Олег Левченко. Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги

Про становлення Житомирського обласного елітарного літературного клубу "Перевесло" імені Олени Теліги в 2003 році, як співупорядник альманаху за однойменною назвою організації, я написав післямову, у якій описані деякі віхи з історії клубу:

Перевесло


Післямова

Ось Ви і познайомилися з творчістю “перевеслян” (членів клубу “Перевесло”). Можливо, Вам довелось подивитися на літературу зовсім по-іншому, з погляду пересічного українця і замислитися над звичними і цікавими речами, що живуть, охоплюють і презентують цією книгою літературне життя Житомирщини.
Так сталося, що здобуття незалежности, фактори, викликані з’явою на світ заборонених радянською владою літератури, критики, громадського-політичного життя часів Української Народної Республіки, повстанської армії, початку ХХ сторіччя, викликало згуртовувати і активізувати національно-свідому інтеліґенцію в Україні. “Перевесло” в часи 90-х років стало виправданим явищем громадської діяльности, на теренах Житомирщини. Життя клубу “Перевесло” почало своє існування при друкованому орґані Житомирського крайового осередку Народної партії України, ґазети “Віче”, від неї, безпосередньо, залежало і залежить майбутнє клубу. Галина Віталіївна Руссу була ініціатором з’яви на шпальтах “Віче” поетичної рубрики, яка згодом стала періодичною, це було спонукано заснувати клуб “Перевесло”. Хрещеним батьком став головний редактор ґазети “Віче” Святослав Карпович Васильчук, саме з його вуст було названо клуб “перевеслом” (колоссям, що зв’язують сніп, збирають у ціле тільки-но зібраний врожай майбутнього хліба). Саме за таким символічним звучанням почали літературну ходу поети-початківці. Звісно, не всі починають писати у молодому віці, тому клуб на початок своєї діяльности, згуртовуючи усіх небайдужих до українського слова, певний час носив назву: Клуб поетів-початківців “Перевесло”. Час швидко біг, уроки з вивчення літературних правил стали вичерпаними і за пропозицією Евеліни Кучеренко, надати клубу ім’я Олени Теліги, було узгоджено йменувати засідання літературно-поетичним клубом “Перевесло” ім. Олени Теліги. Саме за таким ім’ям клуб жив понад п’ять років. По смерті Галини Руссу очолювання клубу лягло на мене. Звісно я “не ликом шитий” прозаїчно подивившись на стан орґанізації збагнув, що “хто як не ми є елітою!”? З травня 2003 року ми є Елітарним літературним клубом “Перевесло” ім. Олени Теліги. Ми є ті, що свято бережемо пам’ять про ті речі, що закладені в початоку літературного життя “перевеслян”. Звісно, ми якісно інші, але головне – національносвідомі, небайдужі до усього того, що діється у літературно-культурному житті України. Маючи за плечима не одні тільки літературно-громадські зобов’язання з нинішнього (2003 року) клуб очолює Наталя Шеремета (Васьковська).
Свого часу Галина Віталіївна Руссу (голова клубу з 1997 по 2002 рік) згуртувала 2000 року понад 30 членів нашого літературного осередку. У альманасі представлено понад 60 авторів, усі вони є безпосередньо або частково причетними до життя клубу: хтось реґулярно відвідує засідання, хтось хоч раз мав можливість завітати під кінець робочого дня, щоб презентувати “перевеслянам”, залишити власні твори, хтось підтримуючи зв’язок листуванням, через редакцію ґазети “Віче”, бути заочними членами “Перевесла”, комусь довелось потрапити у невимушене життя “Перевесла” за межами засідань й бути тим причетними до орґанізації, усі автори були і залишатимуться достойними того, щоб бути надрукованими. Може хтось і залишився поза увагою але це тільки з миролюбних почувань до дитинча-поезії яку ще потрібно виховувати.
Мені тільки залишається побажати усім Вам літературного здоров’я, світлих хвилин у хиткому часі реформ і демократії, що спонукатимуть Вас на маленькі та великі Відкриття у величному житті Мистецтва. Будьмо!

Олег Левченко,

голова Житомирського обласного елітарного

 літературного клубу “Перевесло” 

імені Олени Теліги з 2002 по 2003 рік.

Критика:https://m.krytyka.com/ua/reviews/pereveslo-literaturno-poetychnyy-almanakh