Тихо віти шумлять - то дерева не сплять,
Та й в мені не заснуть - їх красу не забуть!
Ті поліські гаї, як маленькі раї -
Як же їх не любить, без пісень їх не жить?..
Бо в природі - життя, як у віршах - слова,
Котрі просяться в світ, мовби променів квіт.
І хай ллються рядки, як живі ручаї,
Хай виспівують думи і мрії мої!
Левченко О.Г. Поліські гаї : вірш / Олег Левченко. Подих : лірика / Житомир: "Житомир", 1999. - 36 с. - С. 14.
Немає коментарів:
Дописати коментар