Та дівчина - червона калина.
Ніжно вітер її обіймав
Та долоні-листки цілував.
Як шептав про кохання відверто!
Що для неї було так приємно.
А як лютий морозець прийшов,
Ніжність зникла, а з нею й любов.
Чарівною була та калина
До тих пір, як прийшла люта днина...
Бо красу вже клюють горобці,
І на неї вже сиплять сніги.
Левченко О.Г. Калина : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 19.
Немає коментарів:
Дописати коментар