пʼятниця, 2 грудня 2022 р.

Олег Левченко. Збіг обставин або або нотатки зі Всеукраїнської наради молодих літераторів у Ірпіні (2007)

Кожній молодій людині, яка прагне влити свіжий струмінь свого слова в хвилі літературного процесу, які уже охрестили „поколінням двотисячників”, випадає нагода побувати восени на Всеукраїнській нараді молодих літераторів в Ірпінському будинку творчості Національної спілки письменників України. Такою нагодою скористатися у нинішньому році довелося мені. Треба зазначити, що організатором таких творчих зустрічей виступають не лише НСПУ (у рамках цього заходу – також Міністерство України в справах сім'ї, молоді та спорту), але й, навесні, видавництво „Смолоскип” із більш розгорнутою програмою: не лише поетичними та прозовими секціями, але й соціально-політичними, – дослідженнями у формі виступів, підведенням підсумків конкурсу за однойменною назвою видавництва тощо.
Всеукраїнська нарада молодих літераторів відбувалася протягом п'яти днів з 17 по 21 вересня поточного року. Своєрідної нотки натхнення та куражу додали деяким учасникам і організаторам ажіотажні дні Львівського книжкового форуму, який співпав у часі із цією нарадою, так, що багато хто зумів, сповнившись враженнями від Львова, „із корабля на бал” сміливо їхати за новими враженнями до Києва. 
Перший день наради виглядав виключно організаційним: приїзд учасників до Київського будинку письменника, реєстрація, прес-конференція, фотознімок до свожого номера газети „Слово Просвіти”, від'їзд в Ірпінь. І лише після розселення та ознайомчої культурної програми із місцевістю Ірпінського будинку письменника та її легендарною історією – вечір знайомств, де кожен учасник представив себе короткою біографією (де навчається, вихованцем якої обласної літстудії є та під чиїм керівництвом) і чимось з власного доробку. 
Нашими керівниками були лауреати Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка Леонід Талалай, Василь Герасим'юк; поети, критики та літературознавці – Ганна Багряна, Іван Андрусяк, Ігор Павлюк; прозаїки –Василій Портяк та Анатолій Гай.
З наступного дня учасників розподілили по трьох секціях: двох поетичних і третій – прозово-поетичній. Я потрапив у поетичну секцію, яку вів Леонід Талалай, Ганна Багряна та Галина Гай (доречі наша землячка). За підсумками Ірпінської наради, пані Галина разом із чоловіком Анатолієм Гаєм – керівником наради, головою Київської обласної організації НСПУ, мають видати альманах, який станє підсумком творчого доробку молодих літераторів за 2007 рік.
По секціях розглядалися твори кожного з учасників, давалися поради, особисті побажання, вислуховували думку кожного з учасників, навіть коли вони і не збігалися, робилися висновки, остаточне слово було за керівником, який, як правило, чіткіше відзеркалював загальне враження багатьох.
Організовувалися зустрічі з директорами українських видавництв, редакторами літературних часописів та сайтів. Обговорювалися актуальні проблеми сучасного книговидавництва. Родзинкою такого дня стала презентація видавництвом „Смолоскип” свого літконкурсу та представленя його лауреата, нашого земляка Богдана-Олега Горобчука із щойно виданою книжкою „Місто в Моєму Тілі”. Також були представлені свіжі доробки лауреатів цього ж видавництва проза Олега Шинкаренка „Як зникнути повністю” і поезія Артема Антонюка „Торба”. Міжнародний конкурс „Гранослов” представив однойменний альманах за 2005 рік, тоді як інститут молодого автора при НСПУ презентував третє число газети „Гранословіє”, доречі наступний номер буде присвячено результатам Ірпінської наради.
Іншими видавцями були запропоновані безкоштовні сайти, де молодий автор може не тільки ознайомитися із сучасним літературним процесом, конкурсами та фестивалями, але й опублікувати себе, виставивши свої твори на суд читачів наступних сайтів: www.inlit.com.ua, www.poezia.org, www.maysterni.com. 
Сайт www.inlit.com.ua пропонує, як заявляють засновники, „Іншу літературу”, хоча, з того, що я побачив, цей сайт поки що розвивається;  www.poezia.org – класичного зразка, там ви не знайдете „коментарів і системи оцінок”, побачите виключно запропоновані твори й уважну редколеґію, 70% творів цього сайту є російськомовними, хоча за рейтинґом відвідування його, сайт посідає друге місце серед таких сайтів у Європі; на мою думку, найцікавіше заявити про себе на www.maysterni.com, там ви знайдете усі потрібні літературні конкурси, отримаєте свіжу оцінку на „виставлені” (опубліковані) твори, одразу заявляючи, яким саме учасником літконкурсів ви бажаєте бути.
Так, як мою секцію вів Леонід Таталай, то він подивував нас, прочитавши цілу лекцію, протягом якої цитував твори багатьох поетів, які, на його думку, впливали і впливатимуть на творчість молодого і зрілого поета. Леонід Миколайович розкривав секрети великих можливостей, якими може володіти сучасний автор: яким має бути вільне поводження із формою, думкою, стилями. У прикладах ілюстрував, які саме прийоми автора можуть викликати у читача захоплення і подив, завдяки яким засобам твір закарбовується у пам’ять, що спонукає поета писати поезію, прозаїку братися за прозу, як і чому надходить натхнення, якою може бути майстерня автора і т.д і т.п.
Ірпінські дні завершилися підведенням загальних підсумків керівниками майстер-класів, відзначенням кращих учасників, рекомендаціями до вступу в НСПУ, привітаннями від старших письменників, керівництва Спілки (із врученням книг та грамот), спілкуванням молодих літераторів із відомими письменниками Ростиславом Семківим, Сергієм Пантюком, Борисом Гуменюком, Шошанні, Тетяною Винник, Оленою Мудрак, О.Довжиком, Наталією Клименко (донькою нашого славетного Михайла Клименка, директором музею ім. Т.Г. Шевченка). 
Окрім грамоти від НСПУ „за перемогу в турнірі поетів” та кількох десятків фотознімків, залишилися не тільки творчі спогади, але й віра, що література знаходиться не в стані вимирання, а на черговому витку омолодження. І потайки шкребе на серці, що за кожним учасником наради із яким я познайомився мусить стояти майбутнє української літератури.
У п’ятницю сповнені вражень і творчих задумів ми покидали Ірпінь із думкою, що ми сюди ще повернемось, мабуть, навесні, коли будуть творчі студії від „Смолоскипу”... Нас чекала екскурсія по місту герою-Києву. У кожного письменника має бути своя Мекка, тому для учасників наради було організовано відвідини музею літератури, та музею Т.Г. Шевченка. Київ із нами прощався неохоче.

Олег Левченко, поет, учасник Всеукраїнської наради молодих літераторів.

2007 р.

четвер, 1 грудня 2022 р.

Олег Левченко. Лютні лютня (2007)

ШтриК ГОДИННИКОВИЙ

**
Зачекай мене, молодосте,
сиджу за робочим столом
у будні.

**
Отак сидів би й дивився
на повільно падаючий сніг –
спокій недаремний.

**
Скільки років відведено на вчора?
Скільки років відведено на завтра?
Вглиблююся в післямайбуття.

**
Щодня розпочинаю
новий відлік справ,
розплутую вузлики послідовностей...

**
Непереобтяжений спокоєм,
вимірюю почуття 
х в и л и н а м и.

**
За вікном зимове надвечір’я,
за дверима сніг
входить в оселю потайки.

**
Справджуй надії –
спроваджуй діла.
Туди їм дорога!

**
З доброї ласки
незагоєна рана...
Лихо на серці.

**
Послаблена вічність
на вустах сувоїв.
Тривале скніє.

**
Минув день, 
а з ним свіжі емоції.
Пережитки нового.

**
Зупинися!
Наступний крок
може виявитися попереднім.

**
Чергова зустріч
на черговому місці
з черговими людьми...

**
Руки-обличчя/обличчя-руки
від-, до-, на-, в-...
Гримаси болю. 

ШтриК МОРАЛЬНИЙ

**
Життя – н а д о в г о ...
Не псуй нерви оточуючим!
Н@віть р@влики, @к кол@ н@ воді.

**
Як не крути пальцем біля скроні,
світлішою копійка не стане.
Серцево-гаманцеві лютні.

**
Починати все з нового аркуша?
Світе, ти помиляєшся щодо мене!..
...і край.

**
Мирний атом
напередодні війни –
глуха тема казок.

**
На злеті – сила,
на схилі – мудрість.
Життя – дрібка солі.

**
Від рани до рани
перетинаємо річку життя
всупереч дослідам над ДНК.

**
Рити землю у пошуках
раціонального зерна...
Обростати пір’ям?

**
Життя – палахкотливе колесо,
скочуючись з високого берега у воду,
крутне хвостом... і згасне.

**
Тятива стала струною,
меч став ралом,
Чорнобиль – музейною екзотикою.

**
Скільки тебе, відчайдуху,
ховатиме хора свідомість?
А ти, як собака на сіні...

**
Лице до лиця,
рука до руки –
початок бою.

**
Хворобливосте,
прийми удар на себе...
Знайди в собі причину.

**
Розводять очі, як демаґоґію,
а межі них – 
урвище глибокої думки.


ШтриК ФІЛОСОФІЧНИЙ

**
Черкнувши крилами об місяць
прошелести небом
спадаючим летом птаха.

**
Скільки ж світу цього
причаїлось навколо!
Шукаю високих почуттів...

**
Велика чашка чаю –
напутній додаток впевненості
у черговій справі.

**
Безславна хіть
пройти трубу, вогонь і мідь.
І на щиті щастить.

**
Біжать два потяги,
один назустріч одному.
Миттєва нерозлучність.

**
Хиляться два колоса
один назустріч одному,
Скоро стануть борошном.

**
Гуляй вітре посеред степу.
Дорогу торує
велике колесо воза.

**
Краплини воску
на вологій траві.
Мистецтво містики.

**
Черговий сніг
напередодні весни.
Почування барвні.

**
Підлетів до підвіконня голуб,
дзьобнув раз-другий у шибку і –
відлетів геть.
Спогад з минулого.

**
Хіба так буває,
що серце зупиняється,
а биття його
у спогадах триває?

**
Відходить людина,
а за нею – краса і біль епохи...
напередодні 1 дня весни.

ШтриК СЛОВЕСНИЙ

**
Вчишся говорити на миґах:
с     л     о     в     а
втрачають значення.

**
У моїй голові слова, наче формули,
додаються і віднімаються, та...
не дорівнюються.

**
Скільки слів
переказуватиму?
Та все на вітер.

**
Скільки у вустах правди,
скільки їх у вчинках?..
Щербата доля.

**
Скільки думок
залежать від тебе,
цікавого на язик?

**
Позачасся в новочасся вписую
і зводжу наче гору.
Слова каменюю.

**
Слова 
     шукають захисту,
а ти мовчиш...
Вони, 
      такі балакучі, 
так його і не дочекаються. 

**
Ми говоримо:
світ прекрасний! –
про чуже око.

**
Назви речі своїми іменами
і вони постануть проти тебе
твоєю значимістю.

**
Слова шукають виправдань,
коли набувають вчинків
...на вагу золота.

**
Якою мовою з тобою говорити
на підмурках нов.000.ліття?
Ноти розсипаних перлин.

**
Завидна думка
впала на критику.
Крихкий посуд церемоній.

**
Грішить серце,
уриваючись на слові.
– Велика цяця!

ШтриК СЕРДЕЧНИЙ

**
Так багато хочеться сказати
одне одному...
Хвилини радості.

**
Слухати й думати про тебе
г о д и н а м и . . .
Тихим бути.

**
Тримати у мозку,
як на мотузку,
рожеві мрії.

**
Маю нагоду 
знайти нову причину –
ухиляння сердечні.

**
Хліб серця,
сіль погляду –
методою батога і пряника.

**
Люблю тебе
і дивуюсь собі
у збагненні твоїх метаморфоз.
Яка постійність!

**1
Чекати на тебе –
нова свідомість
ходити по шнурівці.

**2
Думати про тебе –
ще одна можливість 
тримати дистанцію.

**
Така ілюзія,
що й голку видно
у стозі сіна.

**
Боятися твоєї інтуїції –
чергова спроба
повірити у майбутнє.

**
Заграло серце, 
як молоде вино.
Повернення додому.

**
Прикладати до сонця
сорочку тьмавого скельця –
символи неба.

**
Проситися серцем
до твоїх митей.
Обійми щастя.

**
Чергова спроба
порушити традицію речей.
Хатні турботи.

**
Один пускався на свої крила,
інший пускався берега...
Такими їх бачили інші.

ШтриК ДУШЕВНИЙ

**
Свідомість – назовні.
Вивертай кишені, як душу.
Пройти повз?..

**
Проклята душа
проклала стежку до раю –
Шанс знайти удачу.

**
Душа, як рослинка, 
шукає сонечка
(без складу злочину).

**
Шукати доброї вдачі
в порадах ворожок –
кривити душею.

**
Приборкати свою душу
досить вишукана річ
для екстраваґантних.

**
Думки вертають додому.
Якого польоту бажав ти,
німий краю?!

ШтриК ІГРАШКОВИЙ

**
Скільки тих кроків навколо.
Погляд твій
у затінку дорослих.

**
Що за іграшка цей дивний світ:
Реальність/             реальність
                     /міт?

**
Скільки світу забагнеться?
Великі емоції
для маленької дівчинки.

**
Скільки майбутнє не шукай,
все одно – загублене
між іграшок.

**
Скільки малих і великих
днів зустрінемо
й твою юність?

**
Зі сто разів
назвуть моє ім’я
в моїх учинках!

**
Які ж вони різні
та схожі водночас:
дорослі & іграшки,
іграшки & дорослі...

**
Світ бататьх речей
так схожий на іграшки
з великої коробки!

**
Світе, ти приголомшений?
У моєму голосі
жодної ноти сумніву.

**
У обличях іграшок
моя свідомість.
Розбираю їх на деталі.

**
Скільки вислухано?
Скільки почуто?
Крику ще бути!

**
На вежі татових рук
світ
до стелі стелиться.

**
Хвилина – 
купалинка секунд.
Скільки їх у ромашки?

**
Майстерно споруджую пірамідку –
виховую послідовність.

**
З-поміж пухнастих іграшок
щасливе дитинство
тягну за заяче вухо.

**
І кожного разу, 
як вперше: 
слово “ма-ма!”

**
Ти вже давно зробила перші кроки
але лише говориш пару слів...
Цікава штука – 
говорити після того,
як довго думаєш?

ШтриК ГУМОРИСТИЧНИЙ

**
“Я тебе з’їм”, – 
компетентно сказав вовчик,
а зайчик, піднімаючи чарку гіркої:
“Вздрогнєм!”

**
У слові "біжутерія"
вгадую слово "буржуазія".
"Їж ананаси, рябчиків жуй..."

**
Босогону позицію –
в опозицію –
поставивши руба,
можна дати дуба.

**
Сидиш на возі,
а бачиш себе на троні.
Кобилі не легше.

**
Вхопивши щастя редьку,
повстати проти хріна...
І ні хріна!!!

**
Комбінація з трьох пальців
дивиться у сухі очі.
Погрішність +-3%.
Військова точність.

**
Сильні духом
камінь точать.
Гризуни науки.

**
На серці – образа,
на обличчі – спазма...
І гидко, і жалько – одразу.

**
Не бери зайвого в голову –
життя закоротке,
щоб втримати зуби в роті.

Лютий 2007 р.

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

Олег Левченко. Віхи вогнів (вінок сонетів)

Коханню серця мого присвячую

ВІХИ ВОГНІВ НА ВИСОКИХ ВЕЖАХ ЛЮБОВИ
В якім горіти нам огні,
Якої міри та настрою,
Що оживатиме луною
У кожнім доторкові днів?..

У світлих явах почуттів,
Безмежно легкою вагою
Розливи лун звучать любов’ю
У шептах янґолів-майстрів.

Вони влучають у серця,
Вони заторкують уста,
Оповиваючи у крила.

Так, пломеніючи в красі,
Гаптують спалахи душі
Слова кохань, щораз важливі.

ЗУСТРІЧ ДВОХ ДУШ БІЛЯ ДЖЕРЕЛА ЮНОСТИ
Тримайся зболена душа,
Де серце б’ється тихою ходою,
Неначе човен, що пливе рікою
Й здіймає шерех в комишах.

Емоцій сплеск любов руша,
Що прагне щастя й супокою,
Мов квітка торкнута рукою
З кубельця сонного вужа.

Складають скупчення хвилин
Нас двох в один єдиний плин
Незрозумілим досі чином,

Де душі пойняті в одно
Складають чисте джерело
Мого ім’я й твого, Галино!

ЩАСЛИВЕ ПЕРЕБУВАННЯ ДЗЬОБИКА МЕТЕЛИКА В ТІЛІ КВІТКИ
Щасливі порухи життя
Ловити пташку вечорову
У миті теплої розмови,
У переповненні серця...

Не розпинатимуть уста
Між нами зіткану, вагому,
З глибин джерел налиту мову,
Якій лунати в почуттях...

Святі – хвилини осяйні,
Що відбивають на душі
В майбутньому приємний спогад.

В ім’я цього ми не одні
Знайти велике у собі
Готові разом, йдучи поряд.

НЕВПИННІ ПОРУХИ СЕРЦЯ ПОЙНЯТІ ЛЮБОВ’Ю
Буває серце непростим,
Коли долає слабкість тиші,
Неначе ждуть гризоти лишні
Биття зробити ледь живим.

Коли мара скидає ґрим
Й у митях мліє цікавіше,
Що робить в серці більш ясніші
Бажання бути непростим.

У митях тих серця нас двох
З’єднав воістину пан Бог
І разом битися їм легше.

Непотамована любов
Не знівелює жгучу кров
Іти на поклики найменші.

ЧАРІВЛИВА СВІДОМІСТЬ НА ВІДСТАНІ МІНЛИВОГО ДОТОКУ
Коли між пальці стелють плин
Твої напрочуд довгі коси,
Мені подобається й досі,
Як дивовижний рух хвилин

Переживає сотню змін
В твоєму темному волоссі,
А я лелію, наче осінь,
Їх чорнобарвну фітосинь.

У тому плині, як закон,
Зринає радісне welcome
До твоїх роздумів і мріянь.

І я пірнаю в ту глибінь,
Щоб віднайти хоча би тінь
Твоїх до мене чайних віянь.

БЕЗЖУРНИЙ ПОГЛЯД СПОВНЕНИЙ АРОМАТУ ВРАНІШНЬОЇ КАВИ
Скажи мені, який це зір,
В якім змішалися всі барви,
Сп’янив для мене серця чари:
Букет зворожених сузір,

Що наливаючись без мір,
Гартує дух епохи Спарти,
Який для мене, певно, вартий,
Щоб почувась, як богатир?

У твоїм погляді є все:
Одвічне, боже, щось земне,
Безмежне, вчасне, сугестивне,

Лоґічне, влучне, непросте,
Меланхолійне, а проте,
Як сьози щастя – депресивне!

ЗНАВЦІ ПОЛОХЛИВИХ МИТЕЙ У ПОШУКАХ СУПОКОЮ
Чутливі пальці – смужки рук –
Затамували нерухомо
Важку елеґію утоми,
Спинивши в просторі свій рух.

За тим і світ немов ущух,
Пустивши стисненого кома
З лещат небавого закону
Поперемінностей напруг.

І так здається, ти одна,
Ще й зачаїла дивина – 
Сплели цю мить у русі пальців.

Затим непрохано летить
Ця доконечна й мірна мить
У пластику ґрафічних танців.

У ТВОЇМ ІМЕНІ ВЕСНА
          КОХАНІЙ ДОНЕЧЦІ ЯРИНІ
Окраса наша, ніжний цвіт,
Що одриває від роботи
Святити час в простих турботах –
Плекати радість перших літ.

Яка ж то серцю мила мить,
Спостерігати при нагоді,
Як доньця, справджуючи вроду,
Вигадує черговий хіт.

Який доробок дій і слів,
Неусвідомлюваних снів
Береш у мудру насінину,
 
В якій живуть усі творці
Великі, справджені, малі...
Та безліч загадок, Ярино!?

ТЬМАВИЙ УСМІХ НА ПРОСВІТКУ З НЕДОКОНАНИМ ВИРАЗОМ МИНУЛОГО
Й помітною не стане тінь, 
Коли в душі вогонь зашерхне...
У почуттях доволі терпких
Зростають імпульси квилінь,

Які із глиби поколінь,
Звучань, наразі вже померклих,
Облич, що порохом потерті –
У невротичну сходять плінь.

Якими зламами хреста
Перетинатимуть уста
Свою бездушну долю?

Коли в житті усе не те
Снується з мертвого в живе,
Завдаючи сліпого болю?

ПЕКЕЛЬНИЙ ПРОСТІР ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СВОЄЇ ІДЕНТИЧНОСТИ
Шукаючи незграбних вад,
Твоя трунка самодостатність
За раз доводить гостру здатність
Демонструвати власний лад.

Без церемоній і бровад,
Арґументуючи приватність
Думок, що втілюють всеядність
І пропонують свій екстракт,

Доводиш, чий пріорітет
Ще набува авторитет
І остаточну має силу.

А тут хоч міру пред’яви!..
Утім вигод своїх знайти
Не вдасться й в дусі креативу.

КРІЗЬ ВУШКО ГОЛКИ ЯК ЧЕРГОВА СПРОБА САМОВИПРОБУВАННЯ
Чорніють контури нудні
В альтернативі доста хижій,
Неначе конче варто грижі, 
Дух демонструючи в борні,

Себе порвати на взірці.
Ото дивіться, як до тиші
Гризуться між собою миші,
Мов люди з голубом в чолі.

Немає інших перспектив
В стосунках бачити актив,
Якоїсь божої любови.

Я вірю в кредо пізнання,
В якому праведна душа
І тіні не зволіє болю.

ЗАМКНЕНИЙ ПРОСТІР АБО ЛІНІЯ ВОГНЮ НА МЕЖІ ФОЛУ
Немов в обіймах віщуна
Твоя любов, твоє кохання,
Недооспіване бажання
З терпкою силою в’юна...

Де в злеті зойку прозира
Тобою вигране страждання,
Неконтрольоване зростанням
Твого до мене почуття.

Яких сподіваних пожеж
Чекати з нетипових меж
На ноті ‘дній застиглих лютнів,

Коли готові будуть враз
Ті сили ринути в екстаз
Неконтрольованого плутня?

БЕЗПЕРЕРВНА ВЕРВЕЧКА ЩАСЛИВОГО МАЙБУТНЬОГО
По краю берега, немов
По нотах легкоспівних,
Ступає кроком королівни
Твоя оспівана любов.

Не йтиме хвилями Азов,
Як ти не йтимеш в світлі піни...
Не йтиме Чорне море синє,
Як не заграє нова кров.

Любити вибухи рясні,
Плекати звихрені вогні,
Ростити сонечко Ярину...

Ловити миті новизни,
Бажати в настрої ясні
Красивого зачати сина!..

НЕРОЗДІЛЬНА СПІВУЧАСТЬ У НЕВПИННОМУ БІГОВІ ЖИТТЯ
Хвилини радости й журби
Прийму від тебе, моя доле,
До серця сильного, як кволе
Давно забулося в мені.

Тонкою ниттю крізь думки,
Немов нанизуючи бісер,
Секунди, лущені на мізер,
Лягають в звихрені стежки.

І я в тих митях не один
Переживаю гострий плин
Недоримованої долі

Пройти накреслене життя,
Списавши чистого листа
Одною спільною любов’ю. 

„ДУРНУВАТІ ВІРШИКИ” ПОЙНЯТІ ЛЮБОВ’Ю, 
ЩО = ?
Якого біса гріх нужди
Готовий бавитися в совість,
Складати пазлами тривожність
І кавомолити думки?..

Можливо, цим мої вірші
Являють творчу малокровність,
Щоб величать фальшиву скромність,
Щодо любови та жаги?..

На вітер кидати слова,
Які не стиглі до життя –
Така складна індивідуальність!..

Чи прагну я на зло собі
Не віддавати ці живі
Стенання, ранячись об крайність?..

Весна 2007 р.

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

Олег Левченко. Пісні про Житомир (2007)

***
Між минулим і майбутнім
Воєдино наші руки
Виростуть горою,
Піднімуть тебе до бою
За Добро, Закон і Бога!
Славний, славний батько наш!

За Добро, Закон і Бога –
Це одна для всіх дорога
Захищать тебе,
Славний наш Житомире!
Славний, славний батько наш!
За Добро, Закон і Бога!
15 січня 2007 р.

***
Поки серце б’ється в грудях
В унісон з роботою,
Доти житиме у людях
Відданість Житомиру.

     Тобі ославлена осанна,
Житомирянине!

Поки духом не зотліли,
Що горить нукою,
Доти матимемо сили
Йти стезею мудрою.

     Тобі ославлена осанна,
Житомирянине!

Нас продовжать у житі
Починання мирні:
Над Житомиром зорить
Слава України!

     Тобі ославлена осанна,
  Житомирянине!
16-17 січня 2007 р.

***
Прекрасний Житомире -
Процвітаючий мій дім,
Славою стриножений
У серці моїм.
Чарівний, вродливий Житомире!

Величний Житомире,
Твоя правда століть
На підмурках нового
У злетах стоїть.
Могутній, стосилий Житомире!

Ім’я твоє у всіх нас на устах,
Ім’я твоє - гарантія в серцях!
Житомире, слався у віках!
28 січня 2007 р.

***
О Житомире, символ миру,
О Житомире, символ життя!
Із колиски тебе полюбив я,
Із життям зріє шана моя!

Міцній і слався моє місто,
     Із роду в рід –
          Міцній і слався.
Рости і квітни моє місто,
     Із дня у день,
          Рости і квітни.

О Житомире, слава віків,
О Житомире, слава сучасна,
Тебе зміцнюють мужні сини,
Врода доньок віншує прекрасна!
30 січня 2007 р.

Олег Левченко. Колір смерти (проза)

КОЛІР СМЕРТИ

Пишу в напівпошепки й лякаюсь глибини чутих думок.

Крик білої глини звужував мою свідомість. Я нехтував вказівками вчорашніх уподобань. "Хай вдавляться, - кричать голі душею істоти, - своїми яйцями". Крик переростає у надможливості втриматися від нервового зуду вушній мембрані. Хай сміються обличчя викривлені "совєтскімі врємєнамі". Я не можу брати того, що має витоки порожнього. Його просто неможливо взяти у свої руки. Ховайте свої обличчя у чужі долоні. Тим рукам притаманно бути постійно холодними й ледь спітнілими. Але обличчя у них почувається захисним від усієї аґонії крику. Я люблю і ненавиджу білу глину, адже за її білою чистотою ховається смерть - колір смерті. Ви ж знаєте, що смерть має білий колір. Це ж у нас в українців усе навпаки: щоб щастило маємо тримати пальці та щедро матюкати, щоб не наврочити маємо вголос говорити зворотні речі. Але якось, все одно не клеїться... Отож, біле ми обов’язково називатимемо чорним. Щодо білого маю власну роздвоєність, щодо чорного... Не складно, якщо не заглиблюватися у злочини деталей, нюансів, митей...

...починаю себе не розуміти. Поезія вкотре доводить свою життєспроможність, коли поряд, так само життєствердно й більш масштабно снує буденність; я однією ногою в поезії, другою у щоденних буднях, а що робиться межи них?.. - починаю себе не розуміти; неодноразово спостерігав, як у колі молодих поетів, які про одне одного мало що знають, виникає за короткий час спілкування, фатальна наївність: те, що вони пишуть покликане змінити світ на краще, але, як тільки у тім середовищі з’явиться хоча б один словесний подражник спокою (це може бути випадкова людина, навіть несподіваний художній або поетичний твір) наївність сама накривається мідним тазиком і не виказуючи свого носа, навіть не імітує равлика; з таких моментів можемо впевнено говорити про творчість не таку, що збуджена часом, а таку, що будить час...
26 вересня 2007 року

***
...три кроки радости на видноколі взаємостосунків зводять стріли прагнень назустіч одне одному і розбивають точку зіткнення хвилинами взаємопорозумінь і обіймів; зводь пальці у перехреснім просторі, можливо, вони віднайдуть у тому свою лоґіку міцности; склади у класифікацію цілости увесь світ, що перекинутий сторчголов, сторчрук, сторчніг...; переведи лінію кола в послідовне виверження карт на шорсткий килим зашарілого ґраніту, кольору свіжої акації; посеред провального неба жодної оцтової хмаринки, сповненої абревіатури сірого моноліту і розтрісканого асфльту; не в тім печаль, шарудкого сумніву вистачить на всіх; не спиняймо серце викрите порятунком щастя...

...параболічні астероїди падали у відкриту землю пізнання; тіні забутих предків плелися мережкою по розлитій в райдузі кислоті; спадали темні фіґури сновид на забезпечену сенсом уявлень тернисту галявину, залиту світлом невідомого походження; у невідь-звідки з’явілу воду тулилися безглузді краплі оченят, а вона хворобливо тислася вигулькнути десь на непокритих чупринах споглядальників; споглядальники не бачили сновид, адже вони були частиною їхнього сновидіння, притлумленого їхньою особистою участю; трапеза скінчиться не скоро - прикриті рукою присміхи вивернуть руку й вичавлять зі стогоном усю  правду очікуваної реальности...

...а втім, не треба примружувати око й говорити про мої збожевілі недоліки, збіднілі талантики, химерні приписи з-зовні; усе пізнається у присмерку згасаючих вражень; у голові туляться безліч, справних до кропіткої роботи, павуків, що викохуть, поза всіма сумнівами, надійне плетиво стихійних висновків; на кожному з них притишено сидить цей маленький монстр, готовий з повною, даровоною від природи, сумлінною ніжністю, обійняти, обвити, оголубити до глибини свого душевного геройства (героїнства), адже у цьому слові він дочуває, якесь наркотичне: інше геройство, щоб проковтнути цю теплу сімейну невимушеність до щенту свого цілковитого стану нірвани; ти ж здогадуєшся, що читач відкриє для себе дещо інше, якщо уникне хиткого прагення збагатити себе звабами автора...

...маєш за забавку - втрутитися у нашарування зовнішніх образів аналітичним перстом (учуваєш: хірургічним пером?) співпереживань, у які навряд чи хтось вірить, а мені - я вимушений - хочеться зупинитися на дещо іншому; іншість - це коли тебе щоразу зустрічають у гранично нетиповому тобі місці, і після того, як те місце окреслиться типовістю зустріти тебе там удруге - світ змушений безапеляційно обезбарвитися, або тобі доведеться підкласти голову під молот істини: бути цілковитою безбарвністю; у квітнику спогадів шерех кольорів виводить сіру стежку на коло нескінченних молитов і їх потворей, потворів, потворінь, притворів, повторень...

...задавнена спроба в’язала шию патріотичним галстуком, вичавлювала із душі "многая літа" вискозвуками підхитаної страхітливої конструкції білого, із чорного заліза: лебедя, на синіх хвилях юнацьких мрій, присоромлених дошкульними прищами, відповідно з’явних під час росту гормонів і гармоній тішитися й тащитися своєю дорослістю, коли ти вдвічі переросток; причавлюй на собі досить неуявне прагнення знайти на собі ... собі подібних; тихше, на музичну партитуру присіла дошкульна комаха й утворила своїм нікчемним убозтвом підступну нотку, мимовільну нотатку, позаруку-податок, на свій творчовияв - бути і залишитися у музичній пам’яті важливою одниницею навколишнього / навколішнього / навколо шийного / колиш-нього / колишку, та не склався б світ клином на ньому - життя; саме тому я розумію, чому в твоїй душі грають патріотичні скри-жалі, а шию обвивають кольори незалежної сим-волики...

...перекресли свою невимушену волю зберегти ілюзію тільки-но розквітлої квітки, радше, однієї пелюстки цієї квітки, у долонях пам’яті, у зшерхлому затишку паморочливого терпіння,  вишуканих альтернатив себе, акуратно розкладеної по поличках, вірно нумерованої - ані руш, ані діткнись до мене; ні, так не піде, навіть за такою шафою ховається стіна, до якої можна не тільки її припнути; зваж, коли тобі стане хороше, ситуація стає кращою, навколишня дійсніть явно не випереджає усі твої сподівання і ти впевнено рухаєшся із чашкою вранішньої кави до скрушного знаменника вчергове квартирного вечора...

...за чашкою чаю зачаюєш кавалок "достеменно відомо", вчасно притишуєш невиразне своєї свідомости, приймаєш об’єктивне законам волі у тиху сутінь своїх переживань, переміщень, перегортань, знищень, перечитувань наново, розкладанням на підлозі, на столі, на попідвіконнях, напередодні важливого іспиту, підкладаючи під подушку ймовірні відгадування, але то лише задля заспокоєння: душі, сну, сновидінь, пророцтв, провидінь, щодо завтрашнього дня, лишень цілковитого дня, з-поза меж будь-якого дня; отже, за межами часу, там де є Бог, і ти із ним заодно, але то так напевно, що в мене, як в тебе виникають сумніви, які нищать не лише відчуття ненависті до нищених книжок, але й плекають за тією ж чашкою нову ймовірність усвідомити себе у колообігу самотерзань, -стерзань, -тераріуму...

...зруйнований ліс вибльовує цеглинки лабіринту із впотаєнь підсвідомого; із кінчика язика скрапає терпке світло радісного знамення, що будить небо, будує лабіринти раю-пекла;  / рабу-не кла... Побутує свідоме й мимоволями, підібгавши хвоста скавулить, як зобачить, як засобачить велетенська глиба, схожа на Джина із пляшки, на тебе оскарженого на забуття підсвідомого
01 листопада 2007 року

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

Олег Левченко. Лабіринти (проза)

Олег Левченко

...три кроки радости на видноколі взаємостосунків зводить стріли прагнень назустіч одне одному і     -розбивають точку зіткнення хвилинами взаємопорозумінь і обіймів; зводь пальці у перехреснім простірі, можливо, вони віднайдуть у тому свою логіку міцности; склади у класифікацію цілости увесь світ, що перекинутий сторчголов, сторчрук, сторчніг...; переведи лінію кола в послідовне виверження карт на шорсткий килим зашарілого граніту, кольору свіжої акації; посеред провального неба жодної оцтової хмаринки, сповненої абревіатури сірого моноліту і розтрісканого асфльту; не в тім печаль, шарудкого сумніву вистачить на всіх; не спиняймо серце викрите порятунком щастя...
...параболічні астероїди падали у відкриту землю пізнання; тіні забутих предків плелися мережкою по розлитій в райдузі кислоті; спадали темні фігури сновид на забезпечену сенсом уявлень тернисту галявину, залиту світлом невідомого походження; у невідь-звідки з'явілу воду тулилися безглузді краплі оченят, а вона хворобливо тислася вигулькнути десь на непокритих чупринах споглядальників; споглядальники не бачили сновид, адже вони були частиною їхнього сновидіння, притлумленого їхньою особистою участю; трапеза скінчиться не скоро - прикриті рукою присміхи вивернуть руку й вичавлять зі стогоном усю правду очікуваної реальности...

...а в-тім, не треба примружувати око й говорити про мої збожевілі недолік?, збіднілі талантики, химерні приписи з-зовні; усе пізнається у присмерку згасаючих вражень; у голові туляться безліч, справних до кропіткої роботи павуків, що викохуть, поза всіма сумнівами, надійне плетиво стихійних висновків; на кожній з них притишено сидить цей маленький монстр, готовий з повною, даровоною від природи, сумлінною ніжністю, обійняти, обвити, оголубити до глибини свого душевного геройства (героїнства), адже у цьому слові він дочуває, якесь наркотичне: інше геройство, щоб проковтнути цю теплу сімейну невимушеність до щенту свого цілковитого стану нірвани; ти ж здогадуєшся, що читач відкриє для себе дещо інше, якщо уникне хиткого прагення збагатити себе звабами автора...
...маєш за забавку - втрутитися у нашарування зовнішніх образів аналітичним перстом (учуваєш: хірургічним пером?) співпереживань, у які навряд чи хтось вірить, а мені - я вимушений - хочеться зупинитися на дещо іншому; іншість - це коли тебе щоразу зустрічають у гранично нетиповому тобі місці, і після того, як те місце окреслиться типовістю зустріти тебе там удруге - світ змушений безапеляційно обезбарвитися, або тобі доведеться підкласти голову під молот істини: бути цілковитою безбарвністю; у квітнику спогадів шерех кольорів виводить сіру стежку на коло нескінченних молитв і їх потворей, потворів, потворінь, притворів, повторень...
...задавнена спроба в'язала шию патріотичним галстуком, вичавлювала із душі "многая літа" вискозвуками підхитаної страхітливої конструкції білого, із чорного заліза: лебедя, на синіх хвилях юнацьких мрій, присоромлених дошкульними прищами, відповідно з'явних під час росту гормонів і гармоній тішитися й тащитися своєю дорослістю, коли ти вдвічі переросток; причавлюй на собі досить неуявне прагнення знайти на собі... собі подібних; тихше, на музичну партитуру присіла дошкульна комаха й утворила своїм нікчемним убозтвом підступну нотку, мимовільну нотатку, позаруку-податок, на свій творчовияв - бути і залишитися у музичній пам'яті важливою одниницею навколишнього / навколішнього / навколо шийного / колиш-нього / колишку, та не склався б світ клином на ньому - життя; саме тому я розумію, чому в твоїй душі грають патріотичні скри-жалі, а шию обвивають кольори незалежної сим-волики...    ?
...перекресли свою невимушену волю зберегти ілюзію тільки-но розквітлої квітки, радше, однієї пелюстки цієї квітки, у долонях пам'яти, у зшерхлому затишку паморочливого терпіння, вишуканих альтернатив себе, акуратно розкладеної по поличках, вірно нумерованої - ані руш, ані діткнись до мене; ні, так не піде, навіть за такою шафою ховається стіна, до якої можна не тільки її припнути; зваж, коли тобі стане хороше, ситуація стає кращою, навколишня дійсніть явно не випереджає усі твої сподівання і ти впевнено рухаєшся із чашкою вранішньої кави до скрушного знаменника вчергове квартирного вечора...
...за чашкою чаю зачаюєш кавалок "достемено відомо", вчасно притишуєш невиразне своїй свідомости, приймаєш об'єктивне законам волі у тиху сутінь своїх переживань, переміщень, перегортань, знищень, перечитувань наново, розкладанням на підлозі, на столі, на попідвіконнях, напередодні важливого іспиту, підкладаючи під подушку ймовірні відгадування, але то лише задля заспокоєння: душі, сну, сновидінь, пророцтв, провидінь, щодо завтрашнього дня, лишень цілковитого дня, з-поза меж будь-якого дня; отже, за межами часу, там де є Бог, і ти із ним заодно, але то так напевно, що в мене, як в тебе виникають сумніви, які нищать не лише відчуття ненависті до нищених книжок, але й плекають за тією ж чашкою нову ймовірність усвідомити себе у колообігу самотерзань, -стерзань, -тераріуму...
Зруйнований ліс вибльовує цеглинки лабіринту із впотаєнь підсвідомого; із кінчика язика скрапає терпке світло радісного знамення, що будить небо, будує лабіринти раю-пекла-рабу-не кла... Побутує свідоме й мимоволями, підібгавши хвоста скавулить, як зобачить, як засобачить велетенська глиба, схожа на Джина із пляшки, на тебе оскарженого на забуття підсвідомого

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

Олег Левченко. Осінь (поезія)

1:
по вінця 
налити і випити
альтернативу втраченої невимушености
зловити себе на тому
що творча самодостатність 
відтинає твій иржавий пошум жовтня
від усіх спроможних уподобань
серед окреслених простором
облітань падінь самознищень
дере горло оспівана взаємодія 
пережитків і пошуків нових ста законних
або більше 
вдалих 
надійних
впертих 
на всіх нас не вистачить
сповнених гармонії
із легким овіянням
повз / проз / прости мене мать моя шизія
до безумства спричинених
спричинених до неподобств 
до неподобств глевку
глевку для взаємодії з руками
руками що втратили контроль над випитим
в процесі творення
усіх можливих і неможливих 
образів образ обрізів
що ладні бозна-як збагатити
збігти у глибокий яр смутку
видряпатися на високу гору щастя
зруділу / зріднілу / зріджену / зраджену
струджену / страчену / стрижену / стражденну
застуджену / засуджену на дослідження 
верезень-зовжень-листень
сп’янілу  г о л о в у

2: і під дощем
шукаємо порятунку від таких як ми
шукаємо владу над тими що мають 
щось менше за нас
щось краще за нас
щось інше від 
віднині і навіки вічні
проголошуючи істину
істина
вона втратила для нас будь-яке значення
вона втратила будь-які запобіжні елементи
вона втратила цноту свого співуживання 
в наших – хіба то наші – душах
вона нарвалася на коротке замикання
всередині власної самоствердности
затерпла в конструкції підсвідомого
затерпла в соціологічних опитуваннях
допитах 
викручуваннях рук / зарплатнею
виколюваннях очей / телевізією
знебарвленням душі / американською усмішкою
знаходжу в руках 
прикутої по самісіньке „я” майстрині 
/ аналогія з Дівою Марією /
плутані кружальця 
плутане небо
плутані зорі
очі що дивляться на нас згори
/ а ми на ті очі дивимося з-під лоба /
і милосердно розкрапаються
на поліетиленову поверхню 
прозорої до зір і взорів* парасольки
в наших надійних 
ствердних справах
/ тікаю у „така то осінь” /

3:
зопалу 
дошкуляє реконструкція іржавого міста
хворобливо-п’янкого для легень
скрушно звуженого в цілісности
непристойно розширеного в новобудах
серцево-судинного на щодень
інтеліґентно-простудженого
із носовичком
зачовганим нежитем і сухим кашлем
на таку вологу погоду
як нинішня осінь
схожу на період сприятливий зародженню
/ або принаймні шанс на таку подію /
ще одного міста
міста в твоєму тілі 
/ за аналогією до званої збірки
Богдана-Олега Горобчука /
так у часопросторі заховалися вири
зіткані з берегів життя
величних і водночас таких ницих
в очах як наших так і Бога
б е р е г і в - н о в о б у д о в 
б е р е г і в - р у ї н 
задля наших життєвих наснаг і виснажень
отож
шерехи / порухи / повіви / протяги
пролягли закутками
зраненого моральним виснаженням
мозку
спроможного
щонайменше
на черговий хід конем
у нелегкій але привабливій бізнес-справі
справді
лише на околиці взаємопорозумінь
і винятків
щонайбільше
доведеться зайнятися іншим –
тим що лежить у площині 
сімейного часопростору –
визбирати на підлозі смутку
добру жменю бісеру
розсипану моєю донечкою
задля жвавого пізнання світу речей
сповнених радости й любови
але таких дражливих на дотик
маленьких пальчиків

*взори – арх.: узори

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

вівторок, 1 листопада 2022 р.

Олег Левченко. Патьоки ґлузду-2 (поетичний потік свідомості)

1. прогнилий обмір ловить сумнів 
2. шпаристі кола пружать ротик
3. поважні камені ушосте
4. гортають кригу компетентно
5. ґерґоче оптика доладня
6. маразми пам’яти плюсують
7. звеснілі шифри у кружальцях
8. масне коханнячко в обіймах
9. набала-мучені ми-хайлом
10. місцями курвиться інертне
11. місіонери на панелі
12. бомбують пустища принадні
13. тушкує метрику обличчя
14. паскудять сильні та нечуйні
15. уважні ржаві ніжні будні
16. невіглас фарить скло-пакетом
17. настільне небо править тінню
18. супліка узгірок й супокій
19. сліпа бруківка для хижачих
20. міркуйте обширами брами
21. самотні миляться протези
22. маслають вижиті тумани
23. кристалик ока переважить
24. хрещаті пальці горедумка
25. загальне висвітлено скрушно
26. гостює пуголовок в страві
27. температура чистить захист
28. облазить чулість страховинна
29. катують мотлох ксенофоби
30. червоні доторки звірячі
31. цікаві справи у білизні
32. об’єм людини надрозумним
33. талант жадає відпочинку
34. нештатна добрість вкрай пасує
35. вмовляє верстка сторінкова
36. сукно в контактах закипіло
37. несвітські пошуки рецептів
38. зроби експерту потискання
39. зошиті зерна незрадливі 
40. на філіжанці нові плани
41. розвісить гофру подорожник
42. тупцюють буквами шаради
43. за копіткими доженешся
44. фіґляри ці нудні провидці
45. сумні розобрились веселки
46. нестатки зверхні на поживу
47. стискають горло продуктивне
48. бурлескну зглинивши копійку
49. розгримить рот оскома манна
50. конвертаціністю процесів
51. жують помилку офіційну
52. гребе ґрунтовне що робити
53. із пів на восьму всі заходять
54. настирні спроби мікрофону
55. гірчить у вибуху водичка
56. козирна висмалила юність
57. горючі злизують податки 
58. біду ховають у відерка
59. отямлять галаси природи
60. беззубі гори злої їжі
61. веде нататки беспристрасні
62. осоловіла мова дружня
63. тримають натовпи всезнайства
64. змілілі очі в серіалах
65. шаліють залюбки пустунки
66. ексцеси врізані у фаску
67. убережуть еротомани
68. смішного дрібного навпроти
69. довести бачення жіночне
70. житлово-комплексних алюзій
71. масне вивалюється горня
72. росте безболісне вгасання
73. стискають усмішку відсотки
74. ламають голе в непристойнім
75. шаріє зболене бажання
76. міцне спорядження заюшать
77. любов до тіла непроглядну
78. стискає падаючи навзнак
79. росте мовчання збайдужіле
80. папуже серця щебетання
81. сумує з хлібного знаряддя
82. гарячий падаючи чайник
83. скавчить на рихлому асфальті
84. приймає порухи мовчання
85. невдалі пошуми завзяття
86. чаклують швидкості стежкові
87. абзаци сходяться побіжні
88. сурмлять по хвилях непристойних
89. сортують напрямки конфузне
90. неперевершене тривожне
91. бере життя на довгі кпини
92. ладнають стерео у кашу
93. різнокаліберної долі
94. ясніє голосом незвичним
95. готове м’ясо безхребетне
96. безшумний лідер непідступний
97. рекомендує бездоганне
98. коли зв’язок кривавить відчай
99. супер екстра плюс калина

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

Олег Левченко. Патьоки ґлузду (поетичний потік свідомості)

ПАТЬОКИ ГЛУЗДУ

живопліт навзнак виснажений гороб’ячив незібраність
у козубі черствіла допустима література самовольця
затяте віддзеркалля дало крен дореволюційности
перманентна націоналістка сурмила у другосортні притчі
настроєві фрази аванґардистського розповзання одягли кляпа
попереплутали пережите із підвладністю буднів
незліченні піски ятріли на шкірі термохімічним розчином
фаворів струмінь 200 V у метафорі постмодернізму
літній мобільник створив свої коралеві зав’язі
латиноамериканський різьбяр втис націонал-апатію у гастрономію візерунку
протліла заготівка заважкої думи настояна на фінансових поповненнях
лампочка захлопнула дерев’яно-бетонні беззнайки
скрушно порозтягали нектарність затуманеної перуки
омиваний апофеоз вивищує урізок аристократії
споріднений із речами макрокосм випадає із нафталінової шафи
яскравості зжерли меморандум самовихваляння
трійко пупків сурмлять у фальшування моногамних речень
складноскорочений мозок близький до гіперболи болю
утворювач породистого живопису негабарит для мегаполісу
час парламентського бісеру якнайвишуканішого
кортить позамішувати пальці дротиками живильного соку
сором’язливі радіотелеграфісти надсилають метафізику очей
хлопчисько-водорий зашелестів кондомом багаторазової копірки
споетизувалися до чортиків гайкоштампувальні перевертні
синдром повітря поглумився над комедійними лічилками
заяложений пакувальник натхнення став за панібрата
набрякла весна суремними тілами садонула спасенністю
крапчасті шанувальники хекають на індустріалізацію коханок
довше націлювальний панцерник наверстував згаяне
у похваті розсвербілися версифікації спалювання
затикані ментальності скоцюрбилися задля поліпшення статусу
панацея скромности проводить кремацію вчинків
утопічна колиска приспала цілковитість демократії
античні хропіння спорожнілих мух на обпалених підвіконнях
зволожений імітатор вдосконалює дискотеку дзвонів
учуване хихотіння дає пішки несуттєвостям хлібних окрайців
самоспалення осени музичить пестливі сніги
всоте обласкані лаштунки ховають сфальсифікований надмір
профілактична цитата розподіляє гримасу тіла
скановані душі вихаркує нашпигований владою ксерокс 
поспіхом стає психотропним перетримання в стані навзнаку мозк
оголене пап’є-маше рахує в собі майбутніх шашелів
складає малолітка паралелі інтерпретацій та натяків
парнасець описує нажиті приписи на оплесках руки
сахнулися віхи обрамлені густим живоплотом
погірдливо стануть уряд заверховоджені місіонери
за капцями нація у приватновласницькіх мліннях
наосліп скуйовджені багатолітні жертвоприношення
опановую тумбочку з відсутністю будь-якого драйву
слизько розв’язують з серця локалізовану піну
ємне вітрило сповзає від туги в трьохтисячний гній
поспіхом плавляться свічі у храмі нагруднім з червоним хрестом
аґонія сала укотре встряває у забальзамований кофеїн
нерухоме волосся приймає у постриг розімлілі руки
трупики молодих хамелеонів облизують внутрішню досконалість
вивертання місяця з першою шкірою серця
мертві салюти терпужать навколишню дійсність
натщесерце роздуплився морозостійкий горобець
пензлик корабля зменшує захворювання горизонту
портрети писанок  затулили поліфонію бананів
комічні уповзання ритмів генерують життєствердя
підірвали математика податковими обрахуваннями
довіра замружує пальці між бароковими закарлючками параграфів
бамбукова свідомість фарбована лесбійськими лютнями
схвильована дія електроприладу безчинствує перед гордістю
комори термодруку виривають децибелами волоссячко вух
мовиться досить ембріонним голосом 
якового біса самовлада розуму кермує державним возом 
гофрує нація стримані при пуп’янку ромашки монументальні пелюстки
расисти затупили солов’ю гострого на язика дзьобика
немічні навіжені навздогад тупотіли по росі вранішніми молитвами
схаменувся у могилі заримований у дошки неокласик
зістрибнув зрілий подув набожності у сиву неминучість
кораблі демонів горблять хвилі серця до солодкавого берега ні
піпетка мовленнєвого акту відібрала невеселу сльозу
рожеві постукування чарів приєдналися до первинної обмотки
злеліле літо неестетично дивилося набряклими очима
мембрани пір’ячок здряпували заскорузлі імена метеликів
меланхолія руху обдряпалася колючками невигаданих прагнень
паралізоване небо вивернуло замацане блакитними очиськами пузо 
правило відформотованого перила ріже пальці скручує долоні
кілометри молекулів стримують вічнозелене падіння далечини
шоколадні ягідки підрізають розтріпані крильця стиглости
зафарбувавши чергову спробу відлучитися у трясця її матері
флейти файлів доручають розбіжностям усунути подбане
догідлива голова собачить луни прожитих перехрестів
смалець слова визбирує крихти пергаменту зі стелі сподівань
гостює в’їдлива совість на обертонах ввічливости
подбай про гадюче з-zip-ане із кращих шматочків себе
розкидуй леза абсолюту по затьохканих забобонах
компрометуй руйнівний баланс сумісний хіба що зі кривою стежкою
нагромаджуй сідницями старослов’янське кредо здубу
руйнацію пестить сторчолов швидкоплинна аґресія
подвоєні руки ноги плечі хмарочоси коси карлики коралі
у контурі подій окислений ґазда веслує лимонною артерією
зачовгані криками порятунку веселі дні дали муху
стурбована діжка молодого червінця зіскочила у гречку
тривимірний реґрес спустив з високої піраміди наочну ймовірність
катапультувалось міжріччя у сутінь пост минулого шовінізму
іграшкові мавзолеї мигтять рясними лицарями торгівлі
завесніла серветка залучена облагородженням в допресовку
із гаманця у переустаткованому просторі струменить ярлик долара 
таврована вода кондиціонує в поезії прозою пароводонепроникнености
відвантажили гід-равлику на уніфіковані низьковольтні мережі
хлібопромислові стежки ізгоя стають made in chine не-хлібом-єдиним
кульмінація серця несанкціонована плином схвилювань
засади облуди щонайменше завдають концептуальних щигликів
навіяна вдячність дає копняка функціональним збаламученням
цвірінчить боса плутанина по скорегованій ґуру релаксації
обмальовані секунди збалакалися ясою припливів і пішли-на&знак
інкубація навернених на об’єктивність влаштувала фотосесію
прискіпливо підростає загальнофабрична впевненість безробітного
хрін оплесканий зарплатнею дякує штатному розкладу з радістю на роботу
малопродуктивний письменник по-узбецьки зосереджується на самоідентифікації
пишнокрилий парнас вечеряє скупаним у парфумах скл-е-ротичним літом
галантно змовилися професійний трипанатор із тріпальником нервів
швидкозшивачі рук побігли брязкальцями на вгаданий ви-на-хід
скоцюрблені обличчя кидають куснем сала повітряний поцілунок
зойкнута голова не фурчить і не фуричить ні на йоґу ні на йоту
обпльована впевненість клубочиться в пальцях довгою хвилиною
верещать збочені очі альтернативу пригніченій словом літературі 
антидержавний аванґард розтрушує зоряний попіл швидкозгаслих політиків
журиться бог що усе “навертається” в обігу вічности
згоду дають приохочені каламбуром координатори ґлобального колапсу
пригладжені містом дальнозори імплантують викінчені барви ленінізму
з мідних доріжок гетинаксу витікає інформаційна прірва нулів й одиниць

криве сонце колесує дахи спокою
революції мовчань підривають плюшеву психіку
гібрид райдуги та радіотелевізійної вежі вигортає пузо обрію
глипає крига у проміжках тривимірних вікон
розкидають двірники пожовклі бризки медуз
клопочеться лівий поворот за підбиту на злочин ориґінальність
евакуюйте цистерни душ у затхлість квартирного глуму
бракне голосових зв’язок довершити сказане
хіба слугує за правду глиняний горщик позбавлений змісту
строката молитва дорожніх знаків перевершує бога біґ-бордів і його покаляні сіті-лайти
з-ойкнуті струни залізничних рейок полізли хробаком в оголене яблуко шоу-бізнесу
у цьому рядку я б зґвалтував вашу рекламу
глибоковроті вразило до глибини дупи і не втрималося в носі
зустрічне гілля глосу дряпає шкіру й роздирає на пророцтво очі
на тім’ячко тиснуть ватяні викрутки пальців
непрохані згиби кнопок шукають втіхи притиснутися до вибитого тіла
крізь неметалеве риштовання лій сонця вантажив м’який асфальт
клини злук напротиставилися у збігах кіл
язик править за наріжний камінь у будь-якому положенні
накинь на голову вельон попелу Ісус Господь Бог Наш
оживи ілюзію гріхопадіння в чистому вигляді
доторкнись до неіснуючих тріщин широкоформатного дзеркала 
і добийся від них власної долі
у джерелі рук пухкенькі губи п’ють розмиту в сяйві голову
солона цукерка пальця шукає дуту закономірність
кривулять душу дрібні витребеньки психіки

Копірайт: Олег Левченко, 2007 р.

Олега Левченка. Карколомні клони (скоромовки)

**
У присадку на провесні 
крізь приморозок проліски 
мовками-промовками обмінювалися.
7.02.05.

**
Дід не біг як болід 
з бородою на сто бід,
тож не зблід його сміх
і не кіт його зблід -
мить і хіть, і хід, як мідь.
7.02.05.

**
Сміх і гріх, 
і сніг ліг на горіхи. 
Переміг він їх, 
як ліг він на поріг.
7.02.05.

**
Кирпатий краб картатих карт з
робив вітряк петард. 
Підкравшись брат узяв краба за карк, 
тому що крабу брат є друг 
й навіщо крабу 
карбу тюк за такий трюк.
9.02.05.

**
Смак - їсти "Віскас", 
для кіски, зріс, 
як тісто замішали з тим, 
що залишилося у її мисці.
9.02.05.

**
Най: "баю-бай"
та - "май на пай".
26.04.06.

**
Тільки Дик втік на тік
як кіт Дикові змінив лик.
27.04.06.

**
Навспак кине тіні
спокій на кпини.
27.04.06.

**
Друзі й дружки
ріжуть дерево на друзки.
27.04.06.

**
Ронить ранок рожеве Руно,
як рука струни 
сонячних струменів.
28.04.06.

**
На звіра впав твій зір,
зі звіра здерли здір.
28.04.06.

**
Паролі "Мотороли"
"Палароїди" збороли.
28.04.06.

**
Над горами Криму
скиглять киглиці,
над голими краєвидами
інші птиці.
29.04.06.

**
Над Краковим груять граки,
над Харковом крилять круки.
29.04.06.

**
Крешуть крила кригу гір,
крихти криги -
хитрим килимом.
29.04.06.

**
Ізя і Белла п’ють "Ізабелу",
Зема і Фіра лають "Земфіру".
30.04.06.

**
Узяли Клима на кпини
і світ у Клима зійшовся клином.
30.04.06.

**
На лижні ніжні тижні,
Навесні сніжне - лишнє.
30.04.06.

**
Жорстокі втьоки в дикі крики
лаштують цьоць на "чікі-пікі".
3.05.06.

**
Для чиїх цехів
мій чих 
серед цих чехів?
3.05.06.

**
Доки сила долота
золото лото поділить?
4.05.06.

**
Не кожна гуска 
хрускає карусту.
4.05.06.

**
У хвірточки з китичкою
гілочка гнилички.
4.05.06.

**
Каламар короля
замарав комір крамара.
5.05.06.

**
Лякав ринґтон
анґар ґринджол.
6.05.06.

**
Верткі малолітки
гінкі до ґвинтиків.
6.05.06.

**
Із кутка прутко
замашний жук - 
шух! у заможну шубку.
8.05.06.

**
На власнім щедрім чиху
не чути й чужого сміху.
10.05.06.

**
Брови прораба 
пробу давали.
11.05.06.

**
У червоно-жовтім чепчику
ченч від Лєнчика Женчику.
11.05.06.

**
У Женчика черевичок
ступив у рівчачок 
за червінчик.
11.05.06

**
Подружилися на дерижаблику
жабка з зябликом.
12.05.06.

**
Ще б губи жували зуби.
12.05.06.

**
Тільки лінивих равликів
не вдовільняють лаврики.
13.05.06.

**
Від Анґоли до Манґолії
у аґонії маґнолії
анґели з оріґамі.
15.05.06.

**
Голопупі лоботряси
по-лаборантськи
на досузі голили
голосисті ґлобуси.
15.05.06.

**
Рухлива хмаринка -
химерна хатинка.
Рухлива хатинка -
химерна хмаринка.
15.05.06.

**
Хитрий кріт
під кріп підгріб.
16.05.06.

**
Орлині ялини -
левині Ярині.
16.05.06.

**
Зілко клонам Циклопів 
від циклонів крилатих коней.
16.05.06.

**
У колбі з коброю
краби з виблою.
17.05.06.

**
Колуарні баталії
викрили викрадене
з комунальних балій.
18.05.06.

**
На скирті - скатертинка,
на скатертинці - сокирка,
на сокирці - сопілка,
у сопілці - пісенька.
18.05.06.

**
Ніколи Никодиму 
не ганив дім
нікотин.
19.05.06.

**
Прийшов Куприк
і поклав кулик на бублик.
20.05.06.

**
У зубрика ікло рубом:
як не "бублом", так бубликом.
20.05.06.

**
Чверть червневих вечерь
чіпає не на чверть черева.
21.05.06.

**
На чепчику
стрічечка із китичкою
зчеплена ниточкою.
22.05.06.

**
Як не по норову,
то по колу,
як не по нерву,
то по приколу.
22.05.06.

**
Чванлива дівчина до звичаїв
і до чаїв не ввічлива.
22.05.06.

**
Вичерпна вечеря вченого
запечена словом золоченим.
22.05.06.

**
Кладе дівчинка
книжку на ніжку
і, як мишка,
читає нишком.
22.05.06.

**
Розбиту кобзу на друзки
позбирали до кізуба попелюшки.
24.05.06.

**
Гіґієна обличчя фотогієнічна.
24.05.06.

**
Знайшлася жилка у шиншилки -
вкусити жіночку за шийку.
25.05.06.

**
Дерен з травою терену
довкола модерн-дерева.
25.05.06.

**
Сталактити не створюють статики,
а сателіти - салатики.
25.05.06.

**
Надюжив джин діжку джему.
Ми джина ждемо!
25.05.06.

**
Тупає паценя по патоці -
випробовує ратиці.
25.05.06.

**
Нещадний дощ
хлющить у пригорщі хитрощів.
25.05.06.

**
Місяць над містом - намистом
мостить хистке собі місце.
26.05.06.

**
Над містом імлистим 
симптоми променистости.
26.05.06.

**
На розі вулиць Сужі й Дужі
порозбрунькувалися ружі.
26.05.06.

**
Для Жучки чукчі 
й щучка - штучка.
26.05.06.

**
Галери вкрили рухливі хвилі.
Холеру крили рухливі ґирі.
26.05.06.

**
Сивим сидиш - Судети судиш.
30.05.06.

**
Шинель лоша Хічкок покаже.
Желе ложа жовток зволоже.
29.05.06.

**
Хурделя верги хужить в грай
коли хоружить калатай.
29.05.06.

**
До ланґустів лучче тлусту
налущити капусту.
30.05.06.

**
У клуні клондайки -
клоуна лякайка.
31.05.06.

**
Кольори колуарів
скерували кралі окуляри.
2.06.06.

**
Шрек, як іграшки,
креше горішки рікши.
2.06.06.

**
Така вже шибка для свічечки,
що мжичка у нічці відсвічується.
5.06.06.

**
Як тільки кіт закриє ротик,
так на город тікає кротик.
5.06.06.

**
Як на город крадеться котик -
перестає крутиться кротик.
5.06.06.

**
У клуні молоком кормить
карколомний клоун клони.
6.06.06.

**
Техніка з Конектики для хник
без China етикеток 
йде на хіт 
й тамує хіть.
6.06.06.

**
У бутиках в буцах
бутузи в тубусах.
6.06.06.

**
Аферистичний пофіґізм -
апокрифічний.
7.06.06.

**
У бабулі Балаболі
поле прополотої бараболі.
7.06.06.

**
Лелечий клекіт
на роверах з крекотом
скликали рокери на крекер.
7.06.06.

**
На мануфактурній арафатці 
африканські равлики
пішли на фактуру амфори
із франкфуртського фарфору.
8.06.06.

** мікс
На арафатці амфора
із франкфурстського фарфору.
8.06.06.

**
У Тома від Томи
повно вдома вовни.
У Томи від вовни
Тома повно вдома.
8.06.06.

**
На бадьорий борщ
і бобів добрий горщ.
9.06.06.

**
Вудили воблу.
Вобла - задубла.
От тобі вудла! -
вмірти вутлого
п’ятого бублика!

Коли ж пісний,
як пісня пса,
бульйон дудлили
без "віскаса"?
9.06.06.

**
Лежати на грижі -
лизати лижі.
13.06.06.

**
З учора молов Жора
без молитов з опшору
чорними жорнами 
жовте пшоно 
на борошно.
13.06.06.

**
Ваш вибір
який обрати виріб.
13.06.06.

**
Тихше джиґіта -
тиждень шахіта.
16.06.06.

**
У Трохима трохи хобі -
з Прохора робити профі.
14.06.06

**
Кінґ-фу без кенґуру,
що фундук на рундуку.
14.06.06.

**
На дещиці дощечки 
розчерк зодчего.
14.06.06.

**
На асфальті не з проста,
простягаючи хвоста,
розхвилювалася хамса.
14.06.06.

**
Котрий з кротиків
коротше кортика?
14.06.06.

**
За омелою 
оніміла омонімія.
15.06.06.

**
Буду на дубі 
цілу добу
дути в дуду.
15.06.06.

**
Мінімізованого міма
на знімку змінімізували.
28.06.06.

**
Щічку чічки
щипає сорочечка.
18.09.06

**
Лучче крикучі
рвучко ручики
викручують.
19.09.06.

**
Дівчина мужчину
вічному учила.
19.09.06.

Копірайт: Олег Левченко, 2005-2006 рр.

Олег Левченко, Олєзя Левків. Від бересня до верезня (поетична добірка)

Олег ЛЕВЧЕНКО

**
Зупиниться час 
біля аорти.
33 роки сумуючого серця.
28 лютого 2005 р.

**
Я почну боятися місячної стежки
посеред вогню і води..
Друкує пальцем по горлянці
сезон гнилої трави..
28 лютого 2005 р.

МИР ВАМ
Блакитне сонце
в жовтім небі -
мій стяг 
у зашморгу подій.
Моя держава
в стрільнім леті
збиває нафіґ
голубів.

**
Пора зірок пройшла,
Тепер ми - демократи
І мозок розриває щем.
А успіх нас веде,
Як і Христа - до страти.
Зірки готують нам
Прощальний реквієм.

**
Народжені, щоб вижити,
Здобувши право в герці.
У грудях червоніє те, 
Що зветься “серце”.
В долонях рани, а не злитки.
Із шибениць цих слів були б
Принаймні шибки.

**
Всіх нас в історію
вписано
золотими списами.
Кого куди...
А мене –
“візьми та вирви”.

**
Кроки застигли поночі.
Храми клекочуть боляче.
Серце-тварючка мишкою
Точить крізь груди нішку...

**
Я пишу поезію смертну,
адже вічність -
річ відносна!
Моє
таке
вам
недоречне ремство -
літературно пхати носа!..

**
Ти можеш відрізати згостреним "ні!",
Та серце ковтатиме з кровію гомін:
У світі, як правило, безліч шляхів
І всі, як один - карбуватимуть спомин.

**
Тебе всі пам’ятають за прізвищем
Незабутнім, як у Сальєрі.
Я ж не з казки, щоб бути Гориничем
На три голови битись в істерії.

**
Називаєш себе хлопчиком правильним,
Ти не віриш у живих і щасливих.
У руці з подарованим каменем
Ти ідеш до людей, наче з хлібом.

**
Пора прийти на день раніше,
Й, нарешті бути в не-свій-час.
Зробити вірші досить іншими
І - камікадзе на Парнас.

**
Відбути молодість,
Щоб швидше стать дорослим,
І власним робом міряти свій шлях,
Згубивши статус тих, що лиш спроможні
Себе творити на словах.

**
А втома дається взнаки -
Вже не той козак, як в моді,
Щоб на олімпи до богів
Іти й отримувать по морді.

**
Від мене вам тема,
Коли "больна нада"!..
"Мені більше треба" -
Така ось принада.

**
Зблудивши, часом, душу із журбою,
Понівечений голос дужить серце кров’ю;
А в мислях лиш одне звучить напоготові –
Тримайтесь за життя, панове!

**
Під пресом неба гинуть космонавти
Долаючи вагому висоту.
Мої герої ті, що вже на старті
Сягають більше за мету.

РАДІСТЬ - НЕВЗНАЧАЙ
Минув наш сум. Панове, досить пити!
Пройшов цей день і наша з ним печаль.
На груди треба брати те, що в силах жити
Й приносити нам радість невзначай.

**
Ми не здійматимемо вас на вістря суєти.
Ми не прийшли для того, щоб піти чим нижче,
Ми вільні обирати ті думки,
Що нас робитимуть сильнішими.

**
Сонце у моїм серці сповнене круглістю
та непристойними дурницями,
що відвідують її круглу досконалість.

**
Кричиш? Кричи!
Й гвіздки вливаються у горло,
і смокче нутрощів малинова печаль.
Захаркав кров’ю день
й біжить до повороту,
щоб зупинитися де ти стоїш,
мов лань.

**
Серце має три кроки сладости.
Серце має три роки вічности,
А душі, що народжена в радості
Подаруйте будь ласка фриґідності.

**
У нас усі специ і профі,
Мені ж до того просто – пофіґ...
Прийміть від мене славний жест (...) –
Це, знацця, всім панам за честь!

КОЛИШНІМ ТА ПРИЙДЕШНІМ
Ми не прийшли, щоб звести все на “ні”,
Не час, не час тримати серце в шорах!..
Шукають виходу ідеї бунтівні,
А серце, що мовчить в подавніх колах
Бажає голосу, бо час іти: “на Ви”!

Вчимось потроху в обраних богів,
Звертаємося в очі зпересердя,
Справляємо шабаш для мертвих тіл,
Що весело пішли на перехрестя 
Своїх, давно немолодих років.
05 квітня 2005 р.

_________________________________

Олєзя ЛЕВКІВ

**
Моєму другові
Олегові Левченку присвячую

Тобі б навчитися любови
Й природи болю на щочас.
Переманіжитися в лою,
Щоб на Пеґасі на Парнас.

**
Цих пару днів надійного єства,
Цих пару днів надійної свободи...
Я Ющенку хочу сказати "Так"
Й "забити" на таких, як я, народе!

**
Я вірю у твій з перемогами успіх,
На вигляд він скромний, але досить мужній.
Часові спромоги втрачаючи в пруки,
Хтось - інший, а ти, як в хвості - надолужуй!

**
Мені б твою судьбу хох-land'ську
Й зразок "in China" народити!
Ціню можливість громадянську
В мільйонах бути - одноликим.

200 V
До болю репані роти
Тримать оголені доти.
Яка ж солодка ця примана
Ковтать напругу до дурману.

**
По спині б’єш 
налигачем,
викликаєш
в хребті моїм щем.
І усе це за те,
що я,
моя мила,
не дав ні...
не дав.

"ТАК"
Втримати у голові
вітри?
Три скиби мозку
відітни!
Згадай слова,
що ріжуть до крови,
і спілкуйся на три...
На три...

**
Ось -
вісь
і 
на цих підмурках
тримаєтесь ви - придурки.

**
Де ви є, підлабуззя слухняне,
Коли ті - під ким ви - ням вас?
Блазнюєте дупцями файними
З надмірними горе-стараннями?

**
Всі до болю зусилля старанні
Виявляються, просто, засрані.
Так ідеї політико-крайні
Кимось "послані", сиріч - заслані!

А... Я?
Сидьмом сидячи,
ти мене зустріла на світанку
колупаючись у носі біля ґанку.
Я ж тобі подарував пів неба!
Щож "втикати" в нього
й так чекати мене?..

**
З усіх боків авторитет
Випинає наче сало.
Подайте мило на кларнет -
Мені заприндилось в клозет,
І гадка є, що буде мало...

**
Першу безмежно довгу скибку сала
"Еротичним посиденькам" присвячую

Десь ідеї фліртують мужичі
Дичину зобачаючи в дівчині,
Щоб зірватися в шалі фалічнім
полювати за миті лічені.
P.S.
О питання ці, справи одвічні -
Дичину зобачати у дівчині...

**
Другу безмежно довгу скибку сала
"Еротичним посиденькам" присвячую

І плоть, і кров, і в серці б’ються щеми,
І успіху навідатися час.
Тримають перемогу сильні ґени
І, в перемогу граючи, орґазм.

Копірайт: Олег Левченко, 2005 р.
Копірайт: Олєзя Левків, 2005 р.

середа, 1 грудня 2021 р.

Олег Левченко. Анекдоти з життя представників Мистецької ґільдії "Неабищо"

АНЕКДОТИ ВІД ОЛЕГА ЛЕВЧЕНКА НА ЧЕСТЬ І СЛАВУ 
МИСТЕЦЬКОЇ ҐІЛЬДІЇ “NЕАБИЩО”


1.
Йшли, йшли по широкій дорозі Ілля Стронґовський, Ромцьо Здорик і Олег Левченко і прийшли до великого каменя, на якому було написано… Подивились три богатиря постфутуризму та й закопали його.

2.
Розглядають твори невідомого автора Олег Левченко, Ілля Стронґовський та Ромцьо Здорик.
О л е г. Автор повторюється.
І л л я. Автору вже час виписатись з психлікарні.
Р о м ц ь о. Ну Вас у баню! Сам написав, сам і читати буду!

3.
Сидять на сходах Ромцьо Здорик, Ілля Стронґовський та Олег Левченко і діляться враженнями…
Р о м ц ь о. А?
І л л я. Я знаю!?
О л е г. Повна прострація!!!

4.
Сидять одиноко на засіданні Мистецької ґільдії “Неабищо” два прижиттєвих ґенія: Ілля Стронґовський та Олег Левченко і чекають третього. Через півтори години входить ошелешений Ромцьо Здорик: о-ото мені було… – чекав як дорогу каток переїде!

5.
Орґанізовують акцію на підтримку товаровиробника Ромцьо Здорик і Ілля Стронґовський під пам’ятником В.І.Л. Для солідности обрали пиво. З часом до Вóвки Леніна дійшло: для творців і теоретиків постфутуризму під лежачий камінь вода тече.

6.
Звертаються до Бога Ілля Стронґовський, Олег Левченко і Ромцьо Здорик: ну чого, Боже, нас, таких суперґеніяльних ніхто не хає? Боже, ну чого нас сприймають такими талановитими? Ну чого, Боже, нам так постійно везе? Боже? Боже?..
Тут Господь Бог нахиляє голову та й каже: втіха ви Моя, а як чіплятись за Мою бороду – питали?

7.
Сидить у своєму салоні краси ґурманка стилів Валентина Налапко й смакує чай. До салону входить естетка Ірена Радзивілл і після довгих вітальних процедур каже Валентині що йтиме у черниці. Для цього, продовжує Ірена, зробіть мені, будь ласка: сюди ось – срібного хрестика, сюди ось – білу рисочку, а сюди ось – преподобного Патрика, а сюди ось – мого ангéлика Фреді, а сюди…
В а л е н т и н а.  М-мь, я-кий чай, то куди Ви зібрались?

8.
Ірена Радзивілл до Олега Левченка: Ти знаєш, що є божевілля?
О л е г. Не знав і знати не хочу!
І р е н а. Отож, полетіли!

9.
Підходить незнайомий хлопець до представника ґільдії, що грає на гітарі:
Х л о п е ц ь. Братан, дай пограти на гітарі!
І р е н а  Р а д з и в і л л (із зачіскою хлопця. Повертаючись на репліку). Я не брат тобі, я – дєвочка!  

10.
Прийшов якось у голову Олегові Левченко вислів: “поцілувати жабку”. Дуже довго Олег Левченко дивився і мудрував над цими двома словами. Потім збагнув, що це давно в житті його здійснилось.

11.
 А м е р и к а, Н ь ю – Д ж е р с і,  В е р о н і к а  К а в у н. Америка емоцій не знає, немає з ким по духу поговорити.
У к р а ї н а,  Ж и т о м и р,  І р е н а   Р а д з и в і л л  (дивлячись на збайдужілих хлопців). Він не перевтомлюється – отже, не залишить по собі нащадків.

12.
У невимушеній розмові на об’єднанні "Роза Єрихонa":
Олег Левченко. Знаєте, я ще жодного разу не ображався на ті пaродії, що були написані про мене...
Костянтин Куликов. Не дочекаєшся! Цього ніколи і не буде! 
Олег Левченко (до себе подумки, по кількох днях після). Навіть образливо!

13.
Зустрічає Олег Левченко автора численних книг Володимира Лясковського:
Олег Левченко. Доброго дня Вам пане Володимире! Як життя, творчість!
Володимир Лясковський. Та... як і у Вас... (Пауза). Нема чим пишаться!
2005 р.

Склав та занотував Олег Левченко

Олег Левченко. Презентація поетичного театру Мистецької ґільдії "Неабищо" в Будинку письменників у Києві "Ми не самотні - ми просто перші"Києві

ЩО Є ТВОРЧІСТЬ?
або
Поетичний театр Мистецької ґільдії “Nеабищо”: представлення молодої поезії нашого краю 
з виставкою-презентацією творів молодих художників Житомира
“МИ НЕ САМОТНІ – МИ ПРОСТО ПЕРШІ!”

Що є творчість? Чим вона живе? Які у неї коріння? І біля яких джерел ці коріння – коріння, що мають живити нас?
Хліб, житній хліб – життя. Жива вода – молоко. Ми з давніх часів освячуємо ними своє життя, вогонь твóрчості, його нерв, біль – живить наше життя… і народжує радість, радість спілкування з цим світом. Наша пам’ять знає цей біль і радість, вони дісталися нам не тільки за наше життя, вони дісталися нам від батька, матері, бáтьківщини, батьківщини, усесвіту… і це дає нам повне відчуття щастя, нехай миттєвого… як промінь сонця в кроні дерева!
Поезія – хліб духу! 
Нам моторошно і боляче коли спостерігаємо, як у наш час, замість поезії (високого мистецтва), нам пропонують американський тип нового мислення. “Помиї”, що маємо вживати і вживлювати у національну свідомість, “заокруглені сідниці” на обкладинках журнальних, касові (грошові) кінопродукції виховують в нас не культурну, інтеліґентну людину, а людину зі стадним штибом мислення. 
Наш час, на шляху духовного відродження, потребує усвідомлення культурницьких цінностей, що закладені у глибинності нашого народу. Наш час прагне реалізувати свої національні можливості, зберегти свої національні корені, помножити за рахунок національно свідомої еліти свою ідентичність у поезії, музиці, мистецтві, театрі. Ми (народ України) прагнемо прилинути, стати часткою молодої поезії (молодої парості), що пробиватиметься у нашу свідомість щастям, радістю, любов’ю, вірою у світлу зорю нашого роду. Поезія як повітря, яким ми маємо дихати щодня!
Відкрити на широкий загал поезію, мистецтво і протиставити їх нашому часові – ось, яка головна мета була у представників Житомирської міської молодіжної орґанізації “Мистецька ґільдія “Nеабищо”, що представили поетичний театр 24 вересня у Будинку письменників України. на базі не тільки своїх творів, але й творів своїх краян.
Небайдужі до літератури та мистецтва ґільдійці спробували представити обличчя не просто  поезії свого краю, але й житомирську школу постфутуризму. То були обличчя молодих митців,  таких як Вероніка Кавун, Богдан Горобчук, Олена Лудченко, Ілля Стронґовський, Ірена Радзивілл, Валентина Налапко, Олег Левченко, Наталя Васьковська, Людмила Сайко, Сергій Кобилко, Володимир Гребьонкін та їх творчості неня – Галина Кавун. Представляв Мистецьку ґільдію “Nеабищо” голова Житомирської обласної орґанізації Національної спілки письменників України – Олексій Опанасюк. 
Поет творить словом. Художник творить світлом і живить барвами, своїми барвами, бо світ пропускає крізь себе… і всі присутні вдивлялись у світ картин Вероніки Кавун, Богдана Горобчука, Сергія Кобилка, Ірени Радзивілл, зорових поезій Олега Левченка, бо він уже був їхнім світом!
Відкривав вечір уривок з пісні Ніни Матвієнко “Молитва”. Ніна Матвієнко, як і представлені автори є уродженкою нашої землі, у її піснях звучить голос нашого краю, з пісенними джерелами рідної нам духовності. 
Вечір підсумував вірш Юрка Ґудзя “Ось чоловік, що надвечір…”, а також перший заступник голови НСП України Петро Осадчук – пречудовим пародійним кліпом-експромтом, її секретар Олесь Лупій, редактор ґазети “Житичі” Михайло Прилуцький – мудрим і дотепним аналізом. Наші спілкування із В’ячеславом Медведем. Євгеном Пашківським, Олексієм Микитенко, Оленою Степаненко, молодими літераторами Києва були пройняті чистотою і щирістю, які мали бачити на обличчях усіх творців поетичного дійства присутні, осяяні мистецтвом слова, фарби, дії на завершальній ноті. що підсилила Матвієнкова “Молитва”. 
Ми чуємо поезію, яку прагнемо розуміти. Ми її читаємо, вчитуємось і робимо маленькі відкриття. Ці відкриття запропонували автори, яких ми можемо бачити в нашому житті. Ми можемо їх чути, прагнути розуміти. Є ті, що на очах у нас відходять у вічність, як Юрко Ґудзь. Але й звучала поезія тих, що творять саме зараз – для нас. Сила поезії і мистецтва підкріплена режисерською роботою, втіленою у сценічному виконанні, поетичному оформленні зали картинами, зоровими поезіями, що підсилювало силу мистецтва, подивувала не тільки спілчан, але й запрошених молодих поетів, художників, молоду і не тільки еліту. 
Жити високому в наших серцях!

Олег Левченко, режисер, ведучий презентації.