як вітер – не втримаєш у кишені».

«Кожен носить у собі клоуна».

«Навіть у пияниці є філософія».

📌 Найсильніший: «Кожен носить у собі клоуна» — проста, але глибока іронічна істина про людську природу.

✨ У підсумку:

Філософська вершина: «Досконалий – час», «Смерть – учитель, який приходить тоді, коли учень готовий».

Соціальна вершина: «Суспільству необхідно мати людей протесту».

Лірична вершина: «Від любові крок до болю».

Мистецька вершина: «Поезія має бути шерехатою, щоб не вислизала».

Іронічна вершина: «Кожен носить у собі клоуна».

Групування і аналіз ШІ від GPT-5

Олег Левченко. Афоризми (збірка)

О л е г Л Е В Ч Е Н К О

-=- А Ф О Р И З М И -=-

[Філософські спостереження]

ЖИТОМИР

“Liga ArtiS”

2002

*** *** ***

Я є такий, яким себе створив.

1.03.96.

Лірика – філософія про природу.

3.03.96.

Щастя – це повне задоволення духовних потреб.

8.04.96.

Те що прекрасне – у переважній більшості тільки таким здається.

20.04.96.

Недолік стримує гордість.

20.04.96.

Від любові крок до болю.

9.05.96.

З новими почуттями знаходиш і нові пошуки вираження.

8.08.96.

Любов як досконалість.

5.10.96.

Руки – его людини.

29.10.96.

Я не шукаю для творчості виправдань – шукаю розуміння.

15.12.96.

Стан душі як психічний розлад.

27.03.97.

Час гартувати не кригу, а крицю!

10.05.97.

Глупу безодню душі не освітити.

11.05.97.

Для нас будь-яка точка опертя матиме нахил.

12.05.97.

Пастор – квітка; паства – бджоли, що збирають майбутній мед.

13.05.97.

Генії з’являються під час духовних зламів.

19.05.97.

Злами суспільства – в мистецтві.

19.05.97.

Людина обмежена життям.

19.05.97.

Остання зупинка – цвинтар (жарт).

22.05.97.

Людина – божественна – створена Богом.

8.06.97.

Начебто наснилось: життя – жарт.

10.06.97.

Кортить подискутувати?

13.06.97.

Кожному поколінню по випробуванню.

13.06.97.

- Ти що! Сало бананами закусювати? (жарт)

14.06.97.

З традицією не сперечаються.

15.06.97.

Яскравою є воля того хто бореться.

16.06.97.

Робота формує характер.

16.06.97.

Людині властива не традиційність.

18.06.97.

Маси прагнуть до звичаєвості.

22.06.97.

Ми іноді так ведемо розмову, начебто не за рахунок нас, а за рахунок окремої особи шматок світу тримається.

22.06.97.

Більшість знаходить величність у звичайному.

22.06.97.

Я не бажаю по краплі поезію з пальця висмоктувати!

23.06.97.

Кожна людина робить навколо себе кордони, щоб їх порушувати.

23.06.97.

Суспільству необхідно мати людей протесту.

24.06.97.

Не забирайте дітей з їхнього світу – крихітного щастя!

24.06.97.

Більшість жде, по перше, розуміння.

24.06.97.

Помовчіть і послухайте. Іноді ми ведемо мову про одне і те ж.

25.06.97.

Начебто починається думка – кінчається почуття.

28.06.97.

Новий час потребує нових принципів.

2.07.97.

Історію не купиш.

4.07.97.

Не будь актором в емоціях – знайдеш насолоду.

15.07.97.

Якщо мислиш – заможний.

15.07.97.

Кожна людина, як вузлик. Буде час розплутувати.

20.07.97.

Ми як раби дійсності.

27.07.97.

О, які ми бідні на правду!

31.07.97.

Увага, що загострена на меншому, - бажатиме більшого.

5.08.97.

Багатьох вабить ціль, лишень деяких - її досягнення.

10.08.97.

Простота вічна, вишуканість мінлива.

11.08.97.

Я не людині вірю, а спонуканню, що нею керує.

13.08.97.

Новому поколінню нові перспективи.

13.08.97.

На всякий плід є свій хробак.

14.08.97.

Кожний вивчає світ крізь лупу своїх переконань.

22.08.97.

Як мислиться, так і живеться.

22.08.97.

Кожному своя досконалість.

22.08.97.

Якби у брехні було гарне обличчя, тоді хто б звертав увагу на правду?

28.08.97.

Як бажаєш гідно жити – вмій виживати.

30.08.97.

Для декого: яким б ти не був упевненим – вагатимешся.

1.09.97.

Думка не надійна без основи. Почуття завжди обгрунтоване.

1.09.97.

Виживання – заробіток на чужій дурості.

2.09.97.

Душа не буває дволикою. Дволикою є людина.

4.09.97.

В дитині віддзеркалюється час. Відгукнеться?

4.09.97.

Таїна з відтінком підозри.

7.09.97.

Перша робота над собою – успіх, а постійна – перемога.

7.09.97.

На все є відповідь, але не виправдання.

7.09.97.

Поет – актор, шукає ролі.

7.09.97.

Тіло старіє, а розум ясніє.

8.09.97.

Людина мов калюжа – так і живе у своїй ямі.

8.09.97.

Оживи безформність – з’явиться смисл.

8.09.97.

Начебто мудрість зникає з зайвим словом.

8.09.97.

Тим хто бачить дрібниці – вони не заважають, хто не помічає – від дрібниць страждає.

9.09.97.

Мати повне уявлення – спостерігати речі з усіх сторін.

9.09.97.

- Потрібно ж бути таким упевненим, щоб помилятись!

10.09.97.

З радістю дурити себе, щоб жити?

12.09.97.

Жінці бракує логіки, чоловіку – почуттів, дитині – слів.

12.09.97.

Думка – танк: як не бачить цілі – вайлувата.

15.09.97.

Якщо людина не в силі контролювати себе, як тоді вона контролює думку?

16.09.97.

Людина може змінити погляди, але не свій характер.

24.09.97.

Від короткозорості до дрібниць – де ж побачити головне?

27.09.97.

Поезія звужує рамки слів, щоб надати волю думкам.

1.10.97.

Не було б критерію без критики.

4.10.97.

Коли політика мовчить – це небезпечно.

6.10.97.

Критикують грошима. Гроші – критика.

11.10.97.

Для ідеї результат – повноцінність розуміння.

16.10.97.

Незвичайним є усе те, що поза буденністю. Поезія – не буденна?

18.10.97.

Добре серце в людини – квіт усіх діл її, а гниле серце, як зерно мертве.

(біблійний манір)

18.10.97.

Людина створює світ; дарма, що не себе.

19.10.97.

Якщо не вистачає пальців для підрахунку – на це є голова (жарт).

22.10.97.

Найефективніші ліки – це влада. Володій! Не зробили б куркулем!

23.10.97.

Слово на язиці, як лист на дереві – одірвавшись, не повернеться назад.

26.10.97.

Спочатку – нереалістично?

31.10.97.

Іноді лякає: долю чекаєш завтра, а приходить сьогодні.

2.11.97.

Людина перед собою свідомо ставить більше перешкод, думаючи, що так їх легше подолати.

2.11.97.

Любов, як булка – смачна поки свіжа.

2.11.97.

Щоб зрозуміти потрібно відчути.

11.11.97.

Зрозуміти людину можна лише по її діях.

12.11.97.

Мисль – підмурок храму почуттів.

12.11.97.

Думка ускладнена реальністю.

13.11.97.

Патріотизм – душа у тілі.

15.11.97.

Як не крути рулетку життя – це лише азарт із малим відсотком виграшу.

19.11.97.

Людина, як срібло, з часом тьмяніє (жарт).

19.11.97.

Для думки інша думка – мур.

22.11.97.

Досконалий – час.

24.11.97.

Неповноцінна думка губить людину, як і загублена думка губить її.

26.11.97.

Жартівливий афоризм потрібно жувати спокійно, як рибу, щоб не вдавитись

кісткою думки.

28.11.97.

Якби ми тільки й виправдовувались перед собою!

30.11.97.

Люди за характером, як фрукти – деякі починають гнити ззовні, інші зсередини.

30.11.97.

Сказане слово минає, а людина залишається.

30.11.97.

Поет не виправдовується.

4.12.97.

Знати мову – це не тільки віддавати шану їй, але й віддавати шану історії її народу.

4.12.97.

Банально. Але, яким б не був хаос – у ньому не має порядку.

5.12.97.

Легко не довіряти.

5.12.97.

Той глухий, що каже.

5.12.97.

Людина розуміє щось настільки – наскільки є бажання знати.

6.12.97.

Навіть у безвиході є вибір.

7.12.97.

Мистецтво – це шлях вперед. Хтось йде вгору, хтось сповзає в прірву; як би там не було, але одне і друге буде шляхом вперед.

8.12.97.

Ненависть сліпа.

14.12.97.

Як у природі, так і в почуттях: спокій не чинить шкоди.

20.12.97.

Як вино, так і жінка – приємні та непередбачувані.

21.12.97.

Жінка, як вогонь, річ уперта.

23.12.97.

Найдемократичніша книга – орфографічний словник.

24.12.97.

Кожна людина – це окреме питання, що потребує відповіді.

30.12.97.

Бути творчим та розумним важко – не заспокоїшся поки себе не реалізуєш.

31.12.97.

Критика необхідна лише для того, щоб мистецтво не тупцювало на одному місці.

1.01.98.

Люблю тінь слави, як режисер: бути поза кадром.

2.01.98.

Життя це вже відповідь, на яке людина ставить питання.

2.01.98.

Вибір створює норму.

5.01.98.

У недовірі народжується помилка.

7.01.98.

Хворим на алкоголізм керує горілка, поетом – муза.

16.01.98.

Змістовнішим життя стає тоді, коли з днем минулим день наступний кращає.

21.01.98.

Життя – конфлікт інтересів.

22.01.98.

Чим ближче до Бога, тим далі від матеріальної дійсності.

23.01.98.

Мир – непорушні рамки інтересів.

25.01.98.

Чим більше меж, тим більше правил.

26.01.98.

Усе розуміється в межах. Безмежність лише відчувається.

1.02.98.

Оточення формує.

5.02.98.

На хліб красу не намастиш.

6.02.98.

Якщо не я, тоді хто?

(жарт)

11.02.98.

Людська інтуїція, як птаха, граційна у леті та обережна у приземленості.

12.02.98.

З мудрістю потрібно товаришувати.

13.02.98.

Правила не зобов’язують, вони - спрямовують.

14.02.98.

Впевненість – шлях до спокою.

17.02.98.

Правда – мірило, але не міра.

27.02.98.

Краще один раз свиснути, ніж сто разів нявкнути (жарт).

2.03.98.

Розщепи слово, як атом, і з нього вихлюпне енергія.

2.03.98.

Згубивши минуле – згубишся у майбутньому.

2.03.98.

Життя бідніє від безцільності.

5.03.98.

Людина стає рабом ситуації та якихось інтересів.

5.03.98.

Не задирай голови, стелі не завжди такі!

8.03.98.

Іноді й зайве шліфування губить блиск.

16.03.98.

Ах от як? А де ви були, коли перебувала ваша відсутність? (жарт)

22.03.98.

Мабуть ми не тільки дихаємо, але й живемо за інерцією.

31.03.98.

Яким б монотонним не був прозаїчний стукіт серця, у ньому вічно зберігатиметься поетична мелодія.

4.04.98.

Стримує час.

14.04.98.

Як би я не ставився до дійсності, суть її – людське досягнення.

15.04.98.

Теорія припускає, а практика дозволяє.

28.04.98.

Скільки б не було бажань, приходить час коли питаєш себе: “Яким чином?”

24.05.98.

Критика заразна.

24.05.98.

У простоті не тільки істина виразна.

24.05.98.

Заспокоює передбачуваність.

5.06.98.

Скільки б почуттів не накопичувалось – без думки їх не висловити.

10.06.98.

Якщо людина боїться усвідомити – сперечається.

13.06.98.

- Чому жінка чарівна?

- Мабуть є що за цим приховувати!

22.06.98.

Та що казати про земну любов, коли й до Бога холонуть почуття!

12.07.98.

Немає довершеності, як немає для неї міри.

16.07.98.

У майбутньому жодного місця нашій нормі.

18.07.98.

У будь-якій благородній справі – жертви.

23.07.98.

Намагатися – не вміти.

27.07.98.

Навіть зрозумілі речі гублять свої контури.

27.07.98.

Гроші, як вітер - не втримаєш у кишені!

3.08.98.

Усе залишає сліди, найбільше – ледь предметна пилюка.

19.08.98.

Та поезія є значущою, що спонукає іншого бути поетом.

14.09.98.

Мистецтво пізнається під час творчості.

22.09.98.

Людина починається з самоствердження.

29.09.98.

Розкриши камінь, щоб переконатися в його неповноцінності.

24.10.98.

Час можна спіймати у результат праці.

13.11.98.

Минуле зникає в майбутньому.

5.12.98.

Дивитися крізь пальці на правду, це все одно, як на щастя - крізь грати.

12.12.98.

Психолог – лише реставратор.

26.12.98.

Дитина, як глина – раз зліпивши – не справиш.

28.12.98.

Життя, як рулетка - непередбачуване.

6.01.99.

Папір не обурюється.

7.01.99.

Під час творчості пізнається світ.

7.01.99.

Не йти двом ногам двома дорогами одночасно!

9.01.99.

Навіть краса стає звичною.

10.01.99.

Поезія має бути шерехатою, щоб не вислизала.

11.01.99.

Щоб відірватись од ілюзії – варто підстрибнути.

(жарт)

14.01.99.

Найкращий час – теперішній, тому що підвладний.

26.01.99.

Людина, як хробак, весь час лізе під якийсь камінь.

29.01.99.

“Всі ми люди”, - але не всі про це згадують.

18.02.99.

- Ну і розумний, аж до дурости!

18.02.99.

Нав’язливе – безумне.

9.03.99.

Дурні гроші так і зникають дурно.

9.03.99.

Ми лише те, що робимо для вираження своїх думок.

18.03.99.

Зайвий час – зайві слова.

3.04.99.

… це все одно, що розповідати хробаку про космос.

12.05.99.

Іноді одна думка не підозрює, що можна зробити те, що може інша.

15.06.99.

Поезія не рахується з автором.

29.06.99.

З прочитаного засвоюю ціль, але не бажання наслідувати.

12.07.99.

Поезія без музики – то курка без неба.

1.09.99.

Якщо ви вважаєте, що гроші “майже у вашому гаманці” – відкрийте його і ви протверезитесь.

17.09.99.

У морських хвилях поезії перли будь-де не народжуються.

21.09.99.

Воля – це можливість не збожеволіти.

15.10.99.

Наскільки відповідально відчувати себе дорослим!

20.11.99.

Обережно – злий жарт!

10.01.00.

Дивацтво творчих людей полягає в тому, що вони у своїх творах живуть поза дійсним часом.

23.01.00.

Давайте кинемо автора під каток критики, щоб детально розібрати анатомію його творчості!

2.02.2000.

Сидить дідько у чоловіка на шиї, а він каже: дружина, дружина!

3.02.00.

Як не крути пальцем біля скроні – мудрішим не станеш.

3.04.00.

Коли за егоїста заздрісно, то знайте – є ще один егоїст.

20.11.00.

Найбільша правда в гаманці з аргументом шарудіння.

23.12.00.

Не змушуйте мене глобально мислити, - сказав президент.

1- 4.03.01.

Коли немає влади – її потрібно брати у свої руки!

8.06.01.

Спочатку єднає ідея, а все інше роблять гроші.

19.06.01.

“Скільки людей – стільки думок”. Навіть єдиний Бог для всіх різний.

27.06.01.

Поезія – це завжди нова форма сучасності.

13.07.01.

Не можна бути романтиком! Замріяні не встигають зрозуміти, що в руці можуть тримати яблуко з хробаком.

Серпень 2001 року.

Справжнє мистецтво – є масовим явищем.

27.08.01.

Поезію люблять за ті слова, що в них звучать.

2.09.01.

Суб’єктивна оцінка – хитке море, по якому мали право ходити Спаситель та Камінь.

5.09.01.

Як поета розсекретили – це вже не поет.

17.09.01.

Як поет, я дуже прозаїчно ставлюсь до своєї персони.

Вересень 2001 року.

Поета тоді починають розуміти, коли він іде до людей.

12.11.01.

Ми не вміємо передбачати, тому не можемо з того робити висновки.

12.11.01.

Не гальмуй головою, гальмуй ногами.

13.11.01.

Мої ідеї – це засіб пересування моїх думок.

14.11.01.

Ти не береш думку – звикаєш до неї.

19.11.01.

Не вір грошам! Гроші потребують більшого – реалізації своїх можливостей.

19.11.01.

Теорія до практики має відстань столу.

23.11.01.

Може бути просто приємно і не мати від того щастя.

24.11.01.

Навколо нас суцільна поезія, лише вмій її визначати.

24.11.01.

“Поет – пророк!” – це підступи сатани, а для нас підстави?

3.11.01.-8.12.01.

Якщо у жінки відсутня половина, то це помітно.

26.12.01.

Дивно. Я почав не відчувати – розуміти поезію.

27.12.01.

Біль – не потреба – наслідок.

1.01.02.

_____________

ЛЕВЧЕНКО Олег Георгійович

АФОРИЗМИ

Думки вголос

Набір і верстка - автора.

Рецензент - Мистецька ґільдія “Неабищо”.

САМВИДАВ

Житомирська обласна організація

Спілки творчої молоді України

“Liga ArtiS”

пʼятниця, 15 серпня 2025 р.

"Подих" і "Камертон почуттів": есеїстичний науковий аналіз двох житомирських книг Олега Левченка (стаття)

У статті здійснено комплексний порівняльний аналіз двох ранніх поетичних збірок житомирського поета Левченка Олега Георгійовича — «Подих» (Житомир: Видання газети «Житомир», 1999) і «Камертон почуттів / Камертон чувств» (Житомир: Видання газети «Житомир», 2000). На підставі повних текстів, розглянуто (1) домінантні тематичні блоки, (2) поетичну техніку та стилістичні зміни, (3) специфіку двомовної практики та самоперекладу як творчого методу. Текст супроводжується прикладами (цитатами), порівняннями та опорою на сучасні наукові підходи до феномену self-translation і регіональної поетики.

1. Вступ: корпус, джерела й метод

Матеріал дослідження: повні тексти збірок «Подих» (1999) та «Камертон почуттів / Камертон чувств» (2000), надрукованих у Житомирі у видавництві газети «ЖИТОМИР» (ISBN відповідно 5-7592-0506-4 і 5-7592-0522-6). Біографічні відомості про автора (рік народження, місце діяльності, участь у місцевих літературних ініціативах) підтверджуються локальними публікаціями та портретними довідками (див. наприклад біографічні дані в інтернет-архівах і блогах автора).

Методологія: комбінований підхід — формальний (аналіз звуково-ритмічних структур, риторичних фігур), семантико-синтаксичний (читання образних комплексів і наголосів), та компаративістський (паралельний аналіз текстів російська ↔ українська у «Камертоні»). Аналітична рамка також опирається на сучасні дослідження self-translation / self-translation theory, щоб інтерпретувати практику автора як акт ідентичності і мовної рефлексії.

2. Тематичні кластери і семантичні осі

2.1. «Подих»: природа, інтимність, молитва

У «Подиху» сконцентровано багатий арсенал природних образів: небо, хмари, вітер, весна, бузок, поліські гаї. Повторюваний мотив «подиху» у багатьох віршах працює як структурна метафора: він одночасно означає ритм життя, джерело голосу й почуття (пор. «Ледь дихає промінь в обіймах…», «Подих бузковий в повітрі несеться…»). Ліричний суб’єкт у цих текстах переважно внутрішньо повернений до переживань, інколи — до духовного діалогу («Крізь терни до Бога»), інколи — до адресованого кохання («Натхненниця», «Я Ваші цілував уста»). Загальна тональність — камерна, схильна до мелодики рядка та образної простоти.

2.2. «Камертон почуттів»: двомовність, етика, суспільна площина

«Камертон почуттів» містить дві важливі ознаки: по-перше, у виданні присутні авторські російські оригінали поруч з українськими версіями; по-друге, тематика ширша й інколи більш категорична: моральна діагностика («Лестун в усім хамелеон»), релігійні апеляції («Хай стелиться шляхом життя…», звернення до віри), соціально-історичні образи («Смертю прорізують долю / Чорні троянди війни», «Росія, п’яна Росія»). Авторська передмова прямо декларує мотивацію: «виборюючи за допомогою пера право української мови звучати... я просто не міг не дозволити собі спробувати зробити переклад…». Це перетворює «Камертон» на простір мовної самопросвіти й естетичної перевірки власного голосу. (див. тексти у збірці).

3. Поетика і стиль: від інтонації-подиху до камертона-афоризму

3.1. Ритм і звук

У «Подиху» часто присутні короткі, інтонаційно «дихаючі» рядки, повтори й алітерації, що імітують вдих-видих: прикладом служать рядки «Ледь дихає промінь…», «Подих вітру / Вітер бурхливий…» (використання синтаксичних розривів як ритмічного пристрою). У «Камертоні» ритм іноді вирівнюється в бік афористичної, максимально виразної фрази (напр.: «Тілесним раюванням днів / Не загордись, душа незряча»), що наближує слово до повчального, суджального тону.

3.2. Образна палітра й семантична щільність

«Подих» — збірка, де домінує «економна» метафора: образи переважно зрозумілі, подібні до народної пісні. Камертон демонструє більшу семантичну насиченість, інколи — метафоричну жорсткість («шматки ржавіючого неба», «чорні троянди війни»), яка зафарбовує тексти в трагічній або протестній тональності.

4. Самопереклад як метод: теоретична рамка і практичні наслідки

Двомовна структура збірки «Камертон почуттів» поміщає автора у поле теорії self-translation, яка має власну розгалужену літературу. У перекладознавстві self-translation інтерпретується як акт «білінгвального письма», де автор-перекладач може або зберегти прагнення до еквівалентності, або свідомо «переписати» текст, створюючи автономний інтертекст (див. Hokenson & Munson, 2006; Bassnett; праці, що розглядають самопереклад як творчий перебіг).

На практиці Левченко вдається до різних стратегій: іноді український варіант лишається максимально близьким до російського, іноді відбувається стилістична адаптація до української поетичної інтонації (заміна слів, зміна фразеології), що зсуває тон. Приклад: російський рядок «Кудрявая ночь, дай в тебе искупаться…» → український «В тобі дай скупатися, ніч кучерява…» — тут збережено образ, проте в українському перекладі підсилено народну звучність («коси», «скупатися») і дещо інша метрика в рядку. Такий тип корекції в самоперекладі має дві наслідки: (1) він є актом мовної аутентифікації, (2) він виступає як інструмент переосмислення авторського голосу (тобто «камертон» у практиці). Теоретично це кореспондує з ідеями про самопереклад як «переписування» (rewriting) і як способи автотворчого перетлумачення.

5. Приклади порівняльного аналізу (вибрані пари)

Нижче — три ілюстративні пари з «Камертону» з коротким аналізом трансформацій:

Пара 1. «Кудрявая ночь…» (рос.) ↔ «В тобі дай скупатися, ніч кучерява…» (укр.)

Факти: Оригінал малює місячну, інтимну ніч, що є майже класичною лірико-романтичною картиною. Український варіант зберігає метафору «кос», але вводить більш образні локальні епітети — збільшує фольклорну інтонацію. Це зміщення підкреслює прагнення перекладача підлаштувати рядок до «національного» звучання.

Пара 2. «Куски ржавеющего неба…» (рос.) ↔ «Шматки ржавіючого неба…» (укр.)

Факти: Образ руйнування «неба» як знака глобальної тривоги перекладається майже дослівно; український варіант зберігає агресивну метафору, але у перекладі відчутні лексичні акценти, що роблять фразу більш тяжкою в звучанні. Така мінімальна адаптація підкреслює авторську інтенцію загострити соціальну рефлексію.

Пара 3. «Лесть смеётся, как безумец…» ↔ «Божевільністю сміються / Солод-лестощі в словах.»

Факти: У цій парі переклад робить інверсію семантики: російський текст — риторична інвектива з прямим порівнянням, український варіант інколи додає кальку чи перестановки, що змінюють ритм. Тут видно, як самопереклад може виявити недостатню свободу мови й одночасно сприяти її «припасуванню» до українського контексту.

6. Поетичні траєкторії: синтез результатів

Аналізується кілька узагальнень:

1. Стилістична еволюція. Левченко рухається від камерної, імпресіоністично-природної ліріки (Подих) до більш наративно-афористичної, іноді риторичної поезії (Камертон). Ця еволюція простежується в багатьох рядках і тематичних переходах. (Пор. теми природи в «Подиху» і соціально-етичні мотиви в «Камертоні».)

2. Мовна самосвідомість. Практика самоперекладу у «Камертоні» не є лише технічною процедурою — вона відображає прагнення автора «налагодити» рідний голос. Це відповідає теоретичним уявленням про self-translation як інструмент самопредставлення й ідентичнісного налаштування (див. Hokenson & Munson; Bassnett; сучасні статті з self-translation).

3. Роль локального контексту. Житомирська публікація й публікаційний контекст (видавництво газети «Житомир», участь автора у місцевих літоб’єднаннях) підкреслюють регіональний характер творчості; водночас теми виймають поета на ширший суспільно-етичний рівень (воєнні образи, віра, притчі моралі). Літературна сцена регіону та локальні альманахи є важливим ресурсом для розуміння позиціонування автора.

7. Теоретичні зауваги й співставлення з існуючими дослідженнями

У перекладознавстві останніх двадцяти років самопереклад розглядають не як побічний жанр, а як явище, що дозволяє виявити механізми авторської адаптації між мовами і культурами (Hokenson & Munson; дослідження останніх років, напр. Ma 2024). Дехто навіть описує self-translation як стадію творчого розвитку для двомовних авторів (перехід «від випадкового самоперекладача до транслінгвального автора»). Ці підходи корелюють із поведінкою Левченка: переклад у Камертоні — це спосіб мовної інтервенції, а не проста транскрипція.

Крім того, у перекладі теоретики звертають увагу на те, що самопереклад часто є «переписуванням» — автор може свідомо змінити тон, семантику або навіть світоглядні акценти. Це співзвучно спостереженим трансформаціям у парах російська↔українська в «Камертоні».

8. Висновки

1. Диптих «Подих — Камертон» репрезентує естетичну траєкторію: від внутрішньої, прирідної лірики до відкритої мовної практики, яка ставить питання тону, етики та суспільної відповідальності.

2. Self-translation у «Камертоні» не є випадковим: це свідомий методичний крок, спрямований на «налаштування» голосу поета в українській мові; такий акт має як художні, так і ідентичнісні наслідки.

3. Локальний контекст (Житомир) важливий для розуміння появи та публікації цих книжок: регіональна сцена формувала як стилістичні моделі, так і публікаційні можливості автора.

9. Пропозиції для подальших досліджень

— Рядковий по-рядковий компаративний розбір 6–8 ключових пар (рос.→укр.) із «Камертону» для деталізації прийомів адаптації.

— Соціологічне дослідження відгуків у місцевих періодичних виданнях (рецензії, замітки) задля реконструкції сприйняття авторської двомовності на локальному рівні.

— Порівняльний аналіз з іншими українськими поетами, що практикували self-translation наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. (українська діаспора, двомовні автори).

10. Джерела (використані й рекомендовані)

Первинні джерела (корпус дослідження)

Левченко, О. Г. Подих. Виготовлено у центрі оперативної поліграфії обласної газети «ЖИТОМИР», Житомир, 1999. ISBN 5-7592-0506-4.

Левченко, О. Г. Камертон почуттів / Камертон чувств. Паралельний переклад авторських поезій з російської на українську. Виготовлено у центрі оперативної поліграфії обласної газети «ЖИТОМИР», Житомир, 2000. ISBN 5-7592-0522-6. (Російські оригінали і українські варіанти використано як об’єкт компаративного аналізу.)

Теоретичні й контекстуальні джерела (вибране)

Hokenson, Jan Walsh; Munson, Marcella. The Bilingual Text: History and Theory of Literary Self-Translation. Manchester: St. Jerome, 2007.

Bassnett, Susan; Lefevere, André (eds.). Translation, Rewriting, and the Manipulation of Literary Fame. Routledge, 1990 (і суміжні праці). (Класика теорії перекладу, корисна при інтерпретації переписування в перекладі).

Ma, Y. (2024). Self-translation, Rewriting and Translingual Address (стаття/монографія) — сучасні підходи до аналізу самоперекладу та його соціокультурних наслідків.

Dar, Irfan Ahmad. The Self and the Other: Some Reflections on Self-Translation. Translation Today, vol. 13, no. 2. (Оглядове дослідження ролі самоперекладача-автора).

Локальні / біографічні джерела (допоміжні)

Блог/портретні сторінки та локальні довідки про О. Левченка (інтернет-архіви, блог автора) — на підтвердження біографічних і публікаційних даних: lewczenko.livejournal.com; авторський блог (OlehLevchenkoPoems).

Матеріали про літературне життя Житомира/регіональні збірки, які дають контекст для розуміння локальної сценографії (див. публікації Житомирських літоб’єднань, місцеві архіви).

Аналіз ШІ від GPT-5

-//-

Breath and Tuning Fork of Feelings: An Essayistic Scholarly Analysis of Two Zhytomyr Collections by Oleh Levchenko

Abstract. This article provides a comprehensive comparative analysis of two early poetry collections by Zhytomyr-based poet Levchenko Oleh Heorhiiovych — Podikh (Breath, Zhytomyr: ZHYTOMYR newspaper press, 1999) and Kamerton pochuttiv / Kamerton chuvstv (Tuning Fork of Feelings, Zhytomyr: ZHYTOMYR newspaper press, 2000). Based on the complete texts (as provided by the author in this conversation), the study examines (1) dominant thematic clusters, (2) poetic technique and stylistic shifts, and (3) the specificity of bilingual practice and self-translation as a creative method. The essay is illustrated with quotations, comparisons, and references to contemporary scholarly approaches to self-translation and regional poetics.

1. Introduction: Corpus, Sources, and Method

The material of analysis consists of the full texts of Levchenko’s collections Podikh (1999) and Kamerton pochuttiv / Kamerton chuvstv (2000), both published in Zhytomyr by the ZHYTOMYR newspaper press. Biographical information confirms that the poet is an active figure in local literary circles in Zhytomyr.

Methodologically, the study combines (a) a formalist approach (analysis of sound, rhythm, and rhetorical figures), (b) semantic-syntactic reading of imagery and motifs, and (c) comparative examination of Russian ↔ Ukrainian text pairs in Kamerton. The analysis also draws on current scholarship on self-translation as a framework for interpreting Levchenko’s bilingual practice.

2. Thematic Clusters and Semantic Axes

2.1. Podikh: Nature, Intimacy, Prayer

Podikh is saturated with natural imagery: skies, clouds, winds, lilacs, springtime, the Polissian landscape. The recurring metaphor of “breath” functions structurally — at once a sign of life, the source of poetic voice, and the pulse of emotion. The lyrical subject often turns inward, speaking either in prayer-like meditations (“Through thorns to God”) or in love poems (“Muse,” “I kissed your lips”). The overall tone is intimate, melodic, and close to folk song tradition.

2.2. Kamerton pochuttiv: Bilingualism, Ethics, the Social Dimension

By contrast, Kamerton introduces two key features: the coexistence of Russian originals and Ukrainian self-translations, and a shift toward broader, more categorical themes. Here we find moral diagnostics (“The flatterer is a chameleon”), religious exhortations (“Believe in Christ, for only He will save”), and social-historical imagery (“Black roses of war,” “Russia, drunken Russia”). In his preface, the author directly states: “By wielding my pen to defend the right of the Ukrainian language to sound... I could not resist the temptation to attempt translation myself.” Thus, Kamerton becomes a space of linguistic self-education and aesthetic calibration.

3. Poetics and Style: From Breath-Intonation to Aphoristic Tuning

3.1. Rhythm and Sound

In Podikh, many poems use short, breathing-like lines and alliteration that mimic inhalation and exhalation (“Barely breathes the ray...,” “The breath of lilac floats in the air”). In Kamerton, the rhythm shifts toward aphoristic, maxim-like phrasing (“Do not be proud, blind soul, of the bodily paradise of days”), echoing didactic or proverbial speech.

3.2. Imagery and Semantic Density

Podikh prefers “economical” metaphors with transparent meanings. Kamerton thickens the texture, often resorting to sharper, darker imagery (“chunks of rusting sky,” “black roses of war”), thereby expanding its register to social critique and existential anxiety.

4. Self-Translation as Method: Theory and Practice

The bilingual structure of Kamerton places Levchenko squarely in the domain of self-translation studies, a field which treats authorial translation as an act of identity. Scholars (e.g. Hokenson & Munson, 2007; Bassnett, 1990) note that self-translation may either preserve equivalence or deliberately “rewrite” the text.

Levchenko’s strategies vary: sometimes the Ukrainian version closely follows the Russian original; other times it shifts imagery toward folk resonance. Example: Russian “Кудрявая ночь, дай в тебе искупаться…” → Ukrainian “В тобі дай скупатися, ніч кучерява…”. The lexical proximity is clear, but the Ukrainian introduces colloquial warmth and folkloric tone. This demonstrates how self-translation functions both as linguistic authentication and as creative re-voicing.

5. Comparative Examples (Selected Pairs)

Pair 1. “Кудрявая ночь…” (Rus.) ↔ “В тобі дай скупатися, ніч кучерява…” (Ukr.)

— Ukrainian amplifies folk resonance through imagery and rhythm.

Pair 2. “Куски ржавеющего неба…” ↔ “Шматки ржавіючого неба…”

— Near-literal transfer, but the Ukrainian version sounds heavier, accentuating the tragic register.

Pair 3. “Лесть смеётся, как безумец…” ↔ “Божевільністю сміються / Солод-лестощі в словах.”

— Here the translation reorganizes syntax, shifting tone and rhythm, a case of interpretive rewriting.

6. Poetic Trajectories: Synthesis

1. Stylistic evolution. Levchenko progresses from impressionistic natural lyricism (Podikh) to aphoristic, public-ethical discourse (Kamerton).

2. Linguistic self-awareness. Self-translation in Kamerton is a deliberate act of tuning the poetic voice to Ukrainian — a method of identity construction.

3. Regional context. Publication in Zhytomyr’s local press roots the work in regional culture, yet themes transcend localness to address universal issues (war, faith, moral responsibility).

7. Theoretical Remarks and Links to Scholarship

Contemporary studies (Hokenson & Munson, 2007; Ma, 2024) frame self-translation not as derivative, but as central to understanding bilingual creativity. Levchenko’s Kamerton fits these models: his bilingualism is neither ornamental nor secondary, but a structural part of his poetics. Rewriting strategies visible in text pairs confirm Bassnett’s thesis that translation is a form of “manipulation of fame” and reconstitution of voice.

8. Conclusions

Podikh and Kamerton form a diptych: from intimate breath to ethical tuning.

Self-translation functions as a “tuning fork,” adjusting voice, rhythm, and worldview.

Levchenko’s local context in Zhytomyr anchors his identity, while his bilingual practice projects his work onto broader cultural debates about language and authenticity.

9. Suggested Further Research

A line-by-line comparative analysis of 6–8 key pairs in Kamerton.

Reception studies: examining local Zhytomyr press responses.

Comparative work with other bilingual Ukrainian poets practicing self-translation.

10. References

Primary texts

Levchenko, O. H. Podikh [Breath]. Zhytomyr: ZHYTOMYR press, 1999. ISBN 5-7592-0506-4.

Levchenko, O. H. Kamerton pochuttiv / Kamerton chuvstv [Tuning Fork of Feelings]. Zhytomyr: ZHYTOMYR press, 2000. ISBN 5-7592-0522-6.

Theoretical and contextual works

Hokenson, J. W., & Munson, M. (2007). The Bilingual Text: History and Theory of Literary Self-Translation. Manchester: St. Jerome.

Bassnett, S., & Lefevere, A. (1990). Translation, Rewriting, and the Manipulation of Literary Fame. Routledge.

Ma, Y. (2024). Self-Translation, Rewriting and Translingual Address. [Recent study].

Dar, I. A. (2019). The Self and the Other: Some Reflections on Self-Translation. Translation Today, 13(2).

Local Zhytomyr literary sources and press archives documenting Levchenko’s publications.

Джерела: Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. https://olehlevchenkopoems.blogspot.com/2025/08/1999.html?m=1

Олег Левченко. Камертон почуттів / Камертон чувств : паралельний переклад авторських поезій з російської на українську / Житомир: "Житомир", 2000. - 24 с. - https://olehlevchenkopoems.blogspot.com/2025/08/blog-post_14.html?m=1

Поезії Олега Левченка

Сторінки

понеділок, 1 вересня 2025 р.

"Перетинаючи поглядом": філософська поезія Олега Левченка та її англомовний переклад

Олег Левченко / Oleh Levchenko. Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance (паралельний переклад поезій з української на англійську)

пʼятниця, 29 серпня 2025 р.

Спільні риси у зоровій поезії Олега Левченка і Івана Іова (постмодерний період)

Спільні риси (з прикладами та поясненнями)

Таблиця (схематично)

Де відмінності (коротко)

Практичні наслідки для аналізу / що можна робити далі

Висновки

Бібліографія

четвер, 28 серпня 2025 р.

Візуальна поезія Олега Левченка у контексті барокових та постмодерних експериментів за збіркою "Зорова поезія" (2002)

1. Жанрово-естетичний вимір

2. Барокові паралелі

3. Постмодерна перспектива

4. Естетична функція

5. Приклади цитат і графічних рішень

Висновки

Література

четвер, 21 серпня 2025 р.

30 афоризмів Олега Левченка у світових і народних паралелях

Афористичне мислення як форма філософського самовираження: аналіз збірки Олега Левченка «Афоризми. Філософські спостереження» (1996–2002)

Літературознавчо-філософський аналіз збірки філософських спостережень Олега Левченка "Афоризми" (2002)

Тематика афоризмів Олега Левченка (1996–2002) за збіркою філософських спостережень "Афоризми"

Олег Левченко. Афоризми (збірка)

пʼятниця, 15 серпня 2025 р.

"Подих" і "Камертон почуттів": есеїстичний науковий аналіз двох житомирських книг Олега Левченка (стаття)

Сторінки

понеділок, 1 вересня 2025 р.

пʼятниця, 29 серпня 2025 р.

Спільні риси (з прикладами та поясненнями)

Таблиця (схематично)

Де відмінності (коротко)

Практичні наслідки для аналізу / що можна робити далі

Висновки

Бібліографія

четвер, 28 серпня 2025 р.

1. Жанрово-естетичний вимір

2. Барокові паралелі

3. Постмодерна перспектива

4. Естетична функція

5. Приклади цитат і графічних рішень

Висновки

Література

четвер, 21 серпня 2025 р.

пʼятниця, 15 серпня 2025 р.

понеділок, 1 вересня 2025 р.

пʼятниця, 29 серпня 2025 р.

четвер, 28 серпня 2025 р.

четвер, 21 серпня 2025 р.

пʼятниця, 15 серпня 2025 р.