Олег Левченко. "Коли я ще не був актором..." (вірш)

Коли я ще не був актором
і першого робочого дня
мені довелось назвати першого ліпшого
ПАНОМ –
мені тикнули до носа підписом президента,
чиєї поваги я був позбавлений.
Мене не хвилювало.

Коли я став часткою колективу –
почав усвідомлювати таїнство дії,
що мала робота,
мене переконали, що я – актор.
Мені було цього достатньо.

Коли пройшов час розвитку
і наступив час відчуття,
що на тобі заробляють гроші,
і твоя праця – лише проміжки між фоноґрамами –
я остаточно переконався у своїй майстерності.

Коли я слухав собі подібних –
вростав своєю присутністю у відвертості.
Мій світогляд вигинався за 360° .
– О Боже, яка спека, як хочеться пива!
– Ви тільки послухайте:
“…вона зверталась до чоловіків, не інакше,
як звертаються до собак,
що мали виконувати три команди…
і, може, коли-небудь, з великої ласки,
могла собі дозволити четверту…”
– Слухайте дівчата, – оцінюючи голосом, – я його зніму…
– Яка була людина – серце… Мені його не вистачатиме.
– Ну!.. А шо?
– За вушко та й на сонечко.

Коли я йшов, мені і на думку не спало назвати когось
ПАНОМ (викорінили).
Мені не довелось справляти цілісного образу.
9.02.01.

Левченко О.Г. Вірш: "Коли я ще не був актором..." / Олег Левченко. Розташування простору : гормональні поезії (зшиток другий) / Житомир : [б.в.], 2004. - 84 с. - (Бібліотека Мистецької ґільдії "Nеабищо" ; вип.19). - С.14-15.